Економіка/10. Економіка підприємства

Викл. Каширська О.М.

Харківській державний університет харчування і торгівлі

Первомайський факультет, Україна

Особливості рентабельності власного капіталу в підприємствах ресторанного господарства

В аналітичній практиці зарубіжних компаній, найбільш ґрунтовним методом структурного аналізу прибутковості підприємства, який визначає баланс різноманітних фінансових результатів, визнано модель «Дюпон» (Du Pont). В США на підставі цієї моделі оцінюють економічне зростання компанії як відношення реінвестованого прибутку до власного капіталу та роблять висновок, наскільки швидко росте підприємство за рахунок власної ефективності [1, с. 942]. Показник рентабельності, який обчислюють за даною моделлю вчені називають по-різному: рентабельність власного капіталу (1, 2, 3), чиста рентабельність активів (4), показник прибутковості (1, 5), проте вкладають один економічний зміст. Зазначена модифікована факторна модель є одним з варіантів використання детермінованих факторних моделей та має вигляд:

(1)

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від рентабельності продажу, ресурсовіддачі та структури джерел авансованих засобів. Значимість включених факторів з позиції поточного управління пояснюється їх змогою узагальнити всі сторони фінансово-господарської діяльності, його статику і динаміку [2]. Зокрема перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий – актив балансу, третій – пасив балансу. Логіка врахування впливу зазначених факторів за їх рівнем значущості і за тенденціями змін повинна врахувати специфіку діяльності підприємств ресторанного господарства. На нашу думку, аналітикам необхідно приділяти уваги щодо підвищення рівня показника ресурсовіддачі, коли йде мова про виробництво продукції, та рентабельності продажів під час аналізу рентабельності реалізації купівельних товарів.

В зарубіжній практиці показник ROE представляють як добуток маржі, оборотності активів та фінансового левереджу. Втім, мультиплікатор капіталу (фінансовий важіль), як складову моделі включають і вітчизняні вчені [2, 5], визначаючи при цьому показник наступним чином:

(2)

де, ROA – показник прибутковості активів;

А/ВК – відношення активів до власного капіталу, або фінансовий важіль.

Показник фінансового важелю визначає можливість підприємства щодо збільшення власного капіталу за рахунок використання залучених коштів. При цьому, чим більший розмір позичкових коштів, тим вища рентабельність власного капіталу, проте і вищий ризик, пов'язаний з їх оплатою.

Дану модель за допомогою прийому декомпозиції постійно вдосконалюють, що дозволяє приводити показник прибутковості у відповідність до поставлених цілей. Нами модель 2 буде модифіковано унаслідок використання методів математичних перетворень задля суттєвого збільшення кількості досліджуваних факторів – формула 3.

(3)

де, ОЗ – середньорічна вартість основних засобів;

ОбК – середньорічна вартість використаних оборотних коштів.

У такий спосіб характер функціональних взаємозв’язків між показниками в моделі 3 дає змогу за допомогою елімінування обґрунтувати можливу зміну коефіцієнта рентабельності капіталу внаслідок відхилень окремих показників. При цьому, можливість поліпшення результативного показника в моделі обумовлюється збільшенням прибутку на одну гривню реалізації, зменшенням коефіцієнту фондомісткосткості, підвищенням коефіцієнту оборотності оборотних коштів. Застосування модифікованої економіко-математичної моделі 3 сприятиме виявленню резервів поліпшення узагальненої позитивної характеристики об’єкта дослідження. Отже стає можливо оцінити залежність рентабельності власного капіталу від: ефективності торговельної діяльності, ефективності використання активів та фінансовим важелем.

Література.

1. Раицкий К.А. Экономика организации (предприятия): Учебник. – 4-е изд., переаб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К^о», 2003. – 1012 с.

2. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ТК Велби, Издательство проспект, 2004. – 424 с.

3. Савицкая Г.В. Экономический анализ: Учеб. пособие / Г.В. Савицкая. – 9-е изд., испр. – М.: Новое знание, 2004. – 640 с.

4. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз. – Львів: В-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2005. – 428 с.

5. Хмелевський О.В. Прибутковість підприємства у формуванні його стратегії // Вісник Хмельницького національного університету. – №6. – Т.2. – 2005. – С.99-103