Экономические науки

Хрипунова К.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

ПЕРЕДОВИЙ ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ СУБ`ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ СІЛЬСКОГО ТУРИЗМУ ТА РЕАЛІЇ УКРАЇНИ

В економічній літературі термін "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Інноваційний продукт характеризується вищим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім продуктом. Відповідно до міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.

Увесь світ поряд з державним регулюванням використовує ринковий механізм не тільки в галузі впровадження результатів науки, а й у галузі продукування ідей. Таким ринковим механізмом є ринок інновацій, із притаманними йому попитом, пропозицією, ціною, маркетингом тощо. Його формування в Україні - справа не далекого майбутнього, він потрібен уже сьогодні як засіб збереження науково-технічного та  інтелектуального потенціалу нації.

На сучасному етапі розвитку туристичної сфери в України виникає такий різновид туризму як сільський туризм. Як вид туристичної діяльності він є інноваційним і не легалізованим для України. Ознайомлення з закордонною законодавчою практикою у сфері сільського туризму показує, що існує декілька підходів до легалізації правової діяльності в даній сфері:

§ створення спеціального єдиного законодавства, що регулює діяльність у сфері сільського туризму (Угорщина, Румунія);

§ правове регулювання окремих аспектів діяльності в сфері сільського туризму – легалізація, нормативи, санітарно-гігієнічні вимоги (Польща, Австрія, Німеччина);

§ регулювання через діяльність Спілок та Асоціацій сільського туризму (Франція, Ірландія)

Для розробки правового механізму розвитку сільського туризму в Україні корисним може стати досвід ряду європейських країн, в тому числі Німеччини, а також країн, що мають схожі моделі соціально-економічного розвитку: Польщі, Угорщині та Швеції. На відміну від механізмів розвитку сільського туризму в зазначених країнах, в Україні практично відсутнє законодавство в сфері сільського туризму. Так, невизначеним залишається сутність поняття „сільський туризм”, статус підприємців (за власними дослідженнями, приблизно 70 % суб’єктів господарювання не мають статусу юридичної особи, а працюють як приватні підприємців без реєстрації). Система оподаткування діяльності з надання послуг сільського туризму є нечіткою, а стандартизація таких послуг базується на загальних вимогах. Тому назріла необхідність формування спеціального законодавства в сфері сільського туризму та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів.

Проаналізувавши закордонний досвід формування законодавства в сфері сільського туризму слід визначити необхідним обґрунтування таких основних понять:

1) сільський туризм – це форма господарської діяльності сільського населення в несільськогосподарських галузях, при якій приватний житловий фонд використовується для довго - та короткострокового відпочинку туристів в оздоровчих, культурно-пізнавальних та інших цілях..

2) зазначити основні форми організації сільського туризму – агротуризм, етнографічний туризм, фермерський туризм. екологічний туризм, зелений туризм, дачний туризм.

У відповідності до Європейського стандарту ISO/FDIS 18513:2003 Tourism services - Hotels and tourism accommodation – Terminology (Послуги туристичні. Готелі та інші типи розміщення туристів. Термінологія) та з метою стандартизації послуг сільського туризму слід встановити для сільського туризму такі типи засобів розміщення туристів: агроготель; дача; сільський будинок; фермерський будинок. Перелічені типи засобів розміщення туристів в сфері сільського туризму знайшли відображення в ДСТУ „Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення”.

Проаналізувавши передовий досвід функціонування механізмів розвитку суб’єктів господарювання сільського туризму, можна відзначити що для умов України за основу може бути прийнята модель, яка застосовується в Польщі. Це пов’язано з тим, що за своїми природними, кліматичними, політичними, соціально-економічними умовами Польща є схожою до України.

Таким чином, важливу роль в подальшому поширенні сільського туризму в Україні як інструмента вирішення соціально-економічних проблем сільської місцевості, як засобу активізації туристичних потоків всередині України та з-за кордону відіграє правовий механізм розвитку сільського туризму, також приведення законодавства Україні до міжнародних стандартів.

Література

1. Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.

3. Горбилева З.М. Економика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478 с.

4. Горішевський П. В., Васильєв В. П., Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. — Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. — 158 с.

5. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. — Чернівці: Зелена Буковина, — 312 с.

6. Мале підприємництво України: процес розвитку. — К.: Ін-т конкурентного суспільства, 2001. — 256 с.

7. Новіков В. М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). — К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. — 246 с.