Шляхи підвищення ефективності
праці на підприємствах в умовах фінансової кризи
«Ефективність
праці» як економічна категорія та показник оцінки досі не знайшов свого
відображення ані в жодному законодавчому акті, ані в жодній концептуальній
державній програмі, які забезпечують удосконалення й регулювання
соціально-трудових відносин в Україні. Так, у Законі України «Про оплату праці»
результат праці працівників так само як і визначення мінімальної заробітної
праці й досі пов’язуються із продуктивністю праці. Ефективність праці не
враховується у Кодексі законів про працю України, який за своєю метою визначає
права громадян розпоряджатися здібностями до продуктивності та творчої праці,
ані у главі ІV «Робочий час» – як засіб регулювання його
тривалості за визначеними умовами, ані у главі
VІ «Нормування праці» – як засіб перегляду норм
праці та визначення розцінок за роботу, ані у главі VІІ «Оплата праці» – як засіб коригування заробітної праці за умови зміни
результату праці. У законодавчому акті, який за метою сприяє регулюванню
трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників
(Закон України «Про колективні договори і угоди»), також немає жодного натяку
на ефективність праці ані у статті 7 («Зміст колективного договору»), ані у
статті 8 («Зміст угоди»). На жаль, про «ефективність праці « не згадали й
автори двох фундаментальних державних програм, які схвалені Указами Президента
України у 2000 та 2004 роках і за своєю метою визначають концептуальні
положення щодо подальшого реформування оплати праці в Україні – з одного боку,
та нормування праці на принципах ефективної взаємодії показників
професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх продуктивності та заробітної
плати – з другого боку.
Таким
чином можна визначити, що на сучасному етапі досі в Україні немає дійових
державних важелів, які повинні урегулювати розробку та впровадження систем «
ефективності праці «.
Одним з основних
шляхів підвищення ефективності праці на
підприємстві
є ефективне управління винагородою за працю.
Підвищення
ефективності праці на підприємстві – це
стратегічний та інтегрований процес , що приносить стабільний успіх організації
безпосередньо підвищенням ефективності роботи працівників та обумовлений
розвитком здібностей окремих людей та цілих команд, бригад. Цей процес є
стратегічним , тому що має відношення до більш складних проблем , що стоять
перед підприємством , що здатні ефективно функціонувати у своїй середі для
досягнення цілей в одному з направлень.
Вона є інтегрованою з двох сторін :
-
вертикальна інтеграція – призводить
та відповідає цілям та основним умінням підприємства та окремих працівників ;
-
горизонтальна інтеграція – зв’язує різні аспекти управління персоналом ,
особливості розвитку організації та винагороди для досягнення загального
підходу до управління , розвитку та мотивації працівників.
Оплата праці
в умовах фінансової кризи повинна відповідати ефективності праці на усіх
ділянках застосування праці. Потребують розробки системи стимулювання
ефективності праці , а саме – оплата пов’язана з ефективністю; оплата пов’язана
з компетентністю; оплата пов’язана з вкладом; оплата на основі навичок; оплата
пов’язана з строком роботи.
Таким чином, перспектива подальших розробок у даному
напрямі у сучасних умовах має за мету найти нові концептуальні підходи на ринку
праці між оцінкою праці та ефективністю трудової діяльності.
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Закон України « Про оплату праці « //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995,
№17,ст..121.
2.
Закон України « Про колективні договори і угоди « //ВВР. –1993. – № 36. – ст.361, 362.
3.
Лісогор Л.С. Оцінка конкурентоспроможності національної робочої сили у
контексті глобалізацій них змін // Вісник
Хмельницького національного університету . –2005. –№2. –с.182 –186.