Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

Топчій О.О.*, Пакуліна Г.С.**

*ДУ «ІЕПСР НАН України», **УкрДАЗТ

Формування сучасної системи державних соціальних

стандартів і нормативів

Принципами формування сучасної системи державних соціальних стандартів і нормативів, яка створюється з метою забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина, повинні стати:

– урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту і трудових відносин;

– законодавче встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

– забезпечення диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

– наукова обґрунтованість норм споживання;

– забезпечення прозорості та громадського контролю їхнього визначення та застосування.

Необхідно розпочати перегляд чинної нормативно-правової бази регулювання соціальних стандартів і гарантій та приведення її у відповідність до європейських. Чинна нормативно-правова база України є надзвичайно громіздкою та суперечливою. Насамперед доцільно здійснити такі заходи:

– провести моніторинг чинного законодавства щодо соціальних стандартів та внести зміни до нього в напрямі посилення статусу Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів;

– визначити поняття та показники якості надання соціальних послуг шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги»;

– передбачити обчислення та перерахування розміру пенсій за єдиним базовим принципом шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

– переглянути положення про обсяги безоплатних соціальних послуг, які повинні відповідати державним стандартам соціального обслуговування, шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги»;

– доповнити Державний класифікатор соціальних стандартів та нормативів переліком платних послуг, які надаються населенню;

– внести зміни до інших нормативно-правових актів у контексті вилучення показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» як такого, що не відповідає Конституції України;

– внести науково обґрунтовані зміни до Методики визначення прожиткового мінімуму, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та Державного комітету статистики України.

Подальше дослідження проблематики формування та утвердження соціальних стандартів доцільно здійснювати у двох аспектах: стандартизації соціальних прав і розроблення соціальних стандартів рівня життя.

Українська система державних соціальних стандартів і гарантій має низку недоліків стратегічного, законодавчого та ресурсного характеру, а саме: недостатньо визначена модель соціальної політики; стратегічно не усвідомлена соціальна складова державної політики; не розроблений системний підхід до формування державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору пріоритетів розвитку соціальної сфери та механізмів їх реалізації; низька ефективність програм розвитку соціальної сфери; руйнування соціальної інфраструктури; глибока деформація механізму державного регулювання та розподілу результатів використання державної власності, що призводить до надмірних соціального розшарування та поляризації доходів населення; надмірна кількість задекларованих пільг і відсутність належного задоволення соціальних потреб найбільш незахищених прошарків населення; нечітка визначеність і нераціональний розвиток системи соціальних послуг населенню; негативні деформації трудового потенціалу і трудова міграція; громіздка та неузгоджена нормативно-правова база реалізації програм розвитку соціальної сфери; відсутність урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту і трудових відносин; відсутність Порядку розроблення та затвердження мінімальних державних стандартів якості соціальних послуг і Методичних рекомендацій з розроблення та затвердження стандартів надання соціальних послуг; недостатнє забезпечення диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; нераціональний бюджетний механізм реалізації соціальних стандартів, зокрема фінансування організації, а не соціальної послуги; недостатні наукова обґрунтованість норм споживання та їх прозорість, відсутність громадського контролю за їх визначенням та застосуванням; слабка координація державної соціальної та регіональної бюджетної політик; ускладнена координація соціальної і бюджетної політик України та її регіонів.

З метою забезпечення планомірної інтеграції держави до ЄС та запровадження на території України соціальних стандартів згідно з ратифікованою Верховної Радою України Європейською соціальною хартією необхідно активізувати роботу в таких напрямах:

– удосконалення та приведення у відповідність до міжнародних норм і стандартів національних соціальних стандартів, насамперед тих, що стосуються питань оплати праці, пенсійного забезпечення, загальнообов’язкового державного соціального страхування, надання соціальної допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям;

– прискорення розроблення державних соціальних стандартів і нормативів у сферах здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей, навчальними закладами, закладами охорони здоров’я, житлово-комунального обслуговування, обслуговування закладами культури, транспорту та зв’язку;

– розроблення та законодавче затвердження цілісної системи соціальних стандартів, в якій прожитковий мінімум стане лише вихідною базою, на яку будуть нарощуватися інші, більш високі життєві стандарти для різних соціальних прошарків населення;

– удосконалення методики визначення розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати;

– застосування соціальних стандартів і перехід від постатейного до подушового фінансування витрат на соціальні потреби, що дасть змогу значно підвищити ефективність використання коштів, які спрямовуються на соціальний розвиток;

– науково обґрунтоване визначення розмірів витрат бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення, а також утримання соціальної сфери;

– установлення головних критеріїв якості послуг відповідно до соціальних стандартів;

– визначення на основі соціальних стандартів раціональних потреб й умов проведення реформи адміністративно-територіального устрою України, критеріїв утворення адміністративно-територіальної одиниці (існування повного набору бюджетних установ, що надають соціальні послуги, їхня завантаженість на рівні, передбаченому соціальними стандартами);

– формування чітких стандартів надання послуг з метою значно коректнішого оцінювання фінансування багатьох видів діяльності соціальної сфери та прискорення їх реформування;

– регулярні перегляд і доповнювання Постанови Кабінету Міністрів України для забезпечення відповідності державних соціальних стандартів чинній нормативно-правовій базі та реальним соціально-економічним умовам, а також ситуації з наданням соціальних послуг;

– забезпечення інформаційної відкритості і прозорості моніторингу фактичного розміру прожиткового мінімуму шляхом широкого оприлюднення щомісячних результатів розрахунків такого розміру та забезпечення можливості його коригування залежно від показників рівня життя в Україні.

Зазначене дасть змогу закласти основу для ефективного використання соціальних стандартів як функціональних орієнтирів розвитку соціальної сфери, формування нової системи соціальних стандартів і гарантій, що відповідатиме європейським і міжнародним вимогам та забезпечуватиме гідний рівень життя.