Економічні науки/ 3. Фінансові відношення

Чмир Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В сучасних ринкових умовах господарювання вітчизняних підприємств, однією з найважливіших проблем їх функціонування є забезпечення конкурентоспроможності, як на вітчизняному, так і на зовнішньому ринках. Вирішення даної проблеми неможливе без активної їх інноваційної діяльності, що виступає основною детермінантою у покращенні конкурентоспроможності Активний розвиток інноваційної діяльності суб’єктів господарювання повинна стимулювати держава за допомогою відповідного фінансового інструментарію, проте в Україні зазначені процеси не набули належного розвитку, оскільки немає виваженої системи фінансового стимулювання загалом, та податкового стимулювання зокрема.

Проблема податкового стимулювання в Україні є актуальною у працях вітчизняних науковців В.Гейця, О.Поповича, А.Чухно, С.Лондара, В.Окікієнка, Л.Федулової та інших. У той же час дана проблема є недостатньо досліджена і потребує подальших обґрунтувань.

Найважливішою економічною умовою інноваційного відтворення є стимулююча система оподаткування, орієнтована на створення сприятливого економічного клімату на основі зниження податкового тягаря з метою підвищення швидкості оновлення основних фондів, зростання витрат на НДДКР, впровадження у виробництво інновацій. Величина прибутку, що залишається у фірми після сплати податків в значній мірі визначає можливості інноваційної діяльності фірм [2].

Незважаючи на ґрунтовну законодавчу базу, спрямовану на перехід України на інноваційний шлях розвитку, заходи з активізації науково-технічної та інноваційної діяльності не мають достатнього впливу. Особливою причиною гальмування інноваційного розвитку 37% обстежених підприємств вважають недосконалість законодавчої бази у сфері оподаткування, що вимагає перегляду методів бюджетно-податкової політики [3].

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» передбачено фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, встановлення пільговою оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності. Початковою редакцією даного Закону були передбачені такі механізми пільгового оподаткування та підтримки суб'єктів інноваційної діяльності:

- особливий механізм справляння ПДВ, відповідно до якого 50% податку на операції з поставок продукції, пов'язані з виконанням інноваційних проектів, не підлягають сплаті до бюджету, залишаються у розпорядженні таких підприємств зараховуються на спеціальний рахунок і використовуються на фінансування виключно інноваційної, науково-технічної діяльності та розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;

- пільгове оподаткування прибутку підприємств, відповідно до якого 50% податку на прибуток одержаний від виконання цих проектів використовується у тому ж порядку, що й кошти від частини сум ПДВ;

- прискорена амортизація основних засобів і щорічна 20%-ва норма прискореної амортизації основних фондів третьої групи;

- сплата земельного податку у 50%-му розмірі;

- особливий порядок митного обкладання необхідних для виконання пріоритетного інвестиційного проекту сировини, обладнання комплектуючих та інших товарів (крім акцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту [1].

Проте передбачені пільги так і залишились на папері, не набувши практичного застосування для суб’єктів інноваційної діяльності.

У світі провідною формою інноваційної діяльності визнано технопарки, в рамках яких і реалізуються проекти що передбачають серйозні виграти на наукові дослідження та впровадження їх результатів у виробництво.

До 2008 року в нашій країні було зареєстровано і діяло 8 технологічних парків, якими виконується 61 проект (54 інноваційних і 7 інвестиційних). реалізація проектів підтримується державою згідно із Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [2].

Протягом 2002-2008 рр. обсяг випуску технопарками інноваційної продукції становив 3,4 млрд. грн. ( близько 11% усієї інноваційної продукції України). Обсяг реалізованої продукції технопарків у 2002 - 2003 pp. склав 176 млн. гри., у 2005 р - 607 млн. грн., у 2006 р. - 1284 млн. грн., у 2007 р. - понад 1787 млн. грн. Усього за час дії спеціального режиму інноваційної та інвестиційної діяльності технопарків до бюджетів та державних цільових фондів було перераховано понад 252 млн. грн..

Загалом обсяг залучених технопарками інвестицій та відрахувань до Державного Бюджету України, державних цільових фондів майже вдвічі перевищував обсяг наданих їм податкових та митних пільг. Це свідчить про достатню інвестиційну ефективність діяльності технопарків [3].

З часом невизначеність, щодо справжньої ефективності діяльності технологічних парків зумовила прийняття у 2007 р. Постанови Верховної Ради України, якою було передбачено при підготовці бюджету на 2008 рік скасувати спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності технопарків. Відповідно до цієї постанови відрахування з податків на додану вартість та прибуток, які раніше йшли на спеціальні рахунки підприємств - учасників технопарків, мають надходити до спеціального фонду державного бюджету, а потім розподілятися між технопарками Такий порядок спричинює виникнення складних проблем отриманні суб'єктами технопарків цих коштів, порушення виконання бізнес-планів інноваційних проектів і суттєвого зменшення обсягу фінансових ресурсів, які спрямовуються на розвиток науково-технічної та інноваційної діяльності технологічними парками України.

Повне скасування пільг для технопарків у 2008 році завдало шкоди і їм, і державі в цілому. Перш за все цей захід має наслідками порушення виконання бізнес-планів інноваційних та інвестиційних проектів, неможливість вчасно розраховуватись за придбане устаткування та завершенні науково-дослідних та проектних робіт, втрату довіри інвесторів та їхню відмову вкладати кошти на українських теренах у ситуації нестабільного законодавства, нарешті порушення прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності [1,3].

З викладених причин нині відбувається згортання інноваційної діяльності технологічних парків в цілому, зменшення економічних та соціальних ефектів від преференцій наданих технопаркам у попередні роки. Пільгові умови функціонування скасовані також і для звичайних суб'єктів інноваційної діяльності - потенційних партнерів для технопарків.

Отже, на сьогоднішній день в Україні заходи підтримки інноваційної діяльності обмежуються правовим регулюванням, а інноваційна сфера повертається до стану кінця 90-х років. У зв'язку із таким критичним становищем інноваційної сфери в Україні, було б доцільно виправити помилки і відновити систему організації інноваційної діяльності, яка вже була сформована українським законодавством у 2002-2008 роках. Вважаємо за необхідність диференціювати податкові ставки і пільги для різних організаційно-правових форм вітчизняних підприємств. Як свідчить зарубіжний досвід провідною формою податкових пільг в інвестиційній сфері повинен бути податковий кредит. Надання податкового кредиту може застосовуватися із різноманітними формами податкових пільг – зниження ставки податку, поєднання податкового кредиту з податковими канікулами, повернення раніше сплаченого податку, різні форми податкових амністій. Дані заходи дозволять змінити інвестиційний клімат в масштабі країни і створять сприятливі стимули для інноваційного підприємництва.

Література:

1. ЗУ «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року №40-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - С. 266. 2

2. Марченко О. Альтернативні режими оподаткування як засіб стимулювання інноваційної діяльності // Економіст. - 2006. №9. - С. 67-69.

3. Чернова О.В. Податкове стимулювання інноваційної діяльності // Економіка і держава. - 2007. - №7. - С. 37-39.