Безвершенко О.О.

Національний університет ДПС України

Шпирук О.В.

Національний університет ДПС України

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів інформація надходить у більшості випадків від органів, на які покладено фінансовий моніторинг та виявлення сумнівних фінансових операцій. Про високу латентність легалізації свідчать також дані статистики про виявлені злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які становлять основу в отриманні доходів злочинного походження.

В Україні, як і в багатьох інших країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова» економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

Відмивання доходів безпосередньо пов’язане з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним бізнесом, щоб вони розуміли, яку проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі держава могла б використати для соціального захисту людей [1].

Тому законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення спільного небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України) [2].

Склад злочину, передбачений ст. 209 КК України, має певні недоліки, які призводять до помилок у її застосуванні на практиці.

На складність процесу розслідування таких злочинів впливають також: відсутність комплексних методик розслідування, некомпетентність слідчих, співробітників органів дізнання тощо. Проблеми легалізації доходів злочинного походження знайшли певне відображення у наукових дослідженнях вчених-криміналістів України і Росії [3].

За офіційними даними, в Україні 50 % економічної діяльності завершується відмиванням коштів. За оцінками ДПА в Україні щорічно відмивається 4 млрд. дол. США. Це свідчить про те, що організовані злочинні угрупування завжди мали за мету збагачення, отримання прибутку. В умовах поширення тіньової економіки відмивання доходів, отриманих незаконним шляхом, давно вже стало загальнодержавною проблемою і потребує вирішення саме на загальнодержавному рівні.

Виявлення «відмивання» доходів, що мають незаконне походження, ускладнюється ще й тим, що досі не існує єдиного тлумачення поняття «відмивання доходів». На Конгресі ООН у Гавані (1990 р.) рекомендовано взяти за базове таке визначення процесу «відмивання» доходів: «перетворення або передача власності, якщо при цьому відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів з метою приховування або маскування незаконного походження власності або надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні такого злочину або злочинів із тим, щоб уникнути правових наслідків таких дій; приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження розташування, переміщення прав стосовно власності або права власності, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів; придбання, володіння або використання власності, якщо на момент одержання відомо, що вона виникла внаслідок акту участі в такому злочині» [4]. Віденська конвенція ООН від 19 грудня 1988 р. (ст. 6) «відмивання» грошей визначає як «умисне приховування дійсної природи, джерела, розміщення або володіння прибутком від протизаконного обороту, включаючи рух чи конверсію доходів, які були одержані в результаті законних дій» [5]. Конвенція Ради Європи 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом» визначає, що «відмивання грошей – це процес такого маніпулювання протизаконно одержаними коштами (насамперед готівкою), при якому ці кошти набувають цілком законного вигляду» [6].

Правовою основою протистояння тіньовому бізнесу, в тому числі кримінальному підприємництву злочинних угрупувань у країнах з перехідною економікою, є законодавство, яке перешкоджає легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Відсутність або ж недосконалість такого законодавства створює умови, найбільш сприятливі розквіту «нелегального» бізнесу, проведення велико масштабних фінансових афер, «тінізації» доходів, одержаних від неконтрольованої державної економічної діяльності.

З 1 вересня 2001 р. в Україні набув чинності новий КК України, ст. 209 якого визначає злочином діяння, спрямовані на легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Це є, безперечно, значним кроком у напрямі боротьби з найнебезпечнішим проявом злочинності – організованою злочинністю. 16 січня 2003 р. Законом України № 430-ІV були внесені зміни до статті. Тепер ця стаття передбачає відповідальність за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувала легалізації (відмиванню) доходів [7].

Зазначені проблемні питання щодо виявлення злочинів, пов’язаних з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, їх розслідування потребує подальшого удосконалення законодавства.

Можливо потрібно було б врахувати досвід США з призначення покарання за ці злочини, де встановлені тривалі терміни ув’язнення (від 10 до 20 років) та великі суми штрафів (наприклад, сума штрафу в тричі перевищує вартість майна, що є об’єктом кримінальної операції).

Враховуючи викладене вище, зазначимо, що в Україні нейтралізація процесів відмивання доходів є вкрай необхідною з таких основних причин:

- такі заходи дають можливість виявити злочини не тільки у сфері безпосереднього відмивання доходів, а й корупцію, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності;

- відмивання доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів і стабільної національної економічної системи;

- боротьба з цим економічним злочином дозволяє захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу «кримінального капіталу».

Література:

1. Лисенко В. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. // Прокуратура, людина, держава. – № 2 (44). – лютий. – 2005. – С. 62-70.

2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 1196 с.

3. Шепитько В. Ю. Преступные технологии легализации (отмывания) денежных средств и способы их разоблачения: Криминалистический анализ. – Харьков, 2002. – 24 с.

4. Протидія відмиванню доходів одержаних злочинним шляхом / Збірник нормативно-правових актів міжнародних документів. – К., 2003. – С. 145-151.

5. Віденська конвенція ООН від 19 грудня 1988 р. / Парламентське видавництво. – 2002. – С. 8-25.

6. Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом. Страсбурзька конвенція Ради Європи від 8 листопада 1990 р. / Міжнародні договори України про правову допомогу. – Ужгород, 2000. – С. 415-433.

7. Боголюбова Н. Проведення судово-економічних експертиз у справах, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та майна, отриманих злочинним шляхом // Право України. – 2005. – №8. – С. 63.