ТЕОРІЯ РЕФЛЕКСИВНОСТІ ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Селецький Вадим, Буравець Ігор, науковий керівник Семчук І.В.

У сучасних умовах господfрювання, більшість подій все важче описати універсальними економіко-математичними законами. Відповідно з кожним роком теорія неоінституціоналізму стає все більш популярною. Однією з найбільш спірних, але все більш популярних складових неоінституціоналізму стає теорія рефлексивності Джорджа Сороса. Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що даною проблематикою займаються не тільки теоретики такі як В. Суханов, В. Юсим, Г. Зайд, але й теоретики-практики, такі як Дж. Сорос, У. Бафет, Дж. Мудрик, К. Пиа та багато інших. Виходячи з цього можна зробити висновки, що дана теорія розвивається та активно впроваджується на практиці. Метою данного дослідження є визначення та опис існуючих вяємозвязків між основними постулатами неоінституціоналізму та теоріїї рефлексивності, беручи до уваги такі концепцїї як: Ірраціональність поведінки споживача, та Теорія впорядкованого хаосу. Сучасна теорія неоінституціоналізму досліджує соціально-психологічні, культурні, економічні, політичні явища, а також набір формальних та неформальних норм поведінки у сучасних умовах господарювання. Дані фактори формують основні рівні інституціональної структури суспільства:

- традиції (правила та норми поведінки, що з`являються в результаті історико-культурних перетворень);

- неформальні інститути ( правила та норми, які були надиктовані самим суспільством, протягом певного етапу його існування);

- формальні інститути ( норми та правила, які завтерджені законодавчо з метою регулювання суспільних відносин).

Отже, формування будь-якого інституту в сучасному суспільстві розпочинається з встановлення певних традицій, які мають бути визнані суспільством. Теорія рефлексивності досліджує причини формування інститутів, та залежності між психологією кожного конкретного індивіда, як формуючу частину інституту. Вона також дає характеристику двоїстості зв`язку між подією в інституціональному середовищі та реакцією на неї. Згідно з теорією рефлексивності більшість сучасних інститутів знаходяться у стані порушеної рівноваги. Причинами цього є сама двоїстість зв`язку між інститутами. Даний зв`язок виникає внаслідок суб`єктів інституту на інші інститути. Після певної дії зворотня інформація (результат) надходить до суб`єкта. Але сама двоїстість полягає в тому, що саме об`єкт на який було спрамовано дію взаємодіє з іншими суб`єктами та інститутами без їх прямої згоди, таким чином породжується ефект хвилі. Більшість сучасних економічних течій цього не досліджують, в результаті чого і з`являються певні викривлення та дисбаланси. Їх врахування дасть змогу не тільки прорахувати майбутні зміни в суспільстві, але й впроваджувати більш ефективні суспільні реформи. Теорія рефлексивності також дає пояснення і причинам ірраціональної поведнінки індивіда як споживача. На думку авторів цієї теорії причинами ірраціональної поведінки є:

- наявні дисбаланси інститутів, які сприймаються індивідами як нормальність і прямопропорційно впливають на їх поведінку;

- рефлекторні намагання індивіда бути у відповідності до сформованої системи та свого інституту, з метою гармонізації відносин, що призводить до унеможливлення виправити наявні дисбаланси;

- неможливість індивіда протистояти змінам в інституціональному середовищі в результаті великої кількості зовнішніх впливів.

В зв`язку з тим, що, як індивід є формуючою часткою будь-якого інституту породжується дисбаланс на інституціональному рівні (дуже чітко такі дисбаланси прослідковуються у неформальних інститутах), що породжує ірраціональність самої системи. Дана теорія також пояснює певні аспекти Теорії Впорядкованого Хаосу. Як зазначив її автор Джордж Сорос, більшість сучасних ринків постійно знаходяться у дисбалансі через існуючий «ефект хвилі». Теорія вопрядкованого хаосу стверджує, що прорахувати усі зміни та протидії, які будуть відбуватися внаслідок певної дії індивіда неможливо через величезну кількість динамічних змінних. Теорія рефлексивності ж вважає протилежне – про можливість обрахування усіх змін, які відбуваються з інститутами за умови врахування певних характеристик системи в якій будуть відбуватися зміни (психологічних, соціальних, політичних, економічних). Але результативними такі прорахунки будуть лише за умови врахування ефекти чорного лебедя. Тобто допущення того, що будь-яка система може мати 100% прорахунки, та розгляду впровадження лише з боку пошуку можливих прорахунків. Таким чином, сучасні інституціональні теорії розглядають суспільство як сукупність взяємодіючих інститутів, в центрі яких знаходиться людина із своїми власними психофізичними потребами та характеристикаим. Врахування усіх аспектів, які висвітлює теорія рефлексивності дає змогу як теоретикам, так і практикам зрозуміти причини дисбалансованості та ірраціональності як індивіда так і інституцій в цілому. А це в свою чергу дозволяє більш точно характеризувати кожен з інститутів та їх вплив на економіку та соціум. Перевагою даної теорії є те, що її доволі легко застосовувати на практиці. На сьогоднішній день її використовують декілька західних інвестиційних фондів, що займаються інвестуванням у промислове виробництво (Berkshire Hathaway) та фінансово-інвестиційна група автора теорії Дж. Сороса (Quantum Group).

Література:

1. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. М.: ИНФРА-М. – 2005. – 174 с.
2. Суханов В. Н. Рефлексивность гуманитарных процессов. М. : Бизнес-школа "Интелл- Синтез", 2008. - 208 с
3. Юсим В. Первопричина мировых кризисов. М.: «Северо-Принт». – 2009. – 124 с.
4. Сорос Дж. Алхимия финансов. М.: ИНФРА-М. – 2001. – 79 с.