Кучерук Дмитро Григорович

аспірант, Донецький національний університет

фінансові параметри Глобального економічного розвитку в системі «суспільство – природа»

В процесі глобального економічного розвитку відбувається синхронізація товарних потоків і потоків коштів, внаслідок чого впорядковується взаємодія елементів економічної системи загалом. Процеси глобалізації стали відповідно на виклик спадної фази кондратьєвської хвилі шоків пропозиції 70-х років, занепаду ряду галузей, таких як видобування вугілля, суднобудування тощо, а також на потреби в співробітництві між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються у протистоянні «холодної війни», яке змусило більш розвинуті країни ділитися технологіями і стимулювати економіку менш розвинутих, щоб забезпечити зниження уразливості до зовнішніх шоків.

З 80-х років спостерігається стрімке нарощування вартості фінансових активів – абсолютної і у відношенні до ВВП. Вартість світових фінансових активів, включаючи акції, приватний і публічний борг, банківські депозити, зросла з 12 трлн. дол. у 1980 р. до 195 трлн. дол. у 2007 р. Ці активи зростали швидше, ніж світова економіка. У 1980 р. вартість глобальних фінансових активів приблизно відповідала величині світового ВВП, а в кінці 2007 р. світова фінансова глибина досягла вже 356% світового ВВП [1, с. 89].

Дедалі меншу роль відграють мінімальні резервні вимоги: 1) у рамках нових програм грошово-кредитної політики основний акцент переноситься з регулювання грошової бази на регулювання процентних ставок, де резервні вимоги менш значущі; 2) посилюється міжкраїнова конкуренція банківських структур, тому конкурентоспроможність банків, що оподатковуються квазіподатком у формі мінімальних резервних вимог за більшою ставкою, у відносному вираженні знижується; 3) нарешті, поширення фінансових інновацій дозволяє знаходити шляхи, щоб обминути регулятивні вимоги [2].

Аналіз основних показників розвитку фінансового сектору за 2005-2007 роки свідчить, що в економічній системі України повною мірою справджуються основні постулати концепції випереджаючого зростання фінансового сектору порівняно з реальним [3]. Збільшилася кількість усіх видів фінансових установ, зросла вартість їхніх активів, статутного капіталу й обсяг фінансових послуг, урізноманітнилася їхня структура, поліпшилися інші показники. Так, активи установ фінансового сектору станом на 01.01.2008 р. становили 664,2 млрд. грн., збільшився порівняно з 2006 роком на 72,3% [4, с. 54]. Зростання кількості фінансових установ протягом 2005-2007 років відбувалося переважно за рахунок освоєння нових напрямів діяльності. Число фінансових компаній, недержавних пенсійних фондів, що з’явилися на ринку лише 4-5 років тому, майже подвоїлося.

Сутність, механізм функціонування та роль фінансових інститутів у суспільно-економічному відтворенні широко висвітлені в економічній літературі, зокрема в працях таких українських економістів, як В. Базилевича, М. Савлука, А. Гальчинського, В. Осецького, В. Зимовця, В. Шелудько. Серед іноземних економістів вагомий внесок у розробку цієї теми зробили А. Гершенкрон, Р. Голдсміт, Е. Дж. Доллан, Є. Жукова, М. Лівінгстон, Ж. Матук, В. Миловидова, Я. Міркіна, О. Смірнова, А. Шарп.

Разом з тим, низка теоретичних та практичних аспектів застосування окремих фінансових інструментів глобального економічного розвитку потребують додаткових досліджень.

Треба зазначити, що фінансові потоки неоднорідні. Перша їх частина – це кошти, які відіграють фундаментальну роль в економіці, бо вони супроводжують і узгоджують рух товарних потоків і забезпечують розширене виробництво. Така синхронізація товарних і фінансових потоків забезпечує стан фінансової і ресурсно-товарної рівноваги як на рівні глобальної економіки, так і на рівні національної економіки та кожного суб’єкта господарювання. Інша частина фінансових потоків – це так звані кошти-активи, які зорієнтовані на участь у спекулятивних операціях для отримання, як і від кожного активу, прибутку. Остання згадана частина фінансових потоків виникла й істотно посилилася наприкінці ХХ століття у зв’язку із розвитком економічної глобальної інтеграції, інформатизації у глобальному масштабі на основі використання транснаціональної мережі інформаційно-комунікаційних засобів. Це пов’язують з низкою передумов:

1. З’явилася фінансова взаємозалежність національних економік окремих західноєвропейських та інших країн внаслідок післявоєнної допомоги і кредитів, які надавалися цим країнам з боку США.

2. Утворилися та почали бурхливо розвиватися євроринки на початку 60-х років унаслідок інтернаціоналізації виробництва, яка зумовила створення міжнародного валютно-фінансового механізму, а також поставила вимогу забезпечення конвертації основних європейських і світових валют.

3. Національні валюти масово перейшли у режим вільного плавання. Цьому сприяло скасування у 1971 році золотовалютного стандарту. В 2000 році у зазначеному режимі функціонувало понад 60% валют країн – членів МВФ.

4. Могутність транснаціональних корпорацій (ТНК) значно зросла. За даними ООН, на початку поточного століття обсяг товарообороту між країнами світу, що припадав на ТНК, становив понад 6 трлн дол. США, або більше половини обсягу світової торгівлі.

5. Бурхливий розвиток телекомунікацій перетворив світовий фондовий і валютний ринки у єдиний глобальний фінансовий простір [5, 6].

Проте фінансовий простір має складну організаційну структуру: ієрархічні відносини фінансових посередників із суверенним центральним банком поєднуються з ієрархічними відносинами вищого порядку – на регіональному й глобальному рівнях (ієрархією валют, відносинами із зарубіжними материнськими фінансовими структурами) і горизонтальними (мережевими) відносинами, що встановлюються у фінансових посередників з іншими суб’єктами економіки для досягнення спільних цілей.

Слід зауважити, що фінансові параметри глобального економічного розвитку визначаються ознаками якості життя, суспільної розвиненості людських потреб, інтересів та суспільної свідомістю. У зв’язку з цим, зміст фінансових параметрів глобального економічного розвитку виглядає як співвідношення суспільного й особистісного начал, яке характеризується прагненням суб’єкта господарювання робити свій внесок у розвиток суспільного життя. Ціннісний аспект діяльності суб’єкта господарювання є виявом його як соціальної активності, так і можливої множинності розвитку в системі «суспільство – природа».

Таким чином, фінансові параметри глобального економічного розвитку в системі «суспільство – природа» здатні відображати специфікацію вияву процесів обміну через такі фундаментальні суперечності світового господарства, як збереження через зміну, унікальність через універсальність, тотожність через відмінність, єдність через багатоманітність. Складність вираження цих суперечностей диктує цілком певні вимоги до управління фінансовими процесами як сфери обміну речовин між людиною і природою. Отже, збільшення здатності управління фінансовими параметрами глобального економічного розвитку має супроводжуватися зростанням його доцільності з урахуванням генезису відтворювального процесу.

Література:

1. Кричевська Т. Організаційні форми взаємодії глобального і суверенного монетарного простору: висновки для політики / Т. Кричевська // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 86 – 95.

2. Kashyap A., Stein J. What Do A Million Observations on Banks Say About the Transmission of Monetary Policy. “American Economic Review” № 3, Vol. 90, 200, Р. 425.

3. Goldsmit R. Financial structure and development / Goldsmit R.Vale University Press: New Haven, 1969. – 561 р.

4. Науменкова С. Інституційний розвиток фінансового сектору України / С. Науменко, С. Міщенко // Фінанси України. – 2008. – №7. – С. 53 – 71.

5. Калач Г. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України / Г. Калач // Фінанси України. – 2009. – №1. – С. 115 – 121.

6. Лондарь С. Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / С. Лондарь // Фінанси України. – 2006. – №5. – С. 39 – 49.