Дичек Т.А.  ст. викладач,  Ольховнікова А.В. ст. викладач,         

                                    Куракіна О.М.  ст. викладач

Класичний приватний університет, Запоріжжя, Україна

                ВІДБІР ТА ПРОГНОЗУВАННЯ У СПОРТІ

Прогнозування в спорті може стосуватися суб'єкта діяльності (спортсмена), предмету діяльності (навчально-тренувального процесу) і, певною мірою, середовища дії.

Проблема полягає в  тому, що для досягнення високих результатів у спорті, в тому числі і в легкій атлетиці, недостатньо мати генетичну прихильність до певного виду спортивної спеціалізації, необхідно мати здатність до „навчання і тренування", тобто володіння спортивною технікою і розвитку рухових якостей.

Навчання визначається часом і кількістю повторів, які були необхідні для оволодіння технікою, тренування - часом, який був витрачений для досягнення необхідного рівня підготовленості.

Аналіз останніх досліджень свідчить, що проблемою відбору і прогнозування займалися багато вчених, які, як правило, основними факторами для досягнення високих результатів називають генетичні дані і фізіологічні показники, що визначають можливість успішних занять певним видом спорту.

  Метою нашої роботи є вивчення природних, генетичних здібностей до занять легкою атлетикою і здібності до „навчання і тренуванні" в обраному виді.

Завдання роботи:

      1) ввизначити взаємозв'язок фізіологічних показників і морфологічних даних, які визначають можливості організму до успішної спортивної діяльності у легкій атлетиці;

       2) дослідити вплив  психічної підготовки спортсмена на досягнення високих спортивних результатів.

За тимчасовими відрізками прогнозування може бути:

-  короткостроковим - у спорті - у межах від кількох хвилин до кількох годин, коли в процесі конкретного заняття або змагання робляться спроби передбачати можливості спортсмена і шляху вирішення виконавських завдань;

-   середньостроковим - у межах тижня і місяця, коли намагаються   визначити   можливий   рівень   розвитку тренованості  спортсмена,  досягнення  встановлених результатів;

-  довгостроковим - у межах від одного-двох до трьох чотирьох років, коли проводиться відбір спортсменів для участі у пропонованих змаганнях, їх орієнтування на досягнення встановленого, результату і визначення плану навчально-тренувального процесу;

- надстроковим - від 6-10 до 15-20 років, коли намагаються виявити тенденції розвитку спорту в країні, перспективи розвитку його окремих видів, можливих результатів, шляху вдосконалення методики спортивної підготовки, зміни спортивної техніки, якості спортивного обладнання, інвентарю тощо.

У спортивній педагогіці ці питання розв'язуються у взаємозв'язку. Прогнозування вирішує два завдання. Перше, коли тренер здійснює набір спортсменів; друге - коли він відбирає кандидатів для участі в змаганнях.

    Питання про відбір для занять різними видами легкою атлетикою важливий тому, що подальші результати багато в чому залежать від завдатків спортсмена, його рухових здібностей і рис характер.

Навчання визначається за часом і кількістю повторень, які були необхідні для оволодіння технікою, тренованість - за часом (з урахуванням кількості повторень та інтенсивності рухів), який був потрібний для досягнення даного рівня підготовленості.

Тренування можна розглядати як здібність адаптації організму спортсмена до тренувальних навантажень, які застосовуються. Чим вищих: результатів досягнув легкоатлет, використовуючи відносно невисокі ступені навантажень і за коротший термін занять, тим, як правило, більше підстав припускати про його можливості досягти більшого успіху в обраному виді.

У цілому, високі і такі, що швидко ростуть, підлітки, які відстають в показниках маси тіла, швидше і успішніше опановують техніку.

Із фізіологічних показників головне, що визначає можливість успішних занять спортом, - це параметри, які характеризують стан здоров'я спортсмена, а для представників різних видів легкої атлетики - особливості в розвитку і стані окремих функцій організму. Так, наприклад, бігуни на короткі дистанції характеризуються відносно великою частотою скорочень серцевого м'яза у спокої, ніж бігуни на середні і довгі дистанції. При напружених фізичних навантаженнях, що вимагають прояву різних видів витривалості, провідними функціями є забезпечення дихального гомеостазу, очищення організму від продуктів розпаду, що виникає під час інтенсивної м'язової роботи. Тому для прогнозування можливостей успішних занять бігом на середні і довгі дистанції використовуються тести, які базуються на оцінці аеробних можливостей спортсмена. До них відносяться показники швидкості споживання, кисню в тканинах, стани кислотно-лужної рівноваги, здібність до тривалої затримки дихання.

Високі показники місткості легенів і швидкості відновлення частоти пульсу після навантажень дають підстави для оптимістичних прогнозів, перш за все, щодо представників усіх циклічних видів легкої атлетики.

Із психічних якостей такі властивості, як цілеспрямованість, готовність витримувати великі фізичні зусилля і психологічні напруження, здатність долати зовнішні і внутрішні труднощі - фактора, що зумовлюють успішність вирішення навчально-тренувальних завдань, досягнення спортсменом високих результатів. Для тренера безпомилковим критерієм для оцінки психічних якостей спортсмена є його здатність досягати на відкритих змаганнях, у фінальних стартах вищих результатів, ніж: на закритих змаганнях, у попередніх стартах.

Успішність оволодіння технікою стрибків, метань і ряду інших видів легкої атлетики пов'язана з деякими особливостями зорового аналізатора, тактильної і м'язово-суглобової чутливості, оцінкою просторових відносин та інтервалів часу.

Завдатком для оволодіння складно-координаційними видами легкої атлетики, досягнення високих результатів у цих видах є здатність запам'ятовувати образ руху самим руховим апаратом.

Що стосується типів вищої нервової діяльності, то перевага в досягненні високих спортивних результатів у складно координаційних видах легкої атлетики мають особи, які відносяться до сильного; урівноваженого, рухомого типу вищої нервової діяльності.

Сильні, неврівноважені типи швидко засвоюють техніку стрибків, метань і бігу з бар'єрами, але насилу закріплюють її.

Типи із слабкою, неврівноваженою і малорухливою нервовою системою повільніше опановують складними за технікою видами легкої атлетики.

Рухова обдарованість спортсмена певною мірою залежить від генетичної схильності. Діти видатних спортсменів у 50% випадків також досягають ;високих результатів у якому-небудь виді спорту, найчастіше не схожому на обраний їх батьками.

Висновки.

1.    Усе викладене з приводу визначення ознак, за якими можна прогнозувати можливості для занять різними видами легкої атлетики (тобто здійснити відбір), має відношення до тих випадків, коли необхідно встановити дані спортсмена, який починає тренуватися. Що стосується спортсменів, які є професіоналами, то головним критерієм їх спортивних можливостей є результати, досягнуті ними на заздалегідь проведених змаганнях, прикидках.

2.  Досвідчений тренер без проведення спеціально організованих випробувань, керуючись своєю інтуїцією і спостережливістю, може дати більш-менш правильну оцінку можливостей спортсмена, що починає тренуватися, особливо того, хто обрав як спеціалізацію складно координовані
види легкої атлетики. На його висновок вплинуть, перш за все, враження від фізичних даних спортсмена,   який   починає  тренуватися,   результати спостереження за характером його рухів під час ігор і занять різними спортивними вправами.