Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Слива А.О., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Поняття технологічної естетики.

Етичні уявлення сучасної людини сягають у попередню антропологічну культуру і тепер вже не відповідні вимогам сучасності. Уявлення про волю, відповідальність, незалежність особистості тощо треба переглянути. Але це відбувається повільно, а нові проблеми виникають швидше. Досі природу, живу і неживу, вважають лише джерелом продуктів і сировини, які споживаються або переробляються людиною. Окремі компоненти не сприймаються як етичні партнери. Через те, що етична ситуація – породження технологічної культури – радикально вирізняється серед інших, необхідно говорити не просто про етику, а про техноетику.

На думку А. Барцеля техноетику можна умовно поділити на такі галузі:

- біоетика, яка переймається проблемами можливих негативних наслідків застосування методів біотехнології та генної інженерії. Зокрема, зважаючи на неї, можна розглядати можливості (і необхідність) обмеження втручання у життєві процеси;

- інформаційна та комунікаційна етика виникла завдяки новим технічним можливостям втручання в особисте життя будь-якого члена суспільства, маніпулювання поведінкою людей (моральні проблеми використання засобів масового впливу);

- економічна етика технологічної культури розглядає проблему глобальної поляризації, концентрації багатства в одній частині світу і збідніння та відчаю в іншій, тобто проблему етичного партнерства людей з різним економічним достатком;

- інженерна етика переймається моральними якостями продукції: від наукових розробок і дизайну до маркетингу;

- демографічна або демологічна етика розглядає моральні аспекти соціального захисту сім’ї, розумово та соціально неповноцінних людей.

Виникає нагальна потреба в розробці принципів нової техноетики та формуванні на їх засадах нового суспільства, яке було б відповідне природі технологічної культури.

У технологічній культурі чільне місце посідає естетика, яка сприяє вихованню естетичного ставлення людини до процесу та результатів перетворювальної діяльності.

Естетичне ставлення – це оцінювання людиною явищ дійсності як прекрасних або потворних, піднесених або непіднесених, трагічних або комічних. Воно визначає сприйняття Всесвіту, духовний світ, поведінку і спостерігається в усьому способі життя людини. Естетичне ставлення людини до дійсності може бути об’єктивним і суб’єктивним. Об’єктивне – це естетичні якості дійсності, а суб’єктивне – це естетичні почуття, переживання, смаки та ідеали.

Технологічна естетика – це естетичне ставлення людини до засобів, процесу та результатів перетворювальної діяльності, яке виявляється в дизайнерських знаннях, уміннях і здібностях перетворювати технологічне середовище за законами краси.

Технологічна естетика є теоретичною основою дизайну, але вона розвивається на основі кількох наукових досягнень: естетики, мистецтвознавства, соціології, ергономіки (інженерної психології), економіки, технології виробництва тощо. На думку В. Симоненка, технологічна естетика містить такі елементи:

1. Дизайнерські знання – це процес і результат вивчення технологічної естетики.

2. Дизайнерські вміння – це засвоєні людиною способи перетворювальної діяльності за законами краси.

3. Дизайнерські якості – це якості людини, які дають змогу успішно здійснювати перетворювальну діяльність за законами краси.

Кожна людина є суб’єктом художньо-технологічного сприйняття світу. Засвоєння комплексу дизайнерських знань, умінь і якостей є необхідною умовою всебічного розвитку особистості та її життєдіяльності в умовах технологічного середовища, тобто оволодіння технологічною культурою. В узагальненому вигляді, на думку В. Симоненка, технологічна культура – це рівень розвитку перетворювальної діяльності людини. Він виявляється у сукупності досягнутих технологій матеріального і духовного виробництва, що дає можливість людині ефективно брати участь у сучасних біотехнологічних процесах на засадах гармонійної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем, тобто комфортність тріади: природа – суспільство – техносфера.

Маючи гносеологічні наслідки, технологічна культура визначає мету і завдання освіти підростаючого покоління. Завдяки їй молодь набуває знання й уміння перетворювальної діяльності і виховує необхідні особистісні якості. Провідної ролі набувають естетика і дизайн, які сприяють вихованню естетичного ставлення людини до процесу і результатів перетворювальної діяльності. Культура має виховний вплив на людину тим, що формує її технологічний світогляд, в основі якого лежить глобальний, планетарний погляд на світ, що являє собою поєднання біосфери, соціосфер, техносфери і ноосфери. У центрі цієї системи знаходиться людина, яка своїм розумом свідомо підтримує рівновагу в світі.

Ураховуючи все сказане вище, можна зробити висновок, що технологічна культура – це не частина освіти, а новий смисл і мета сучасного утворювального (освітнього) процесу – унікального засобу зберігання і розвитку людини, продовження людської цивілізації. Адже екологічні трагедії виникають саме через те, що небачена раніше технічна сила потрапляє часом до рук аморальних, байдужих людей. Дуже важливо, щоб кожний учень зрозумів для себе необхідність свідомого і творчого вибору оптимальних засобів перетворювальної діяльності із багатьох альтернативних підходів, ураховуючи їхні наслідки для природи, суспільства і самої людини.