Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Юрченко В.А., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Деякі поняття про утворення цілісного уявлення про предмет в кресленні.

Геометрична форма предмета передається на площині у вигляді контурів проекцій, утворених певним чином орієнтованою сукупністю ліній. Досвідчений кресляр аналізує проекції подумки, легко і швидко «переводячи» лінії контурів заданих проекцій в уявлення про елементи предмета та про сам предмет в цілому. Декодування ліній в образи відбувається неначе саме по собі. Будь-яких етапів у міркуваннях кресляра зовні не помітно.

Дослідження Б.Г.Ананьєва, М.В.Гамезо, Б.Ф.Ломова та ряду інших психологів показали, що утворення цілісного уявлення про предмет на основі його ортогональних зображень слід вважати сукупністю певних фаз, у яких послідовно і багаторазово чергуються аналіз і синтез.

У випадку, коли задані дві проекції предмета, спочатку аналізуються їх зовнішні контури. Такий аналіз завершується формуванням уявлення (синтезом) про його зовнішні обриси. Це дає підстави для формування загального уявлення про форму заданого предмета та його розташування у просторі. Утворене уявлення стає основою для подальшого аналізу його частин.

Далі поступово порівнюються і співставляються зображення окремих елементів предмета (грані, ребра, вершини). Таким чином початкове уявлення про форму заданого предмета деталізується та уточнюється. Послідовно здійснюване порівняння заданих проекцій і виділення на цій основі особливостей загальної форми предмета та його елементів і їх взаємного розташування приводить до утворення цілісного уявлення про форму заданого предмета.

Наведена послідовність розумових дій дає можливість з’ясувати форму заданого двома проекціями предмета. Утворене уявлення про предмет визначає сукупність наступних дій, потрібних для побудови третьої проекції.

Створений в уяві образ предмета відображає його геометричну форму і просторові властивості. Щоб створити уявлення відсутньої проекції, створений подумки образ предмета мислено співвідноситься з профільною площиною проекцій, на якій повинна бути утворена третя проекція.

Для цього створений в уяві образ предмета мислено повертається у просторі так, щоб погляд на нього спрямовувався у напрямку обраної для проеціювання площини проекцій. На основі цього подумки у напрямку площини проекцій проводяться уявні проекційні промені. Результатом такої діяльності стає утворення на папері загального плоского геометричного контуру проекції. Поступово цей контур деталізується і доповнюється новими елементами, що відповідають окремим елементам зображення предмета, видимим на профільній проекції.

Особливістю засвоєння навчального матеріалу з креслення є те, що розумові дії учнів у процесі їх графічної діяльності ґрунтуються на механізмах просторової уяви, кінцевим результатом якої стають просторові образи (уявлення). У більшості випадків створювані образи не залишаються статичними – залежно від умов діяльності вони видозмінюються, порівнюються, узагальнюються тощо. Виходячи з цього, є підстави у даному разі вести мову скоріше не про просторову уяву, як основу розумових дій учнів, а про просторове мислення, основним змістом якого є саме оперування просторовими образами .

Чисельні дослідження змісту графічної діяльності школярів у процесі читання та виконання креслень свідчать про те, що вона супроводжується складними аналітико-синтетичними діями. Тому і розумовий розвиток школярів на уроках креслення повинен відбуватись саме в такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових дій. Такою діяльністю є розв’язування графічних задач відповідного змістового наповнення.

Наведені міркування, а також аналіз психологічних основ розумової діяльності школярів на уроках креслення дають підстави стверджувати, що процес розв’язування графічних задач являє собою складну взаємодію: психічних та психологічних процесів, на яких ґрунтуються здійснюванні учнями мислительні операції; процесів просторової уяви, що забезпечують створення уявлень про об’ємні форми предметів; процесів формування графічних знань і умінь, необхідних для відображення об’ємних форм предметів на площині. Саме взаємодія цих компонентів і приводить до розв’язку графічної вправи або задачі.

Загальновизнаною є думка, що одним з основних шляхів розвитку мислення школярів слід вважати діяльність, пов’язану з виконання практичних завдань, та розв’язуванням задач, особливо проблемного творчого спрямування. Адже мислення в психології прийнято розглядати як процес розв’язування задач.