Молчанова Т.О.

ВОКАЛЬНІ МІНІАТЮРИ Ф.МЕНДЕЛЬСОНА-БАРТОЛЬДІ НА СЛОВА Г.ГАЙНЕ:

ДО ПИТАННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЖАНРУ

Цього року відзначається 200-річчя від дня народження Ф.Мендельсона-Бартольді – одного з найбільш обласканих життям композиторів. Отримане від народження ім’я Фелікс (латин. „щасливий”) ніби подарувало йому щасливий життєвий квиток. Онук відомого філософа-просвітителя, син високоосвічених батьків, він отримав різнобічну освіту. Атмосфера високої інтелектуальності, що оточувала юнака з дитинства, відіграла велику роль у формуванні його як композитора. Творчість Ф.Мендельсона стала одним з найбільш значних явищ у німецькій культурі ХІХ ст. На противагу передовим митцям того часу Мендельсон бачив своє призначення у відродженні високих ідеалів музичного класицизму. Та, насамперед, мистецтво цього композитора відповідало художнім смакам німецького демократичного середовища. У його творах знайшли втілення образи національного поетичного фольклору, вітчизняної поезії та літератури. Автор великої кількості симфонічних творів (симфоній, увертюр), інструментальних п’єс великої і малої форми (концертів, прелюдій і фуг, 8 зошитів „Пісень без слів”, фортепіанних тріо, струнних квартетів), Мендельсон працював і у жанрі вокальної музики, яка представлена значною кількістю творів – від музики для сцени, монументальних ораторій („Павло” та „Ілія”), кантат, псалмів, мотетів, хорів без супроводу до невеликих вокальних мініатюр.У творчості композитора вокальна мініатюра посідає помітне місце як за кількістю творів (80), та і за їх значенням. Саме тут композитор міцно спирався на ті жанри, які побутували у німецькому середовищі: романс, вокальна мініатюра, а також на форми музикування, що були популярними у бюргерському середовищі: музикування у камерному домашньому колі, у невеликих хорових і пісенних товариствах. І у німецькій, і в австрійській музиці завжди вагомою була „проміжна” між народною і так званою „композиторською піснею” вокальна мініатюра, яку прийнято називати „побутовим жанром”. Він був пов’язаний з пісенними традиціями сентиментальної музики XVIII ст. та сприйнятий Мендельсоном через свого вчителя К.Ф.Цельтера. Підґрунтям для розвитку вокальної мініатюри композитора стало і художнє багатство пісенної спадщини Й.Гайдна, В.Моцарта, Л.Бетховена, Ф.Шуберта. Його вокальні мініатюри не лише поєднали елементи творчості цих митців, а й органічно увійшли до його музичної спадщини. Вокальна мініатюра мала вплив і на інші жанри у творчості Мендельсона. Інструментальні твори (зокрема, фортепіанні „Пісні без слів”), образи ораторії „Павло” були написані саме під впливом німецької пісенності. Жанр вокальної мініатюри (пісні) у творчості Ф.Мендельсона найменш досліджений. Виняток становить лише невеликий розділ „”Младшие боги” немецкого песенного искусства” книги В.Васіної-Гроссман „Романтическая песня ХІХ века”(М., 1966). У своїй вокальній творчості композитор звертався до німецьких поетів – І.Ейхендорфа, Ф.Шиллєра, Г.Гайне, І.Гете, Н.Ленау, Г.Гейбеля. Нижче розглянуто шість вокальних мініатюр Мендельсона, які були написані на слова німецького поета, видатного майстра ліричної поезії Г.Гайне. Вони представляють ту галузь творчості поета, в якій він втілював мрії та розчарування людей свого часу. Ці вокальні мініатюри належать до кращої частини вокальної спадщини Ф.Мендельсона-Бартольді. Їх музичний стиль характеризує ясна мелодійність, яка пов’язана з побутовим пісенним стилем і мистецтвом музикування тих часів, використання різноманітних жанрових елементів, відшліфовані форми. А мистецтво музичної деталізації (з використанням музично-мовних інтонацій), що було властивим, зокрема, пісням Р.Шумана, поступається тут мистецтву музичного узагальнення.

Пісня „Привіт”(„Gruss”, ор.19,№5) є однією з найбільш чарівних мініатюр композитора. Вона написана у народному дусі та є близькою до народного першоджерела. Має просту куплетну форму. Мелодія розвивається дуже природно (тонами тризвуків), з гамоподібним рухом до кульмінації наприкінці кожного куплету. Гармонічна основа ясна, проста. Композитор надає цій пісні народного характеру шляхом використання оригінальної метроритмічної структури: останнє слово кожного куплету розспіване ширше і займає два такти замість одного. Пісня „Привіт” може слугувати прикладом того, як точно Мендельсон відчував національну природу пісенного жанру. Дві пісні „Нове кохання”(„Neue liebe”, ор.19, №4) та „На крилах пісні”(„Auf flügeln des gesangles”, ор.34,№2) є справжніми шедеврами вокальної лірики Мендельсона. Саме у цих піснях відчувається органічний синтез музичної та поетичної форми. У пісні „Нове кохання” композитор звернувся до образів своєї музики на текст У.Шекспіра „Сон у літню ніч”, ніби знову опинившись у сфері фентезі. У пісні змальовано казкову картинку: група лісових ельфів, звучання їх маленьких мисливських рогів і дзвіночків. Їй притаманні вишуканість, чарівність, надзвичайна легкість, постійний рух вперед. І лише на мить (10 тактів перед інструментальним завершенням пісні) музика сповільнює свій рух, щоб знову прагнути вперед. Вокальна мініатюра „На крилах пісні” є однією з найбільш відомих пісень Ф.Мендельсона. До слова, існує навіть її переклад для скрипки та фортепіано (І.Ахрона). Вона написана у жанрі пісні-дифірамбу. Зміст поезії Г.Гайне, в якій оспівується гармонія людини та природи, був надзвичайно близьким композиторові. Пісня сповнена живого почуття, радості і щастя. Партія фортепіано виконує тут роль пейзажного фону (рівномірне хитання човна на воді). Мелодія надзвичайно виразна, у ній закладена інтонація висхідного руху, поривання. Ще одна пісня на текст Г.Гайне „Ранковий привіт”(„Morgenruss”, ор.47, №2) створена у жанрі ліричного, сентиментального романсу з характерними чуттєвими затриманнями, у спокійному баркарольному ритмі. У цій мініатюрі композитор прагнув детально змалювати деякі поетичні образи. Зокрема, за допомогою мелодії та гармонії Мендельсон яскраво підкреслює (у середній частині) сцену прощання з коханою: вихід за межі народнопісенної куплетної форми позначений мажоро-мінорним колоритом, а поява випадкових знаків сприймається як несподіване ладотональне зрушення. Вокальна мініатюра „Я бачу тебе завжди у сні” („Allnächtlich im trauma sen’ich dich”, ор.86, №4) також створена у жанрі ліричного, сентиментального романсу. Інтонаційно стримана, з ритмічним упором наприкінці кожної мелодичної фрази, повторенням щоразу останньої фрази відтворюють цей сентиментальний характер. Дуже виразним є малюнок у середині кожної строфи – за першими двома фразами, які залишаються в одних і тих самих звуковисотних межах, далі йде мелодичний зліт, після чого мелодія знову опускається. Та на противагу пісні Р.Шумана на аналогічний текст, вокальна мініатюра Мендельсона, на жаль, позбавлена внутрішнього хвилювання, протиставлення романтичної мрії та реальної дійсності (що закладено у вірші Г.Гайне) і, відповідно, реалізованих у пісні Р.Шумана. „Дорожня пісня” („Reiselied”, ор. 34, №6) написана у жанрі балади. Вона складається з п’яти частин-куплетів, які чергуються з інструментальними інтермедіями, що імітують рух. Велику емоційну напругу несуть повтори останніх фраз наприкінці кожної частини (у другій частині – навіть тричі). Остання п’ята частина завершується фразою, з якої стає зрозумілим, що мрії – це лише божевільний сон. І саме інструментальне завершення ілюструє зникнення цих мрій (композитором вказано динаміку – „р” з подальшим diminuendo). Технічно складна фортепіанна партія робить цю вокальну баладу доволі виграшною концертною п’єсою.

Усі досягнення Ф.Мендельсона, як і інших композиторів – представників німецького пісенного мистецтва того часу - було синтезовано та узагальнено на новому, більш вищому етапі розвитку жанру вокальної мініатюри, який переріс романтичні рамки, перетворився на „вірші з музикою”, на вокальну поему. Це знаходимо у піснях Г.Вольфа, Р.Штрауса.

Література:

1. Васина-Гроссман В. Романтическая песня ХІХ века. – М.:Музыка, 1966.

2. Конен В. История зарубежной музыки: Вып.3. – М.: Музыка, 1976.

3. Ворбс Г.Х. Феликс Мендельсон-Бартольди: Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. – М.: Музыка, 1966.

4. Мейлих Е. Феликс Мендельсон-Бартольди.1809-1847. Краткий очерк жизни и творчества. – Л.: Музыка, 1973.

5. Мендельсон-Бартольди Ф. и традиции музыкального профессионализма: Сб.научн.трудов /Сост. Г.И.Ганзбург. – Харьков, 1995.