Синенький М.О.

Керівник: Нестерова О.О.

Інноваційні процеси у промисловості України – передумова розвитку економіки

Вклад промислового комплексу в економіку, досягнення Україною рівня технологічно розвинених країн, наближення якості життя до європейських стандартів визначає провідну роль і місце промисловості у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави. Реальний економічний стан промисловості України в контексті інноваційного розвитку змушує говорити про нестабільність та уповільнення цього процесу. Одже, метою роботи є оцінка ролі, місця та реального стану промисловості України в національній інноваційній системі [6]. Проблемами інноваційної діяльності займалися такі науковці: О.І. Волков [2], М.П. Денисенко [2], Мазур А.А. [5], Величко Є.І. [1], Н.В. Осадча [5]. Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування та розвитку, зміни форм власності з організаційною реструктуризацією підприємств (більше 90% підприємств мають недержавну форму власності) суттєво змінили можливості розвитку промислового комплексу. Але й до цього часу промисловий комплекс не набув рис постіндустріального виробництва, в якому інноваційна складова відіграє ключову роль.

Україна продовжує розвиватися як країна з високою часткою сировинних галузей промисловості, де переважає сфера низького наукоємного матеріального виробництва. Загальновідомо, що рівень розвитку залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємств, який впливає і на рівень розвитку країни загалом.

Відносно високий експортний потенціал України забезпечують головним чином товари сировинного сектору економіки, які, у свою чергу, є конкурентноздатними через занижену ціну робочої сили у добувних галузях, на транспорті, у виробничій інфраструктурі, все ще достатньо низькій вартості енергоносіїв. Низькотехнологічний експорт складає 47%, середньотехнологічний – 30%, технологічний – лише 8% (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка показників інноваційної діяльності підприємств України, %

Показник	2003	2004	2005	2006	2007
1. Підприємства, які займаються інноваціями	18,0	16,5	18,0	15,1	13,7
2. Підприємства, які впроваджують інновації	14,8	14,3	14,6	11,5	10,0
3. Частка інноваційної продукції	9,4	6,8	7,0	5,6	5,8

Інноваційна активність (ІА) промислових підприємств України, яка до 1991 р. складала 60-70%, а на сьогодні різко знизалась (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка інноваційної активності підприємств України у період 1994-2007 рр.

Показник	1994	1999	2000	2003	2004	2005	2006	2007
ІА%	25	18,1	14,1	11,5	10	9	12	14,2
Кількість підприємств	2504	1808	1491	1120	958	849	1245	1472

Аналіз даних свідчить, що інноваційна активність у 2007 р. зменшилася на 12% порівняно з 1994 роком. Якщо така тенденція збережеться, то у країні настане стагнація.

Відносно невисокий рівень витрат НДДКР (Науково-дослідницька діяльність конструкторських розробок) національних товаровиробників дає підстави для висновку про обмеженість попиту на наукові розробки з боку реального сектора, внаслідок чого інноваційні процеси в економіці відбуваються у досить обмежених масштабах. Із структури джерел фінансування інноваційної діяльності українських підприємств (табл. 3) власні кошти підприємств в загальному обсязі фінансового забезпечення інноваційної діяльності становлять в середньому близько 70 %.

Чинні механізми фінансового забезпечення науки й інновацій підсилюють несприятливий вплив організаційно – економічної відособленості наукового і виробничого секторів, обумовлюють низький рівень наукової сфери, що має мультиплікативні наслідки для господарства у вигляді низького технологічного рівня. Вищезазначене актуалізує питання про те, що обов’язковою передумовою впровадження інноваційної моделі економічного розвитку є зміна підходів до фінансового забезпечення наукової й інноваційної діяльності. Зокрема, акценти уваги необхідно зосереджувати на фінансовій підтримці впровадження та використання інноваційних розробок у реальному секторі економіки.

Таблиця 3. Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності за джерелами, в % до підсумку [2].

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Інноваційна діяльність - всього	100	100	100	100	100	100	100
У тому числі:
власні кошти	75,5	69,4	79,6	83,9	71,1	70,3	77,3
держбюджет	1,7	10,1	0,4	2,8	1,5	3	1,4
місцевий бюджет	0	0	0,1	0,1	0,1	0,1	0
Позабюджетні фонди	4,7	3,2	1,9	1,2	0,2	0	0
кредит	3,3	6,1	6,3	6	12,6	18	17,8
вітчизняні інвестори	0,4	0,6	2,8	1,8	1,9	3,7	0,2
Зарубіжні інвестори	12,3	7,6	7,6	3	8,8	4,2	2,5
інші	2,1	3	1,3	1,2	3,8	0,7	0,8

Отже, невирішеною проблемою залишається низький рівень зв’язку між наукою та виробництвом та інвестиційних вкладень у розвиток людини – новатора як джерела інтелектуального капіталу.

Аналіз інноваційно-технологічної діяльності промисловості як основи для соціально-економічного розвитку України дозволяє констатувати, що результатом невтручання державного управління до розв’язання нагальних проблем виробництва є такий стан, за якого задовільні тенденції до стабілізації і економічного зростання не є стійкими в більшості секторів української економіки.

Література

1.Величко Є.І. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності // Економіка і управління – 2007. - №1- с. 49-52.

3.Наукова і інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2008.

4. Статистичний щорічник України за 2007 рік. – К.: Консультант, 2008.