Капченко Руслан Леонідович

Кіровоградській національний технічний університет

 

Трудові емігранти ‑ інвестори української економіки

 

Відповідно до загальноприйнятих норм права громадянин будь якої держави, перебуваючи поза її межами, у разі порушення своїх прав та свобод може розраховувати на дипломатичний захист країни свого громадянства. Цей універсальний принцип, втілений у конституціях більшості країн світу, став наріжним каменем побудови взаємовідносин між державою та її громадянами. В Україні цей принцип законодавчо закріплено в Конституції 1996 року (ст. 25).

Для України проблема захисту прав громадян за кордоном набула особливої гостроти одразу ж після набуття нею незалежності. У результаті ліберизації візового та прикордонного режимів різко зросли міграційні потоки через українську територію: з одного боку, все більша кількість громадян України з різною метою почала відїздити за межі України, з другого – зріс потік іноземців, які перебували на її території.

Ми погоджуємость з Хоролець Л.І., що значною мірою ці процеси відбувалися стихійно через брак відповідної законодавчої бази та належного досвіду у сфері контролю за міграційними процесами на державному рівні. Не існувало й ефективних механізмів захисту прав великої кількості громадян України, які часто опиняються за кордоном у кризових ситуаціях.

Щорічно, як зазначає Ілмарс Межс, український кордон перетинають майже 40 мільйонів іноземців. З них більше мільйона залишаються в Україні, переважно нелегально. Таким чином поступово Україна може перетворитися на країну, де осідають нелегальні мігранти з Росії, Азербайджану, Молдови та країн Азії.

Міжнародна трудова міграція є, насамперед, формою руху відносно зайвого населення з одного місця накопичення капіталу до іншого. Рівновага на ринках праці країн витоку і країн прийому завжди залежить від співвідношення попиту і внутрішньої пропозиції [3].

Теоретично імміграція робочої сили мала б продовжуватися до тих пір, поки не зрівняються ставки заробітної плати в країнах витоку і прийому. Проте, такого вирівнювання у світовій практиці ще не зустрічалося. Насправді, як це засвідчує дослідження, у країні витоку відтік робочої сили зменшить тиск на ринок праці, а відповідно і конкуренцію за робочі місця. [3].

Всі нові члени ЄС відчувають серйозний відтік своїх громадян, які їдуть у пошуку праці в країни з вищим добробутом. Звільнені місця заповнюють українські громадяни. Починаючи з середини 1990-х років, характерною тенденцією стало збільшення кількості громадян України, у більшості це висококваліфіковані робітники, які відїджали за кордон, передусім з метою працевлаштування [1].

То ж можна спрогнозувати, що через 5-10 років тут працюватимуть вихідці з бідніших країн – Пакистану, Індії, В’єтнаму.

В той же час, Джефрі Лабовіц каже, що трудова міграція тільки на користь Україні, оскільки мігранти, які працюють у Росії (Москва, Підмосков'я, Санкт-Петербург і нафтогазовидобувні райони Тюмені) та країнах ЄС (Португалія, Італія, Іспанія, Греція, Ірландія, Німеччина і т.д.). щорічно перераховують на батьківщину близько 5 мільярдів доларів [2]. В 2006 році - 8,4 млрд. дол., що становить 8% ВВП і в 2 рази перевищує прямі інвестиції в українську економіку з-за кордону ($4,8 млрд. у 2006 році). Українські "заробітчани" обігнали турків, які зайняті по усьому світу в будівельних проектах і перерахували в свою батьківщину біля $7,4 млрд., а на просторі СНД поступаються лише колегам з Росії ($13,8 млрд.) [4].

Основним джерелом аналізу міграційних процесів є їх облік. Разом з тим, недостатність в Україні статистичних даних значно ускладнює дослідження. Вивченню піддаються лише ті міграційні рухи населення, які підлягають офіційній реєстрації.

У той же час, як зазначає Стасюк М.О. «…офіційна статистика вірно відображує тенденцію останніх років щодо збільшення кількості трудових мігрантів з України. Так, за період з 1998 по 2002 рік кількість мігрантів з України збільшилася у 1,8 рази (з 22512 до 40570 тис. осіб). Причому збільшення мігрантів з України стосується, як осіб вікової групи 18-40 років (у 1,6 рази), так осіб, яким вже більше 40 років (у 2,3 рази)» [3].

Література:

1.Матеріали Національного тристороннього семінару «Політика у галузі трудової міграції, нормативно-правова база та її застосування з метою запобігання торгівлі жінками в Україні» 15-17 березня 2004 року м. Київ, 170с.

2.Трудова міграція в Україні набуває нового виміру // http://www.viche.org.ua/6498

3.Стасюк М.О. Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі ринкової трансформації економіки україни // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук http://www.lib.ua-ru.net/inode/35604.html

4.Трудові мігранти вивели Україну на 6-е місце у світі http://www.pravda.com.ua/news/2007/10/23/65751.htm