Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Естетичне формування політичної події

Події – невід’ємна складова нашого життя. Вони уриваються в неї, іноді нав’язуються ззовні. Але є події, що створюються нами в процесі комунікації. Оскільки сучасні політичні технології у своїй регулятивній основі містять елемент естетичних відносин до дійсності, то сьогодні актуальної є проблема вивчення естетичного формування політичної події.

Подія не є чимось позажиттєвим, це саме життя, яким би воно не було активним, пасивним, наповненим враженнями, але воно завжди складається з подій. Що ж стосується політичних подій, що наповняють наше життя, то існування останніх стає неможливим поза естетичним забарвленням, тому постає необхідність вивчення естетико-регулятивних аспектів останніх.

У сучасних дослідженнях політичних подій можна простежити наявність низки естетичних компонентів, що забезпечують їхню регулятивну здатність: міфологізм (Т.А. Апинян, І.І. Кравченко), символізм (В.А. Сулімова, І.Є. Фадєєва) віртуальність і публічність (В.Ф. Петров-Стромский, Л.В. Сморгунов).

Міф є однією з первинних форм людської активності. Особливість міфу, що робить його звабним інструментом для “керівників”, відзначена ще Платоном у “Державі”: неправда й істина в ньому злиті воєдино. Крім того міф має особливий вплив на душу й уяву. Платон міркує про здатності міфу спонукати людину або пізнати невідоме, або дати себе зачарувати [1, с. 77]. Друга з названих властивостей міфу забезпечує йому неминучу активність. Міфологічне насичене емоціями і протиріччями, що дає можливість міфологізувати політичну подію.

Властивість міфу спонукати активність, І.І. Кравченко пояснює емоційністю міфу, його чуттєвістю, що дозволяє заміняти “дійсні форми соціального стимулювання перетвореними, від чого міф і стає сильним індивідуальним і колективним допінгом, змушує жити і працювати в стані афекту, у постійній напрузі” [2, с. 8]. Міф виступає сильним засобом сугестії, політичною зброєю, здатним підкоряти, групувати і спрямовувати людей, формувати з них партії, рухи і виховувати борців за ідеї. Міфологізм сучасної політичної події служить засобом соціальної організації. У політиці міф особливо часто культивується як ефективний ірраціональний засіб розв’язання раціональних політичних завдань.

Л.В. Сморгунов, вирішуючи питання про формування політичної події виходить із принципової ідеї конструювання світу політичних подій у засобах масової інформації, тобто в аспекті “віртуальної реальності”, створюваної щоденними блоками новин на радіо, телебаченні, у пресі. Створюваний образ політичної події рухливий, міняється в залежності від характеру “рамки” новин. Наявність цієї “рамки”, тобто визначеної естетичної оформленості, робить повідомлення, розмову про те, що трапилося, репортаж з місця події політичною подією. Створюваний за допомогою телебачення або Інтернету політичний образ з однієї сторони нав’язується ЗМІ і являє собою засіб маніпуляції суспільною свідомістю, але з іншого боку, чим більше залишається простору для інтерпретації створюваного політичного образа, тим менш твердими є рамки маніпуляції, тобто можливе керування, координування, спрямування, що в певній мірі відповідає і регуляції.

Політичний образ завжди є символічною фігурою структури передачі “Новини”, і головне завдання його полягає в символізації відносин між ЗМІ і публікою. Звідси випливає, що аналіз політичного образу неможливий поза комунікаційним аспектом даного феномена. При взаємодії “образа політичної події” і реципієнта останній керується при оцінці його не реальним фактом, а естетично оформленим: подією, що уявляється у рамках новин, при цьому уявлюваний світ є навіть більш реальним, ніж реальність.

Журналісти, іміджмейкери, письменники виступають “технологами”, що оформляють змісти, які є передумовою формування подій. Сучасна людина відчуває потребу в події. Читання газет, журналів, перегляд телепередач, похід на концерти, на спортивні заходи, відвідування презентацій, мітингів – усе це спрямоване на задоволення потреби в подіях.

Потреба в події дозволяє використовувати подію, що формується, в регулятивних цілях, оскільки потреба в події є потреба в спільному бутті з іншими людьми, близькими і далекими. Реалізується ця потреба за допомогою споживання подій. Ця нова форма регуляції виникає в сучасному суспільстві в результаті зниження ефективності традиційних форм, таких як норми, традиції.

Потреба в подіях задовольняється щодня й одноманітно: зміна урядів, президентів, керівників, неважливо, у якій країні, місті, задовольняє інформаційний голод. Однак така потреба в події необхідна не тільки для розмаїтості повсякденного життя. Життя сучасної людини стає саме розвагою і відпочинком. Праця, ведення домашнього господарства, виховання дітей прагнуть стати розвагами, тобто наповняються подійнійстю. Адже не випадково на телебаченні й у газетах, журналах усі частіше з’являються передачі, рубрики пов’язані з організацією побуту, вихованням, модою і т.д. При цьому все, що відбувається в сучасному житті завдяки мас-медіа здобуває політичне забарвлення, тобто стає публічним, вбудованим у сучасну комунікацію. Людина ж прагне “естетизувати” своє повсякденне життя, беручи за основу методику виробництва подій ЗМІ. Вона використовує фотоапарати і відеокамери, щоб запам’ятати подійність власного життя, тим самим прагне зробити своє життя подійним естетично, створюючи фотоальбоми і відеотеку спільної хроніки.

Подійність життя сучасної людини змушує сучасних політиків використовувати це в конкурентній боротьбі за владу. Сучасний політичний процес – це виробництво і споживання політичної події, такої як “вибори”, “мітинг”, “інтерв’ю”, “демонстрація” або навіть “революція”, що розробляється і вивчається технологами і політичними менеджерами.

При цьому важливо звернути увагу, насамперед, на якість виробництва політичної події, тобто “товару”, що задовольняє потребу сучасної людини в соціальній комунікації. Подія тут конструюється як деякий простір політичного комунікації, у яку людина може ввійти як символічна або реальна фігура учасника і для якої дана участь значима.

Політичні події формуються і споживаються в сучасному технологічному суспільстві. При цьому важлива роль приділяється формі подачі події і каналам, якими ці події направляються до реципієнтів. Анонімність політичних подій не припускає їхнє безадресне поширення. У ході споживання політичних подій формуються пріоритетні групи споживачів.

У зв’язку з тим, що політична подія і її сприйняття піддається регуляції, керуванню, викликає занепокоєння штучність її конструювання, тому що люди не схильні бути маніпульованими. У цьому випадку нове рішення і покликані внести “гуманітарні технології”, щоб забезпечити регуляцію потоків інтересів з метою забезпечення стабільності розвитку соціуму як системи, що здатна до саморозвитку.

Література

1. Апинян Т.А. Тоска по мифу или миф как событие современности // Философские науки. – 2004. - № 11. – С. 73-83.

2. Кравченко И.И. Политическая мифология: вечность и современность // Вопросы философии. – 1999. – № 1. – С. 3 – 17.

3. Петров-Стромский В.Ф. Эстетика нормы, эстетика идеала, эстетика виртуальности // Вопросы философии. – 2005. – № 5. – С.68 – 81.

4. Сморгунов Л.В. Гуманитарные технологии формирование политического события //Санкт-Петербургский политологический журнал // http: politjournal. spb.ru.

5. Сулимова В.А. Коммуникативное пространство современной культуры: знаки и символы / В.А. Сулимов, И.Е. Фадеева // Философские науки. – 2004. – № 4. – С. 28-42.