Экология/2.Экологические
и метеорологические проблемы
больших городов и
промышленных зон.
Желновач Г.М., аспірант
Харківський національній автомобільно-дорожній
університет, Україна
Теоретичні
засади функціонування комплексу «Автомобіль-Дорога-Середовище»
Автомобільна дорога – це комплексна транспортна споруда, що включає
проїжджу частину і її облаштування, споруди, конструкції, елементи,
Найважливіше з них – надійність, тобто здатність забезпечувати безпечний
розрахунковий рух
Різні ділянки доріг навантажені
Дорога створюється для водіїв і автомобілів. Їх властивості і особливості,
що пред'являються, до них вимоги визначають і вимоги до надійності дороги на
всіх етапах її існування, – проектування, будівництва, експлуатації. Дорога
повинна задовольняти вимогам безвідмовності, довговічності і зберігаємості при
взаємодії транспортних потоків і середовища перебування. Основна умова
безвідмовності доріг полягає в тому, щоб швидкість автомобілів на різних
ділянках дороги мінялася можливо менше: дорога, по котрій можливий рух з
постійною швидкістю 60 км/ч, безпечніша і економічніша, чим дорога, на якій
швидкості міняються на різних ділянках від 40 до 90 км/год.
Довговічність дороги вимірюється багатьма десятиліттями і може бути на
порядок вище за довговічність автомобіля. При проектуванні і будівництві дороги
враховуються показники існуючих автомобілів і в кращому разі вимоги до їх
найближчої зміни. Оскільки дорога повинна служити для руху автомобілів
декількох поколінь, умови руху (щільність потоків, швидкість руху, маса
транспортних засобів і ін.) міняються, виникають розбіжності між проектними і
необхідними показниками. Як наслідок, з'являються небезпечні ділянки і
необхідність в реконструкції то одних, то інших ділянок, що стали небезпечним [2].
Дорога – дорога споруда. Виправлення її недоліків складне і не завжди
можливо. Але і на знов створеній дорозі існує небезпека відмов, обумовлених
особливостями водіїв і автомобілів. Безвідмовність дороги забезпечується
поєднанням прямих і непрямих чинників. Прямі чинники – це дорогі і трудомісткі
будівельні роботи, що забезпечують елементи дороги: проїжджу частину і узбіччя,
подовжні ухили, криві в плані і інші елементи, що визначають граничні швидкості
руху. Непрямі – це значно менш дорогі заходи щодо організації руху, направлені
перш за все на обмеження швидкості руху з метою безпеки.
Можна відзначити і таку особливість автомобільної дорог
Надійність автомобільної дороги базується ще при проектуванні, реалізується
при будівництві і підтримується в процесі експлуатації.
Таблиця 1 – Джерела
впливу автодороги на навколишнє середовище
№ |
Джерело |
Спрямованість |
Характер впливу |
1 |
Дорожній рух, транспортні засоби |
Транспортні забруднення (викиди) |
Безпосередні, постійні, експлуатаційні |
2 |
Дорожні споруди |
Естетика ландшафту |
Постійні, широкого охоплення, прямі, непрямі
наслідки |
3 |
Технічні процеси |
Забруднення, фізичні впливи |
Тимчасові, інтенсивні, в основному локальні. |
На надійність дороги, автомобіля, водія може істотно впливати середовище.
Розрізняють зовнішнє середовище, в якому перебувають дорога, автомобіль;
внутрішнє середовище – середовище перебування людей в автомобілі. Зовнішнє
середовище має ряд особливостей, з якими треба вважатися при оцінці або
забезпеченні надійності дороги, автомобіля.
Параметри, що характеризують середовище, залежать від клімату, пори року,
часу доби, погоди. Фактори, що характеризують середовище, різноманітні і
міняються випадковим чином, серед них виділимо: температуру, вологість,
осідання, туман, хмарність і освітленість, тривалість сонячного і темного часу
доби. Середовище істотно впливає на елементи: дороги, автомобіль, - а іноді і
на підсистеми, в які вони входять. Дорога нерозривно пов'язана з середовищем,
завжди знаходиться під її діє, а також впливає на нього [3].
Література:
1. Павлова, Е.И. Экология транспорта/ Е.И.
Павлова, Ю.В. Буралев. – М.: Транспорт, 1998. – 230 с.
2. Дьяков, А.Б.
Экологическая безопасность транспортных потоков/ А.Б. Дьяков, А.В. Неймарк,
Е.А. Коншин –М.: Транспорт, 1989.- 128 с.
3. Сафронов, Э.А. Научно-методические
основы развития систем городского пассажирского транспорта: авт. дис. докт.
техн. наук: 05.22.01/ Э.А. Сафронов. – М., 1993. – 44 с.