Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Доріф Г.В.

Науковий керівник - к.е.н. Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Забезпечення рівня конкурентоспроможності підприємств України

Основною умовою досягнення рівня прибутковості будь-якого бізнесу в ринковій економіці є забезпечення конкурентоспроможності товарів чи послуг, що виробляються. Практика показала, що цієї мети найчастіше досягають підприємства з більш високим конкурентним потенціалом. Під конкурентним потенціалом підприємства мають на увазі як реальну, так і потенційну здатність компанії розробляти, виготовляти, збувати та обслуговувати в конкретних сегментах ринку конкурентоспроможні вироби, тобто товари, що перевершують за якісноціновими параметрами аналоги та мають більший попит у споживачів. Між споживчими властивостями товару та його конкурентоспроможністю існує закономірність, і кожен конкурентоспроможний товар наділений споживчими властивостями, але не кожний товар конкурентоспроможний.

Різноманітні методичні підходи до визначення рівня конкурентноздатності підприємства викладені в роботах Реутова В.Є., Науменка П.І., Спіріної М., Хамініч С., Войчака А.В. Відповідно до поставленої мети необхідне вирішення таких задач: визначення мети і завдання конкурентоспроможності, визначення рівня конкурентоспроможності, розробити критерії конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність - це багатогранна і багаторівнева категорія, яка в ринкових умовах стає інтегральною характеристикою господарюючого суб’єкта щодо його відповідності об’єктивним економічним умовам. Конкурентоспроможність у загальному розумінні- це здатність певного суб’єкта конкурувати, тобто змагатися і вигравати за рахунок притаманного цьому суб’єктові рис. Під конкурентоспроможністю підприємства розуміють можливість ефективно розпоряджатися власними позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку[1].

Основною метою визначення рівня конкурентоспроможності є одержання достовірної інформації для прийняття рішення, з одного боку, керівництвом підприємства про коректування концепції конкурентоспроможності підприємства і зміну стратегії в цьому напрямку діяльності[2].

Конкурентоспроможність товару - поняття складне і комплексне. Воно залежить від продуктивності праці, системи оподаткування, технічних, технологічних та інших нововведень. Конкурентоспроможність – це передусім відповідність товару технологічним, комерційним та іншим характеристикам.

Розв’язання проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції підприємств безперечно вимагає вирішення комплексу техніко-організаційних питань. Разом з тим, ця проблема має і важливий методичний аспект, суть якого полягає в тому, що підвищення рівня конкурентоспроможності товару суттєво ускладнюється через відсутність конкретної, відносно простої та зручної для практичного використання, методики оцінювання даного рівня.

Рівень конкурентоспроможності товару можна оцінити за допомогою систем одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників. Одиничні показники відображають процентне відношення до величини того ж обсягу, за якого потреба в товарі теоретично повністю задовольняється.

Груповий показник параметра товару характеризує ступінь задоволення потреби взагалі. Він охоплює декілька споживчих властивостей товару, об’єднаних у групу за певною ознакою і розраховується на підставі одиничних показників[4]

Основні задачі, що розв’язуються при аналізі конкурентоспроможності, це: визначення стану конкурентоспроможності на момент обстеження, виявлення тенденцій і закономірностей у підвищенні конкурентоздатності підприємства за досліджуваний період[3].

Серед основних методичних підходів до аналізу конкурентоздатності підприємства варто виділити наступні:

· горизонтальний чи аналіз тенденцій, при якому показники порівнюються з такими ж за інші періоди;

· вертикальний (глибинний) аналіз, при якому досліджується структура показників шляхом поступового “спуска” на більш низькі рівні деталізації;

· факторний аналіз – аналіз впливу окремих елементів конкурентоздатності підприємства на загальні економічні показники;

· порівняльний аналіз – порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими чи з аналогічними показниками основних конкурентів.

У залежності від порядку визначення конкурентоспроможності підприємства оцінка може бути диференційованою чи комплексною. Диференційована оцінка – визначення конкурентоспроможності за кожним показником окремо. Узагальнена оцінка – визначення конкурентоспроможності за окремими напрямками використання резервів конкурентоспроможності[2].

Якщо говорити про загальні критерії забезпечення конкурентоспроможності , то головними з них є:

· цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;

· інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;

· оподаткування підприємств, що випускають конкурентну продукцію;

· кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію;

· регулювання імпорту продукції;

· антимонопольна політика[4].

У цілому для оцінки механізму забезпечення рівня конкурентоспроможності доцільно використовувати різні підходи. Слід також зазначити, що на всіх рівнях господарювання у механізмі забезпечення конкурентоспроможності підприємства виділяють окремо механізм державного регулювання економіки, і тоді оцінка механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства набуває вирішального значення.

Література:

1. Хамініч С. Методика інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства // Маркетинг в Україні.-2006.-№2.-с.50-53.

2. Реутов В.Є. Конкурентоспроможність підприємства: критерії, показники і методики оцінювання // Економіка&держава.-2007.-№5. -с.65-67.

3. Войчак А.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація // Відділ маркетингу. -2007. -№2.- с.59-61.

4. Спіріна М. Механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства // Економіст.- 2008.-№10.- с.5-10.