Економіка/14.Економічна теорія

Смуток О.В., Музиченко І.Л., Крисюк О.С.

Уманський державний аграрний університет

Перспективи розвитку електронного бізнесу в Україні

Електронний бізнес (Е-бізнес) – це підприємницька діяльність, яка базується на використанні інформаційних ресурсів глобальних мереж з метою одержання прибутку або досягненні соціального ефекту [1, С.78]. Основною складовою компонентою даного виду бізнесу є електронна комерція. Електронна комерція - це бізнес-процеси, які здійснюються між суб'єктами за допомогою інформаційних та телекомунікаційних технологій і забезпечують досягнення економічних та фінансових цілей, а також сприяють зниженню витрат. Середовищем для електронної комерції може бути не тільки мережа Інтернет, а й будь-яка комп'ютерна мережа.

Необхідно зазначити, що концепція електронного бізнесу з’явилася ще до появи мережі Інтернет. Перші системи електронної комерції виникли в 60-х роках у США. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними (EDI) між організаціями. В різних галузях і державах стандарти були різними. У 80-х роках почалися роботи з об'єднання європейських та американських специфікацій. Розвиток мережі Інтернет з його низькою собівартістю передачі даних зробило актуальною модернізацію EDI-систем для використання їх у новому комунікаційному середовищі. Системи EDI внесли у електронну комерцію стандартизацію процедур документообміну між компаніями. Через складність впровадження системи EDI були доступні лише для великих компаній. З розвитком мережі Інтернет EDI та електронний бізнес набули широкого розповсюдження.

На сьогоднішній день електронний бізнес у Web розвивається еволюційно. На першому етапі компанії створювали Web-представництва, що виконували функції електронних каталогів. На цьому етапі вирішувалися в основному задачі маркетингу, серверні служби функціонували автономно.

Протягом двох останніх років транснаціональні корпорації перейшли до електронної торгівлі, зв'язавши свої Wеb-сайти з внутрішніми системами обробки замовлень і управління матеріальними запасами. Це е-business другого покоління. У цей період почали вирішуватися задачі збуту продукції, здійснюватися реальні бізнес-трансакції і у сайті з'явився частковий зв'язок з серверними службами. Системи електронного бізнесу другого покоління надавали клієнтам можливість розміщувати і контролювати замовлення в інтерактивному режимі безпосередньо через Web-сайт постачальника, знизивши тим самим витрати обох сторін. Центральним елементом електронного бізнесу другого покоління є постачальник, а вся система будується навколо його здатності автома­тизувати і зв'язати у WWW внутрішні процеси, відкривши їх для клієнтів. Така інтеграція внутрішніх бізнес-систем і зовнішніх Web-інтерфейсів дозволяє ві­дображати дані про матеріальні запаси, ціни, замовлення і постачання з точніс­тю до хвилини.

Відповідно до результатів дослідження, проведеного консалтинговим підрозділом Electronics Data Systems, провідні західні компанії виділяли у 2006 році в середньому по 20,3% своїх ІТ-бюджетів на ініціативи в галузі електронного бізнесу. Для порівняння: у 2001 році цей показник складав 17,5%, а в 2008 – 19,3%. У процесі дослідження були опитані 150 ІТ-керівників у компаніях з річним обігом понад 250 млн. дол. Як показало опитування, у 2006 році в компаніях виділено в середньому 16,4 млн. дол. на мережеві й інфраструктурні компоненти підтримки електронного бізнесу; 15,2 млн. – на додатки (зокрема на ERP- і CRM-системи); 11 млн. – на інструментальні засоби [2]. Незважаючи на популяризацію мобільних додатків і Web-служб, основна частка витрат, як і раніше, спрямовується на традиційні додатки для електронного бізнесу. Перше місце за обсягом запланованих витрат займає ERP (3,2 млн.дол.); на другому місці портали (2,7 млн.), на третьому – SCM- і CRM-системи (по 2,5 млн.дол.). Основна частка мережевих й інфраструктурних витрат спрямовується на серверне, апаратне і програмне забезпечення (3,3 і 2,3 млн. дол. відповідно). У 2009 році, за прогнозом, вкладення в електронний бізнес зростуть на 2,5%, а в компаніях, які відводять на цю категорію більше 20% ІТ-бюджету, – ще більше. У середньому 23% ІТ-операцій компаній, які брали участь в опитуванні, здійснюється за принципом аутсорсингу [2].

Однак електронному бізнесу другого покоління притаманний ряд недоліків, що обмежують можливості всіх його учасників:

1.                     модель В2В - складність зв'язуючої інфраструктури, виконаної як оригі­нальна розробка; немасштабованість рішень;

2.                     модель В2С - інформаційне перевантаження, збір (інтеграція) даних не машинним способом;

3.                     модель В2Р (business-to-partner) - недостатня функціональна взаємодія;

4.                     модель В2Е (business-to-employee) - введення даних через броузер, не автоматизована інте­грація даних, несумісність інтерфейсів.

В сучасних умовах нові інформаційні технології, зокрема системи EDI та мережа Інтернет, дозволяють зменшити витрати на виконання маркетингових функцій. Таким чином, Інтернет впливає на традиційні маркетингові канали. Технології мережі Інтернет надають можливості змінювати межі ринків, змінювати принципи конкуренції та надавати нові засоби для ведення конкурентної боротьби.

 

Література

1.       Курмаєв П.Ю., Музиченко С.А., Ігнатенко М.В. Інформаційні технології економічного розвитку /П.Ю. Курмаєв, С.А. Музиченко, М.В. Ігнатенко. – Тернопіль: Астон, 2008. – 143 с.

2.       Курмаєв П.Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку електронного бізнесу в Україні /П.Ю. Курмаєв //Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 211. – У 4 т. – Т.2. – С.373-379