Соломка С.В.
Полтавський
університет споживчої кооперації України
ІНВЕСТИЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ
РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
Ключові
слова: інноваційний процес,
реінжирінинг, бізнес-процес.
Переваги
інноваційного фактору в забезпеченні стійкої роботи підприємства сьогодні є
очевидним і його вплив на діяльність повинен бути радикальним та комплексним. Обґрунтування
необхідності існування механізму управління інноваційними розвитком підприємства
залежить від аналізу інвестиційної роботи. Останні дослідження показують зацікавленість
дослідників до проблеми управління інноваційним розвитком підприємства, а саме механізми
реалізацій. Зокрема в роботах Е.С. Гламаздина, Д.А. Новикова, А.В. Цветкова [1]
проаналізовано механізми управління інноваційним розвитком підприємства з
використанням інформаційних систем та математичних моделей.
Реалізація
інноваційного управління програмою на підприємстві залежить від багатьох
факторів, які можна врахувати за домогою інструментів управління. Виділимо
чотири основні: управління ресурсами, управління процесами, управління
проектами, управління знаннями. В свою чергу ці підходи відповідно містять
стадії та масштабність структурних змін підприємства. Залежність ризику
впровадження таких методів від результатів можна відобразити таким чином (Рис.
1)
Результат 1-
стадія автоматизації 2 - стадія раціоналізації 3 - стадія реінжинірингу 4 - зміна парадигми Високий Низький 4 3 2 1
Рис. 1 Масшаб структурних
змін на підприємстві
Розглянемо більш детально стадії структурних змін.
Автоматизація - перше застосування
інформаційних технологій, що дає змогу збільшити ефективність роботи на деяких
ділянках. Більш глибша форма зміни структури організації – раціоналізація
процедур, тобто виключення так званих «вузьких місць». Реінжиніринг процесів –
суть полягає в спрощені і модернізації бізнес - процесів, тобто зміну фінансових
потоків виробництва продуктів з метою зменшення витрат. Оскільки реінжиніринг і
раціоналізація процедур змінює тільки окремі сфери діяльності підприємства, то
зміна парадигми розглядає нові інформаційні системи, зміну характеру дій
підприємства. В більшості випадків фірми, що змінюють парадигму і здійснюють
реінжиніринг, досягають небачених успіхів.
Перш ніж вирішити задачі побудови системи управління
проектами потрібно охарактеризивувати їх, описати обмеження і запопонувати
метод вирішення. Розглянемо програму, яка складається з m проектів з номерами i=1,…,M і є кілька претендентів на роль виконавців
даних проектів.
Задача полягає у виборі найбільш вигідного набору проектів
і визначення виконавців для проектів, що реалізуються.
Якщо
Тоді задачу
можна сформулювати таким чином:
, де
З урахуванням даних обмежень задача розподілення інвестицій формулюється в системі і має вигляд:
Максимізація функції приведеної вартості проекту при обмеженні величини кредиту дає змогу розв’язати задачу вибору найвигіднішого проекту в рамках інноваційної програми.
Аналізуючи вище викладене, можна говорити про те, що
управління інноваційними змінами на підприємстві доцільніше здійснювати через
інноваційні програми, які ґрунтуються на моделі розподілення інвестицій і
вирішуються розв’язком системи обмежень фінансових ресурсів а також обмежень на
об’єкт інвестицій та максимізації приведеної вартості проектів в залежності від
величини.
Література:
1. Гламаздин Е.С., Новиков Д.А.,
Цветков А.В. Управление корпоративными программами: инфоромационные системы и
математические модели. М.:ИПУ РАН, 2003. – 159 с.
2. Гилев С.Е.,
Леонтьев С.В., Новиков Д.А. Распределенные
системы принятия решений
в управлении региональным развитием. М.: ИПУ РАН, 2002. – 52 с.
3. Жукович І.А.Інноваційна
діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми//Статистика
України.-2005.-№1,с.26-27.
4. Вікіпедія – вільна
енциклопедія: http://uk.wikipedia.org/wiki
5. http://www.ukrstat.gov.ua