УДК 001.4:573:001.8

Біологічна термінологія та номенклатура в Україні

Гриценко С.П., кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри латинської мови та культури професійного спілкування Національний університет біоресурсів та природокористування України

Становлення та унормування агробіологічної термінології – процес складний і довготривалий. Сучасні біологи та термінологи працюють над уточненням українських та англійських авторських перекладів латинських термінів, досліджуючи процес неологізації термінологічних систем.

Біологічна термінологія, термінологічна система, внутрішня форма терміна.

Сучасні ботанічні та зоологічні номенклатури беруть початок у класичних працях К. Ліннея. Сьогодні під терміном “біологічна номенклатура” розуміють систему наукових назв для позначення груп організмів, які пов’язані тим чи іншим ступенем спорідненості – таксонів (від грецьк. taxis “порядок, розташування”). Єдина латинська біологічна номенклатура забезпечує універсальність і стабільність наукових назв рослин і тварин. Для одного таксона може бути встановлено лише одну назву. Вибір назви визначається правилом пріоритету, згідно з яким дійсною є лише найдавніша з оприлюднених назв, що відповідає вимогам біологічної номенклатури. У ботаніці з 1935 р. законна публікація нового таксона рослини повинна обов’язково супроводжуватися діагнозом (описом) рослини, написаним латинською мовою.

Правила біологічної номенклатури розробляють міжнародні комітети з номенклатур, які з метою уніфікації номенклатурних найменувань видають спеціальні кодекси, що мають силу законодавчих документів для наукових публікацій. У 1969 р. був розроблений Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин. Чинний Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури був прийнятий ХV Міжнародним ботанічним конгресом у 1994 р. Існують також окремі кодекси зоологічної номенклатури та номенклатури бактерій.

Міжнародними кодексами номенклатур закріплено статус єдиної професійної мови біологічних дисциплін саме за латиною. І це не є лише даниною науковій традиції. Не менш важливим є те, що латина є мертвою мовою: латинські біологічні терміни не змішуються із загальновживаною лексикою національних мов, що забезпечує їх ізольованість та однозначність.

В Україні дослідженню та унормуванню біологічної термінології, її систематизації та лексикографуванню науковцями приділено значну увагу. У цьому контексті варто згадати “Определитель высших растений Украины” [7], “Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина” [9], “Словарь ботанических терминов” [10], а також працю М. Барни “Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. Словник” [2], яка була згодом перевидана і містила 2000 термінів із ботаніки, мікології, мікробіології, вірусології, генетики, селекції, насінництва, 450 ботанічних термінів. [4, 45]

Подією у науковому біологічному світі стало видання у 2004 році “Ілюстрованого довідника з морфології квіткових рослин” [5], який містив 700 термінів з коментарем. На думку С. Зиман і О. Буллах, “…саме цим навчально-методичним посібником було започатковано дослідження з українського ботанічного словникарства”. [4, 46]

Вагомим внеском в українську наукову термінографію стало видання у 2004 р. Д. Гродзинським “Чотиримовного словника назв рослин” [3] та Ю. Кобівом “Словника українських наукових і народних назв судинних рослин” [6]. Зауважимо, що в останньому переважають, в основному, народні назви і бракує критичного підходу до наукових номінацій. Слід згадати також працю Р. Гулька “Словник лікарських рослин світової медицини. Латинсько-українсько-російсько-англійський”, яка була видана у 2005 році і синтезувала знання науковців-біологів та мовознавців.

На ниві розбудови біологічної термінології нині плідно працює науковий коллектив у складі С. Зиман, М. Федорончук, Я. Дідух, Д. Гродзинський, О. Булах, С. Мосякін, які укладають тримовний, а параллельно і чотиримовний список назв судинних рослин флори України. “Метою цієї роботи є критичний перегляд існуючих перекладів авторської латині на українську й російську мови та уточнення українських i російських відповідників латині для видів, відсутніх у попередньому виданні "Флори України" та "Визначниках". У результаті до вже відомих назв рослин було додано ще близько 800 i запропоновано більш як 1000 назв рослин, що коректніше, на думку авторів, відо6ражають авторські латинські назви.” [4, 46-47] У чотиримовному списку буде представлено понад 7000 словникових одиниць українською, англійською, латинською та російською мовами.

Науковці відзначають таку властивість української біологічної термінології як різноступеневу похідність від першоджерела – латинізмів. “Це стосується насамперед наукових назв рослин, для яких авторські латинські назви є завжди вихідними, а їх переклад часом дискусійний. Проте терміни й поняття, які характеризують рослини, у слов'янських мовах тісно пов'язані з латинською термінологією”. [4, 48]

Виокремлюється група українських термінів та їх англійських відповідників, які дублюють першоджерело повністю або ж у корені слова. Наприклад: укр. акація – лат. acacia, ae f – анг. аcacia, укр. акант – лат. acanthus, i m – анг. acanthus, укр. геліотроп – лат. heliotropium, i n – анг. helitrope, укр. гіацинт – лат. hyacinthus, i m – анг. hyacinth, укр. гібрид – лат. hybrida, ae f – анг. hybrid, укр. гідрангія (гортензія) – лат. hydrangea, ae f – анг. hydrangea, укр. гладіолус (косарик) – лат. gladiolus, i m – анг. gladiolus, укр. герань – лат. geranium, i n – анг. geranium тощо.

Простежується група англійських термінів, які дублюють латинське першоджерело повністю, або ж його основу, однак український еквівалент є перекладом латинського, або ж його трансформацією. Наприклад: укр. дрік – лат. genista, i f – анг. genista, укр. суцвіття – лат. inflorescentia, ae f – анг. inflorescence, укр. безостий – лат. inermis, e – анг. inermous, укр. шипуватий – лат. aculeatus (a, um) – анг. aculeate, укр. щитолист – лат. scutifolius (a, um) – анг. scutifolious та ін.

Виділимо ще одну групу термінів, для якої характерна нетотожність мовної реалізації. Наприклад: укр. губка, трутовик – лат. dedalea, ae f – анг. sponge, tinder, укр. дурман – лат. datura, ae f – анг. stramonium, thornapple, укр. біб – лат. faba, ae f – анг. bean, bob, укр. смугастий – лат. fasciatus (a, um) – анг. striped, stripy, укр. підсніжник – лат. galanthus, i m– анг. snowdrop, укр. жолудь – лат. glans, ndis f – анг. acorn, укр. бавовник – лат. gossypium, i n – анг. cotton plant тощо.

Cуттєвою проблемою для біологів і мовознавців є унормування термінологічної системи, що іноді стає неможливим (вкрай дискусійним) завдяки наявності такого “негативного явища у термінології” як синонімія [8, 183], поява якого зумовлена лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами, зокрема:

1) постійним розвитком наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням їх номінувати якнайточніше;

2) неуніфікованістю деяких термінологічних систем;

3) наявністю застарілих назв, які функціонують одночасно з новими;

4) паралельним вживанням запозиченого та автохтонного терміна. “Запозичення і калькування, пошук відповідних найменувань у загальновживаній мові для запозичуваних понять – це ті фактори розвитку мови, які передбачають неологізацію термінологічних систем” [8, 183]. Будь-яка поява запозиченого терміна чи авторського новотвору кардинально впливає на внутрішню будову терміносистеми, на синонімічні відношення у її сфері, на чому наголошував Ш. Баллі: “Слова ніколи не існують самостійно, і нове слово повинне буде зіткнутися з синонімами й антонімами, значення яких воно до певної міри змінить; водночас зміниться й ланцюг асоціацій” [1, 28]. Зауважимо, що серед латинськомовних біологічних термінів синонімів небагато, однак їх чимало з’являється при перекладі, запозиченні в українську чи англійську мови. Цей факт свідчить на користь теорії про вторинний характер англо- та українськомовних термінів, уточнює їх походження та історію адаптування запозичених латинських термінів до структури мов-реципієнтів.

На ці та багато інших аспектів створення, походження, унормування термінології необхідно акумулювати увагу сьогоднішніх студентів агробіологічного профілю, для яких вивчення термінологічної латини є необхідним елементом їх професійної підготовки. Адже ще К. Лінней наголошував: “Nomina si nescit, perit et cogito rerum” (“Якщо не знаєш назв, то неможливе пізнання речей”). Важливо у процесі пізнання термінології апелювати до розуміння понять “внутрішня форма” та “мотивація” терміна. Зокрема, латинський термін adonis vernalis (горицвіт весняний) можна пояснити, апелюючи до знань із міфології: назву adonis дано рослині на честь юнака Адоніса, улюбленця Афродіти, який загинув на полюванні від дикого кабана. Засмучена богиня виростила з крапель крові Адоніса квітку – втілення краси юнака. Міф про Адоніса символізує відмирання й оновлення природи. Виникнувши у Сирії, цей міф потрапив до Греції, а потім – і до Риму. Прикметник vernalis “весняний” походить від лат. ver, veris n “весна”, оскільки цей вид рослини цвіте навесні; аrtemisia absinthium (полин гіркий) – назва artemisia, можливо, пов’язана з ім’ям грецької богині Артеміди (Artemis). Пліній вважає, що рослину названо на честь Артемізії Галікарнаської – дружини короля Мавзола, яка вилікувалася за допомогою цієї трави. Можливо також, що в основі назви лежить грецьк. artemes “здоровий”, оскільки полин має цілющі властивості. Іменник absinthium походить від грецьк. apsinthos (a “не” + psinthos “насолода”), оскільки рослина має гіркий, терпкий смак; atropa belladonna (беладона звичайна) – К. Лінней назвав рід Atropa на честь однієї з парок грецької міфології Атропи, яка перерізала нитку життя людини (більшість рослин цього роду отруйні). Іменник belladonna походить від італійських слів: bella “красива” і donna “жінка”. У давнину жінки користувалися соком цієї рослини як косметичним засобом: його закапували в очі та натирали ним щоки.

Подібні етимологічні розвідки сприятимуть кращому розумінню латинськомовної термінології, яка має багату історію і є невичерпним джерелом створення сучасної біологічної термінології.

Список літератури

1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французького языка. – М.: Наука, 1955. – 228 с.

2. Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. Словник. – К: ВЦ "Академія", 1997. – 272 с.

3. Гродзинський Д.М. Чотиримовний словник назв рослин. – К: Фітосоціоцентр, 2001. – 312 с.

4. Зиман С.М., Булах О.В. Наукова термінологія і словникарство в ботаніці // Українська наукова термінологія. – К.: Наукова думка, 2008. – С. 45-51.

5. Ілюстрований довідник з морфології квіткових рослин: Навчально-методичний посібник // С.М. 3иман, С.Л. Мосякин, О.В. Булах, О.М. Царенко, А.М. Фельбаба-Клушина. – Ужгород: Медіум, 2004. – 156 с.

6. Кобів Ю. Словник українських наукових i народних назв судинних рослин. – К.: Наук. думка, 2004. – 800 с.

7. Оnределитель высших растений Украины / Отв. ред. Ю.Н. Прокудин. - К.: Наук. думка, 1987. – 546 с.

8. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994. – 215 с.

9. Російсъко-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина. – К.: Наук. думка, 1996. – 660 с.

10. Словаръ ботанических терминов / Под о6щ. ред. И.А. Дудки. – К: Наук. думка, 1984. – 308 с.

Развитие и нормирование агробиологической терминологии – сложный и продолжительный процесс. Современные биологи и языковеды-терминологи занимаются усовершенствованием украинских и английских авторских переводов латинских терминов, исследуя процесс неологизации терминологических систем.

Биологическая терминология, терминологическая система, внутренняя форма термина.

The formation and standarization of agrobiological terminology is a complicated and long process. Modern biologists and terminologers are working to clarify Ukrainian and English author’s translation of Latin terms thus studying the process of terminology systems neologization.

Biological terminology, terminology system.