Глущенко Я.І Карпенко А.С.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М.І. Туган-Барановського

Шлях України на сучасному етапі характеризується подальшим розвитком ринкової економіки, її інтеграцією в систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово майновий стан, перспективи розвитку й фінансову стабільність суб'єктів господарювання, нарахування дивідендів. Саме ця інформація відображається у фінансовій звітності підприємств. А подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторську перевірку.

Дослідженню теоретичних і практичних проблем розвитку аудиту присвячені праці багатьох фахівців, зокрема Р. Адамса, Е. А. Аренса, Дж. К. Лоббека, А. К. Шишкіна, В. А. Мікрюкова, І. Д. Дишкант, В. В. Скобари, Ф. Ф. Бутинця, 3. В. Гуцайлюка, М. В. Кужельного, М. С. Пушкаря, В.С.Рудницького та багатьох інших фахівців.

Метою статті є визначення основних підходів до організації та методики проведення внутрішнього аудиту акціонерних товариств в умовах ринкових перетворень.

Метою проведення аудиту акціонерних товариств є:

· підтвердження повноти і достовірності фінансової звітності;

· захист прав власності акціонерів шляхом розкриття об'єктивної фінансово-економічної інформації про діяльність товариства;

· визначення реального фінансового стану товариства незалежним експертом.[1]

При проведенні аудиту акціонерних товариств необхідно, з одного боку, дотримуватися загальноприйнятих методів та методичних прийомів, а з іншого враховувати особливості створення та функціонування товариств.

Вимогами ДКЦПФР [4; 5] визначено перелік питань, які повинні бути перевірені аудитором, але методика проведення аудиту повинна відповідати Міжнародним стандартам.

Для ефективного управління діяльністю товариства вище керівництво підприємства, як правило, створює відділ внутрішнього аудиту, який є незалежним від менеджменту товариства та підпорядковується безпосередньо акціонерам.

Основними завданнями аудиту є:

- перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених фінансово-господарських операцій чинному законодавству;

- виявлення та попередження порушень у фінансово-господарській діяльності;

- оцінка ефективності внутрішнього контролю. [2]

Однією з найбільших проблем, яка впливає на незалежність суджень аудиторів, є те, що думка аудитора все-таки залежить від одержаних гонорарів. Теоретично аудитор повинен в першу чергу, забезпечувати достовірною інформацією акціонерів (власників) товариства. Оскільки він, в основному, перевіряє фінансову звітність і процедури, які готуються менеджментом товариства, аудитор є важливою інформаційною зв'язковою ланкою між виконавчим органом і наглядовою радою. Але, як правило, на практиці роботу аудитора оплачує голова правління, який від імені товариства підписує договір про надання аудиторських послуг. І часто аудитор змушений видавати саме такий висновок про фінансово господарську діяльність товариства, який задовольняє його керівництво. При цьому деяка інформація може бути прихованою від акціонерів.

Потреба у внутрішньому контролі виникла із зростанням розмірів організацій разом з ускладненням завдань керівників і необхідністю делегувати повноваження. Для будь-якого підприємства важливо, щоб усі його складові частини функціонували безперебійно. Тобто, щоб виконавці знали, чого від них очікують і робили все, що вимагається, щоб результати праці окремих людей перевірялися, а випадкові помилки виявлялися; делегування повноважень не призводило до несанкціонованих дій; активи підприємства використовувалися раціонально і не розкрадалися; документи і звіти відображали реальність.

На противагу вітчизняному досвіду внутрішній аудит є широко розповсюдженим у європейських країнах та США, де створено спеціальний Інститут внутрішнього аудиту. У зарубіжних країнах внутрішній аудит вважають важливим та необхідним елементом управлінського контролю, який здійснюється в інтересах самого підприємства. Основне завдання, яке вирішують внутрішні аудитори - це надання кваліфікованої допомоги персоналу підприємства найбільш ефективно та якісно виконувати свої функціональні обов'язки.

У внутрішніх документах товариства важливо чітко визначити статус та повноваження служби внутрішнього аудиту, оскільки, з одного боку, Для того, щоб служба внутрішнього аудиту могла ефективно виконувати свої завдання, її працівники повинні мати доступ та досконало розуміти операційні процеси, які відбуваються в товаристві.

В основному на внутрішній аудит покладаються функції перевірки і оцінки ефективності механізмів системи внутрішнього контролю підприємства, складовою частиною якої він є.

Система внутрішнього контролю - це сукупність політики і процедур, прийнятих керівництвом економічного суб'єкта з метою забезпечення організованого й ефективного ведення господарської діяльності, що включає суворе дотримання вимог і політики керівництва, збереження активів, попередження і виявлення випадків обману та шахрайства, точність і повноту облікових записів, а також своєчасну підготовку надійної фінансової інформації.

Cистема внутрішнього контролю дає змогу регулювати діяльність підприємства з метою забезпечення: точності ведення бухгалтерського обліку, достовірності внутрішньої інформації (зокрема, фінансової), ефективності управління, уникнення збитків, виконання певних зобов'язань (фінансових, соціальних).

На практиці значна кількість внутрішніх систем контролю підприємства розвивалась протягом тривалого періоду часу, пристосовуючись і коригуючись відповідно до змін комерційної діяльності, створення інформаційних технологій, щоб задовольнити вимоги ринку, який постійно змінюється. Значна кількість механізмів контролю були неофіційними, оскільки вони не були інують різні думки з приводу того, з яких елементів складається система внутрішнього контролю. Найбільш поширеною є думка, що структура внутрішнього контролю може бути розподілена на три складові: закріплені зареєстрованими процедурами. Проте все більше зарубіжних і вітчизняних підприємств офіційно визначають усі ділові операції, чітке формулювання покладених на працівників обов'язків, а також єдину стандартну форму ведення документації в межах усього підприємства (організації).

Такі офіційні процедури фіксуються при складанні посадових інструкцій та закріплюються внутрішніми розпорядчими документами. У результаті цього внутрішній аудитор у більшості випадків має затверджений стандарт процедур своєї діяльності або інструкцію, дотримання яких є обов'язковим.

У процесі виконання своїх функцій і реалізації наданих повноважень внутрішні аудитори можуть здійснювати різноманітні типи аудиту:

Фінансовий аудит. Традиційно фінансові перевірки здійснюються зовнішнім аудитором, оскільки вони призначені для підтвердження фінансової звітності.

Системний аудит передбачає огляд та оцінку механічних і комп'ютерних систем, за допомогою яких підприємство регулює і контролює свою діяльність.

Аудит управління. При здійсненні цього типу внутрішнього аудиту досліджуються такі аспекти контролю управління: організація і структура,

планування розподілу і використання ресурсів, ефективність використання інформації в процесі управління, здійснення поточного контролю ефективності, комунікаційні взаємозв’язки в процесі управління, планування та узгодження дій.

Операційний аудит. Він полягає в огляді і оцінці підприємства (або окремого його підрозділу) з метою визначення ефективності його діяльності, що відображається у Звіті про фінансові результати підприємства.

Отже, суть внутрішнього аудиту полягає у визначенні надійності, своєчасності й об'єктивності інформації про діяльність підприємства, окремих його підрозділів.

Література:

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Голос України. -1993. - 29 травня зі змінами і доповненнями.

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2004 року. / Пер. з англ. мови 0. В. Селезньов, О. Л. Ольховікова, О. В. Гик, Т. Ц. Шарашидзе, /І. Й. Юрківська, С. О. Куликов. - К: ТОВ „ІАМЦ АУ „СТАТУС", 2004. -1028 с.

3. Вимоги державної комісії з цінних паперів і фондового ринку до аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів): Зате, рішенням ДКЦПФР від 19.03.97 №5.

4. Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами емітентами облігацій: Зате, рішенням ДКЦПФР від 17.01.01 № 3.