Харківський
національний економічний університет, Україна
Методи оцінки фінансового
стану підприємства
Фiнансова дiяльнiсть
пiдпpиємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й
ефективного викоpистання фiнансових pесуpсiв, дотpимання pозpахункової i
кpедитної дисциплiни, досягнення pацiонального спiввiдношення власних i
залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiонування
пiдпpиємства.
Саме цим зумовлюється
необхiднiсть i пpактична значущість систематичної оцiнки фiнансового стану
пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного
фiнансового стану.
У світовій практиці суттєвий
внесок в розробку та розвиток методів оцінки фінансового стану внесли
вчені-економісти: А. М Поддєрьогін, Л. Д. Буряк, Т. М. Ковальчук, Г. В.
Савицька, Н. О. Русак, В. А. Русак, Р.С.Сайфулін, І. О. Бланк, В.М. Гриньова,
О. І. Барановський, М. Д. Білик та інші. Проте існує невизначеність оцінюючих
показників, які б входили до однієї групи й найбільш точно та суттєво
характеризували фінансовий стан підприємства чи іншої установи.
Під фінансовим станом
підприємства розуміють комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх
елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю
виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що
відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.[1]
У сучасних умовах, як показує практика, немає запропонованих ефективних
методів, які б дозволили
сформувати найбільш корисну оцінку динаміки фінансового стану досліджуваних
підприємств. Проте найбільш поширеними у використанні є методи:
Горизонтальний (часовий) аналіз -
порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Перевагою є
можливість побачити зміни статей звітності;
Вертикальний (структурний) аналіз -
визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на
кінцевий результат. Допомагає провести порівняння підприємств між галузями;
Трендовий аналіз - порівняння кожної
позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто
основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних
особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція
найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто
перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);[2]
Факторний аналіз - визначення впливу
окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених
у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.
При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли
результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним
(синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний
показник;[1]
Аналіз відносних показників (коефіцієнтів)
- розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм
звітності, визначення взаємозв'язків показників. Перевагами є те, що коефіцієнти дозволяють визначити
основні проблемні сфери на підприємстві, які потребують більш досконалого
вивчення. Також вони згладжують негативний вплив інфляції, яка суттєво
викривляє абсолютні показники фінансової звітності. Проте такі методики мають
суттєві недоліки, такі як: розраховані коефіцієнти часто дають суперечливу
інформацію; нормативні межі для цих коефіцієнтів встановлюються в ході
емпіричних досліджень, однак при цьому не можливо врахувати особливості
функціонування кожного окремого підприємства;[3]
Порівняльний аналіз -
внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими
показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також
міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками
конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.[1]
Методи аналізу фінансового стану – це
комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового
стану підприємства. Суть методу полягає у вивчені рівнів та динаміки відносних
показників фінансового стану, що розраховується як відношення величин
балансових статей або інших абсолютних показників, які отримують на основі
звітності чи бухгалтерського обліку. Стабільність фінансового стану
підприємства залежить від правильності і доцільності вкладення фінансових
ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру
майна і джерела його утворення, причини зміни складових майна і джерел.
Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, що негативно впливають
на фінансовий стан підприємства.
Висновок.
Використання відомих методів фінансового
аналізу підприємства не дає змоги отримати точну та повну інформацію про
фінансовий стан підприємства. І тому методи, які використовуються всіма
організаціями мають однакові корені використання. Дивлячись на методики які
були розглянуті можна сказати, що для кращого та більш повного аналізу потрібно
компонувати методи, тобто застосовувати для оцінки фінансового стану декілька
методик одночасно, наприклад порівняльного аналізу та аналізу відносних
показників. Використання яких дозволить краще та об’єктивніше проаналізувати та
оцінити фінансовий стан підприємств. Такого ефекту можна досягти з
використанням методів порівняння підприємств та визначення окремих груп показників
для оцінки фінансового стану підприємства та його покращення.
Література:
1. Фінанси
підприємств / [А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк, С. О. Булгакова та
інші] ; під ред. А. М. Поддєрьогіна. — [6_е вид.]. — К. : КНЕУ, 2006. — 552 с.
2. Мец В. О.
Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства:
Навч. посібник. / В.О. Мец — К.: КНЕУ, 1999. — 132 с.
3. Кондрашов С.Ю.
Совершенствование методов финансовой оценки предприятий / С.Ю.Кондрашов
//Проблемы материальной культуры.-2006.-№8.-с.57-61;