БЕСЕДІНА А.В., ст. гр. БС-07б

Науковий керівник: Челишева Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ВЛАСНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Інвестиційні ресурси, які вкладаються у розвиток економіки України, формуються здебільшого за рахунок власних (внутрішніх) джерел, особливо за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань. Таким чином від прибутковості підприємств залежить стан інвестиційної сфери економіки, а отже – і шлях соціально-економічного розвитку держави. Відтак актуальною науковою проблемою є удосконалення механізму регулювання власних (внутрішніх) джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств. Крім цього нині бракує системних досліджень, які б визначали та обґрунтували завдання державної інвестиційної політики щодо активізації формування джерел розвитку корпоративного сектору, спрямовуючи його на модернізацію й оновлення виробничої бази відповідно до проголошених пріоритетів.

Одним з найважливіших джерел формування фінансового ресурсу інвестиційної діяльності підприємств є прибуток. Так, за даними на 2007 рік підприємствам вдалось збільшити частку коштів на інвестиції через збільшення обсягів прибутку, завдяки чому у 2008 році підприємства одержали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на рівні 17,1 млрд. грн., що у 2,3 рази перевищує відповідний період попереднього року [2, c.162].

Завдяки сприятливим кон’юнктурним умовам на світових ринках (високий попит на ціни на основну експортну продукцію – металургію та хімію), базові галузі промисловості, орієнтовані на експорт, у другому кварталі 2008 року отримали більше прибутку, ніж за відповідний період 2007 року. Так, фінансовий результат металургійних підприємств зріс майже у 2,6 рази, а підприємств хімічної промисловості, навіть на зростання ціни на природний газ, залишився майже без змін. Це призвело до розширення реновацій них можливостей корпоративного сектора економіки та стало наслідком активізації інвестиційної діяльності

Крім прибутку, важливим джерелом формування фінансового ресурсу інвестиційної діяльності підприємств є амортизаційні відрахування. У 1994 році було ухвалено Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у ст. 8 якого викладено правовий механізм реалізації амортизаційної політики на макрорівні [3]. Для всіх видів економічної діяльності характерним є поступове збільшення обсягу нарахованої амортизації основних засобів, що пояснюється перевищенням обсягу нововведених основних засобів над вибулими. Використання морально застарілої, але фізично не зношеної техніки призводить до відносного збільшення витрат на виробництво, стримує вдосконалення технологічного процесу. У зв’язку з цим на макрорівні постає проблема вибору: або зазнавати збитків від дострокової заміни застарілих засобів праці, але отримати економію від впровадження більш прогресивної технології, або експлуатувати морально застаріле обладнання до повного списання його вартості, але втратити можливості зростання ефективності виробництва у перспективі. Практика свідчить, що загроза втратити ринок збуту через випуск конкурентом більш досконалої продукції примушує виробника обирати дострокову заміну [2, c.164].

В умовах перехідної економіки, коли значна частина основних фондів завдяки напівпрозорим схемам приватизації перейшла з державної власності у власність трудових колективів або приватних структур, а значить кількість новостворених структур працює в «тіні», масивне інвестування і спрямування коштів на закупівлю інноваційних основних фондів не є запорукою економічного добробуту. Скоріше, навпаки, «проїдання» амортизаційних коштів є засобом максимізації прибутку та мінімізації ризиків, пов’язаних із непослідовністю та нестабільністю державного регулювання розвитку економіки [1, c.387].

З теоретичної точки зору власні (внутрішні) джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності корпоративного сектора мають як недоліки, так і переваги для економіки в цілому і для корпоративного сектору зокрема. Внаслідок збільшення фінансування інвестиційної діяльності за рахунок власних ресурсів корпоративного сектору національне господарство забезпечується високою зайнятістю та економічним зростанням у майбутньому, а також отримує можливість знизити державні витрати, чим обмежується інфляція, проте консервується структура економіки та знижується загальна мобільність капіталу.

В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки, що провідна роль власних (внутрішніх) джерел у фінансуванні інвестиційної діяльності корпоративного сектора збережеться і в майбутньому. Але в Україні система економічних стимуляторів оновлення основних фондів, ключовою ланкою якої є амортизаційний механізм, не є ефективною. В свою чергу фінансові результати господарювання внаслідок механізму самофінансування справляють вирішальний вплив на інвестиційну активність корпоративного сектору. Крім цього, подальші дослідження економістів мають бути спрямовані на вироблення прогнозних сценаріїв фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємств залежно від змін конкретних параметрів державної інвестиційної політики.

Список використаної літератури

1. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. д.е.н. Б.Є. Квасюка. – К.: Ін-т екон. Прогнозув.; Х.: Форт, 2003. – 424 с.

2. Захарін С.В. Регулювання власних джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств//Актуальні проблеми економіки. – 2008. №5 с.161 – 168.

3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями від 01.01.2008 // zakon1.rada.gov.ua.