Бондаренко В.В.,Грицак О.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НБУ

В зв’язку з нестабільністю національної валюти, вона потребує значної підтримки з боку Національного банку України, що підтверджує актуальність даної теми.

Грошово-кредитна політика характеризує цільову спрямованість. Вона направлена на забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Реалізація цільової спрямованості грошово-кредитної політики зумовлюється стратегічними, проміжними і тактичними цілями.

Стратегічні цілі вважаються визначальними або ключовими в загальноекономічній політиці держави. Такими цілями можуть бути зростання обсягу виробництва, забезпечення оптимальності зайнятості, стабілізація рівня цін, збалансування платіжного балансу та інші. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що може ставитися завдання перед владними структурами для реалізації їх всіх або більшою частиною.

Водночас за допомогою заходів лише монетарної політики досягти усіх названих цілей неможливо. Це зумовлено обмеженістю та специфікою інструментарію монетарної політики. В її межах зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які приводять до погіршення кон’юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І, навпаки, для зростання виробництва необхідно вжиття заходів, що призведуть до пожвавлення кон’юнктури і можуть вплинути на зростання цін. Тому залежно від конкретної економічної ситуації центральний банк вибирає одну із стратегічних цілей. Завдяки розв’язанню цього завдання центральним банком досягається вирішення інших стратегічних цілей.

Сутність проміжних цілей монетарної політики полягає у таких змінах економічних процесів, які сприяють досягненню стратегічних цілей. Так, якщо стратегічною ціллю є стабілізація цін, то проміжною — буде стримування зміни ринкової кон’юнктури. Характерною особливістю проміжних цілей є те, що вони встановлюються на тривалі часові періоди, у продовж яких можуть бути реалізовані і виявити ефективність своєї дії.

Тактичні заходи мають короткостроковий характер щодо регулювання грошової маси, відсоткової ставки та валютного курсу для досягнення проміжних цілей. До кожного об’єкта тактичного регулювання може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям об’єкта регулювання визначається проміжною ціллю [1, с.357].

Період стрімкого падіння вартості національних грошей України добре відомий - це болісні роки в кінці 1991 до першої половини 1994 в цей період вплив Національного банку України на стан грошового ринку та його стабільність був майже непомітний - інструменти грошової політики не працювали. Ситуація визначалась надзвичайно значними обсягами кредитних емісій, в якій здійснювались за Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України.

Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України були запроваджені чи почали використовуватись в нормальному режимі наступні інструменти грошової політики.

1. Облікова ставка Національного банку як базова ціна національної валюти та заходи по регулюванню рівня процентних ставок банківської системи.

2. Обов'язкове резервування залучених коштів комерційних банків.

3. Операції по підтриманню ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО.

4. Запровадження в обіг державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку.

5. Операції на валютному ринку по підтриманню курсу національної валюти [1, с.357].

На сьогодні можна сказати, що Національний банк України володіє всіма методами та інструментами по забезпеченню регулювання грошово-кредитного ринку.

Процентна політика Національного банку України становить 12,0 % річних з 30.04.2008 року, офіційні резервні активи 25392.55 млн. дол. З березня 2009 року.

Активна процентна політика Національного банку, яка забезпечує реальну вартість національної валюти, почала проводитись з 1994 р., коли номінальний рівень облікової ставки змінювався у відповідності до коливань інфляції 5 разів - від 140% до 300% річних. Це дозволило вперше вийти на позитивний реальний її рівень по відношенню до інфляції, хоч коливання і номінальної, і реальної ставки через значні поштовхи інфляції були досить значними

Необхідно відмітити досягнення належної відповідності рівня процентних ставок за кредитами комерційних банків рівню облікової ставки Національного банку [2, с.233].

Таким чином при поступовому зниженні темпів інфляції та облікової ставки Національного банку забезпечувалось відповідне стабільне зменшення рівня процентних ставок комерційних банків та здешевлення кредитів.

Політика у сфері обов'язкового резервування залучених коштів комерційних банків була спрямована на стабілізацію стану з ліквідністю комерційних банків та поступове зниження їх надлишкової ліквідності, яка в умовах значних кредитних емісій перетворилась на загрозу вибухового зростання грошової маси та дестабілізацію стану на грошово-кредитному ринку. Саме тому рівень обов'язкового резервування було збільшено з 10% до 15%. Проте норма обов'язкового резервування як важливий інструмент Національний банк України використовував у повній мірі для вирішення економічних проблем та стабілізації грошово-кредитного ринку.

Надання кредитів комерційним банкам для підтримання їх поточної ліквідності відбувалось переважно опосередковано через надання за рішенням законодавчих та виконавчих органів централізованих цільових кредитів безпосередньо клієнтам. Ці кредити переважно потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувались державою, і в значній мірі не поверталися. Це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагало нових емісійних кредитів.

В цих умовах кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через поширення практики проведення цільових кредитних аукціонів по продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної кредитної підтримки.

Однією з головних змін у застосуванні інструментів кредитування Національного банку, яка повинна мати довготермінові наслідки, є поширення використання таких нових для України, але широко застосовуваних у світі інструментів як ломбардне кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО. Можливість запровадження цих інструментів виникла лише в умовах створення і розвитку ринку державних цінних паперів.

Емісійні кредити Національного банку, які мають відверто інфляційний характер, були основним джерелом покриття дефіциту Державного бюджету. А якщо врахувати значний обсяг кредитів, наданих Уряду, то звідси витікає висновок про основну причину інфляції в економіці України, якою є емісійне фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Державні цінні папери поступово повинні зайняти одне з провідних місць в регулюванні грошово-кредитного ринку.

За обсягами цінних паперів, що розміщуються і знаходяться в обігу, державні боргові зобов'язання на ринку України займають домінуюче положення і найбільш привабливим фінансовим інструментом для вкладання коштів юридичними та фізичними особами, в тому числі нерезидентами. З використанням цього інструмента стало можливим на новій якісній основі відродити кредитні відносини. Облігації використовуються як застава для вчасного повернення коштів [3, с.154].

Таким чином можна зробити висновок, що Національний банк України володіє всіма методами та інструментами по забезпеченню регулювання грошово-кредитного ринку, при поступовому зниженні темпів інфляції та облікової ставки Національного банку забезпечувалось відповідне стабільне зменшення рівня процентних ставок комерційних банків та здешевлення кредитів, державні цінні папери поступово повинні зайняти одне з провідних місць в регулюванні грошово-кредитного ринку.

Література:

1. Петрук О.М. Банківська справа.-К.: Кондор, 2004. – 461с.

2. Банковские операции: Учебник/А.М. Мороз, М.И. Савлук, М.Ф.Пуховкина и др.; под ред.А.М. Мороза.-К.:КНЭУ, 2000. – 384с.

3. Мороз К.Н. "Основи банківської справи". К.: Знання2004 р.