Потах Д.А.
Науковий керівник:
к.е.н., доцент Глущенко Я.І.
НЕЗАЛЕЖНИЙ АУДИТ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
Забезпечення
гарантованих Конституцією прав володіти, користуватися та розпоряджатися
приватною власністю, становлення громадського суспільства, економічною основою
якого вона є, обумовлює виникнення та посилює актуальність розвитку незалежного
контролю. Однією із найважливіших його форм є аудит.
15
років тому ухвалено Закон Країни «Про аудиторську діяльність». Він визначив
економіко-правові засади незалежного аудиту і надав йому легітимності. За цей
період в Україні в основному створено аналогічну країнам з ринковою економікою
систему аудиту.
Створення
системи незалежного аудиту є істотним надбанням суспільно-господарської та
соціально-політичної практики в період становлення України як суверенної
держави. Воно є результатом спільних
зусиль влади і бізнесу на шляху реформування економіки
Система незалежного аудиту включає і
такий важливий компонент, як Аудиторська палата України. Відповідно до чинної
редакції Закону України «Про аудиторську діяльність» поряд із професійними
аудиторами, делегованими аудиторський загалом, до її складу входять
представники Міністерства фінансів, Міністерства юстиції, Міністерства
економіки, Державної податкової адміністрації, національного банку, Державног8о
комітету статистики, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку,
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Рахункової палати та
Державної контрольно-ревізійної служби України. Аудиторська палата є незалежним
органом, що здійснює регулювання являє собою модель взаємодії професійних
аудиторів та представників вказаних державних органів.
Функціонування
національної системи аудиту охоплює здійснення аудиту за кількома напрямами.
Найважливішими з них є зовнішній незалежний (обов’язковий та ініціативний) і
внутрішній аудит.
Проведення
обов’язкового аудиту включає перевірки, що здійснюються на основі підтвердження
достовірності та повноти звітності з метою забезпечення суспільної
контрольованості діяльності господарюючих суб’єктів, з’ясування їхнього
фінансового стану, процесів емісії цінних паперів, здачі в оренду цілісних
майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін власності,
порушення питань про визнання господарюючих суб’єктів неплатоспроможними або
банкрутами тощо.
Значна
частина аудиторської діяльності відбувається з ініціативи господарюючих суб’єктів,
які мають потребу в послугах аудиторів. У зв’язку з цим здійснюються тематичні
та вибіркові аудиторські перевірки актуальних питань підприємницької
діяльності, економіко-правовий аналіз установчих документів і бізнес-планів,
фінансовий аналіз бухгалтерської звітності, консультації тощо.
Набуває
розвитку внутрішній аудит – безальтернативний елемент управління
підприємницької діяльності на мікроекономічному рівні, особливо в акціонерних
товариствах, холдингових компаніях, інвестиційних фондах та інших корпоративних
структурах.
Підтриманню
належної морально-психологічної атмосфери серед аудиторського загалу сприяє
Кодекс професійної етики аудиторів. Зростання етичних вимог до аудиторів
зумовлюється тим, що суспільна довіра надає загальнодержавної ваги статусу та
професії аудитора. Відтак його роль і діяльність впливають на економічну
стабільність та фінансову захищеність членів суспільства.
Аудитори
– це справжня еліта серед сучасних економістів. Дедалі більше українських
аудиторів проходять стажування за кордоном, здобувають сертифікати міжнародного
зразка.
Здійснення
незалежного контролю та надання послуг в сучасних умовах вимагає від аудиторів
підприємливості, мобільності, адаптованості та водночас покладає на них високу
відповідальність за результати професійної діяльності.
Поряд
із розвиненою інфраструктурою та кваліфікованими фахівцями система незалежного
аудиту має апробоване нормативно-правове, сучасне інформаційно-методичне та
програмне забезпечення. Воно оновлюється відповідно до потреб
суспільно-господарської та соціально-політичної практики, яка динамічно
змінюється.
Таким
чином, здійснення аудиту передбачає захист майнових і фінансових інтересів
господарюючих суб’єктів, надання можливостей самостійного вибору аудиторів цими
суб’єктами Важливими ознаками демократизму аудиту є його економіко-правові
цілі, прозорість (з одночасним збереженням комерційної таємниці замовника),
варіативність у виборі суб’єктів, відповідальність за якість здійснених
перевірок та ін.
Аудит
відіграє визначальну роль у відстеженні процесів діяльності господарюючих суб’єктів. Від інших форм контролю аудит відрізняється насамперед
системним підходом до їхньої діяльності.
Важливе
значення при цьому має зосередження уваги аудиторів на п’яти найважливіших
елементах цієї діяльності – активах, зобов’язаннях, власному капіталі, доходах
та витратах господарюючих суб’єктів незалежно від їхньої галузі, форми
власності, прибуткової чи неприбуткової спрямованості та ін.
Відтак
аудиторські перевірки мають не лише з’ясовувати достовірність фінансової
звітності, а завдяки дотриманню принципу превалювання сутності над формою
покликані проникати у глибинну логіку відстежуваних економічних явищ і
процесів, обґрунтовувати ефективні прогнозні рішення.
Особливо
важливим є аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів,
використання яких забезпечує отримання майбутніх економічних вигод. Важливість
аудиту активів зумовлюється тим, що втілена в них вигода являє собою
економічний потенціал господарюючих суб’єктів. З огляду на те, що кожна із його
складових має сприяти отриманню економічних вигод, аудит активів включає з’ясування ефективності використання економічного потенціалу
господарюючими суб’єктами, що не завжди передбачає проведення державного
фінансового контролю.
Безальтернативність
аудиту в управлінні підприємницькою діяльністю особливо зростає на
мікроекономічному рівні. Внутрішній аудит являє собою той елемент системи
управління підприємствами, відсутність якого руйнує систему внутрішньо
корпоративного менеджменту чи навіть унеможливлює її. Таким чином, стратегія
розвитку аудиту в Україні потребує «замикання» контролюючих структур держави
включно з незалежним аудитом зваблюють до навчання молодь, яка бажає оволодіти
теоретичними і практичними знаннями, необхідними для того, аби з часом набути
фаху аудитора.
Поряд
з науковими досягненнями існують проблеми розвитку національної системи аудиту
і формування професійної компетентності фахових аудиторів. Однією із
найгостріших проблем є відрив освіти від реальної практики аудиту. У даний час
ця практика в Україні випереджає
освітню підготовку фахівців. У той же час освітня підготовка нової генерації
фахівців з аудиту має узгоджуватися із Болонськими принципами і спиратися на
новітні підходи. На наше переконання таким є насамперед компетентнісний підхід.
У зв’язку
з цим зростає необхідність подання Міністерству освіти і науки України
новітньої версії освітнього стандарту навчання майбутніх фахівців з аудиту. Таким
чином, удосконалення освітньої та наукової підготовки фахівців належить до
проблем, що потребують невідкладного вирішення. З огляду на безальтернативну
роль аудиту у забезпеченні управління державним, комунальним та приватним
секторами економіки України, необхідна стратегія підвищення професійного рівня
фахівців з аудиту. Виходячи з викладеного, система незалежного аудиту здатна
сприяти вирішенню принципово нових суспільно-господарських завдань, що постійно
ускладнюються. Національна система аудиту спроможна стати помітним рушієм
розвитку економіки і демократії в Україні.
Література:
1.
Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків
фінансових послуг» від 2001р. №2664
2.
Національні
нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основа,
1999. - 274 с.
3.
Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми
становлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 1995. - №
9. - С. 15-18.