УДК: 331.556.46 (477)
Коваленко
Л.М.,студентка групи 31-ДРУ ВНАУ
Науковий
керівник: ст. викладач ВНАУ Дюк А.А.
Міграція робочої
сили та
її наслідки для України
Анотація.
Розкрито сутність трудової міграції, необхідність і можливість цих процесів.
Проаналізовано стан сучасного етапу міжнародної міграції робочої сили та участь
України в ній. Надано пропозиції щодо підвищення ефективності участі України в
процесах міжнародної міграції робочої сили та поліпшення державної міграційної
політики України.
Ключові
слова: міграція робочої сили, робоча сила, трудова міграція.
Постановка проблеми. На зламі
тисячоліть посилились тенденції глобалізації світової економіки. Своєрідною
ознакою сучасного світу стало стрімке розширення масштабів та зростання потоків
міграції, зокрема і трудової. За умов формування міжнародного ринку праці
міграція стає усе буденнішим явищем у житті кожного пересічного громадянина.
Аналіз останніх
досліджень і публікацій. Дану проблематику досліджували і досліджують
такі науковці, як: О. А. Грішнова, Е.М. Лібанова, О. А. Малиновська,
Н.Мамонтова, О. Р. Овчинникова, Т. П. Петрова, О. У. Хомри, О. В. Позняк, Г. О.
Харламова та інші.
Метою статті є дослідження міграційних
процесів та їх наслідків для України.
Вклад основного
матеріалу. Історично
явище міграції робочої сили є необхідним та природним атрибутом міжнародних
відносин, спільного існування різних народів, етнічних і соціальних груп
населення, країн. Вільне або примусове переміщення значних мас людей
відбувалося завжди – настільки, наскільки «вистачає» історичної пам’яті
людства. Серед причин, що впливають на міграцію, вирізняють неекономічні та
економічні. До першої групи включаються політико - правові, релігійні,етнічні
(з’єднання сімей і переїзд на історичну батьківщину), екологічні, освітньо -
культурні,психологічні чинники. До економічних факторів слід віднести
насамперед наявність країн із різним рівнем соціально-економічного розвитку, що
викликає переміщення робочої сили з бідних країн до країн з високим рівнем
життя; стан національного ринку праці й тенденції його розвитку; структурну
перебудову економіки, яка супроводжується зростанням потреб у робітниках високої
кваліфікації, з одного боку, та наявністю структурного безробіття, з іншого;
зростання масштабів міграції капіталу, функціонування ТНК, спільних підприємств
тощо. Огляд чисельних наукових праць, присвячених міжнародній міграції робочої
сили, дозволяє стверджувати, що посилення міграційного руху переважно
відбувається під впливом економічних факторів. Визначаючи причини світової
міграції слід розрізняти необхідні та достатні умови її здійснення. Економічні
чинники створюють необхідні умови , однак самі по собі вони не можуть вважатися
достатніми умовами трудової міграції. Це означає, що при наявності економічних
чинників, міграція може й не відбутися доти, доки певна подія в особистому
житті не прискорить її і не стане поштовхом до руху. Отже, домінуюча роль належить
економічним чинникам, які діють у взаємозв’язку й взаємозалежності з іншими
факторами[4].
В
сучасних умовах трудова міграція стала об’єктивним процесом, який охоплює всі
країни світу. Прозорість кордонів у країнах ЄС збільшила її масштаби. Існують
різні дані щодо обсягів трудової міграції. За оцінками Міжнародної організації
праці, тепер понад 191 млн осіб проживає за межами батьківщини, близько 95 млн
з них мігрували з метою пошуку роботи. Чисельність українців серед мігрантів
становить 4,5 млн, з яких близько 1,7 млн. чоловік перебувають у країнах
Європейського Союзу, близько 2 млн. чоловік - у Російській Федерації, решта - в
інших країнах світу (США, Канада, Австралія й т.д.)[3].
Сучасний етап міграції науковці датують часом кінця
другої світової війни. В цей час посилився домінуючий економічний і політичний
статус США, внаслідок чого вони стали головним світовим імпортером трудових
ресурсів. Так як в європейських країнах в повоєнний час відбувався економічний
занепад, що супроводжувався високою інфляцією, безробіттям, зниженням життєвого
рівня населення, то саме вони і виступали головними постачальниками трудових
ресурсів на американський континент.
Дещо змінилась ситуація з кінця 50-х років, коли
головними постачальниками робочої сили стають країни Латинської Америки.
Основні ознаки такої міграції – масовість, сезонність, нелегальність.
Кінець 60-х років змінив напрямок міграційного руху.
Робоча сила починає прибувати до Західної Європи, де за оцінками МОП зараз
сконцентровано 25 % іноземної робочої сили. Найбільшими імпортерами
робочої сили є Німеччина, Іспанія, Італія. Сучасний етап міграції тісно
пов’язаний і обумовлюється глобалізаційними процесами. Так сьогодні виникли
нові центри міграції, зокрема це країни-нафтовидобувники Перської затоки (Саудівська
Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Оман), іноземна робоча сила в
загальному обсязі трудових ресурсів в цих країнах займає до 80 %.
Потужне середовище міграції сформувалось в азійському регіоні. Імпортерами
робочої сили є Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Таїланд.
Підвищення освітнього рівня населення призводить до
того, що почала мігрувати висококваліфікована робоча сила, зростає її частка в
загальній чисельності мігрантів.
Також особливістю міграційного сьогодення є так звана
«циркуляція відтоку розуму». Тобто професіонали з промислово розвинених країн
їдуть на тимчасову роботу до країн, що розвиваються. При цьому США продовжує
залишатись найбільшим імпортером висококваліфікованих кадрів. Країни, які
бажають отримати «інтелектуальну еліту» використовують різні мотиваційні
інструменти[1].
Сучасний міграційний рух населення України по окремим
регіонам за 9 місяців 2011 року наведено в таблиці 1[2].
На
сьогодні Україна розглядається як один з потужних центрів міграції, а саме один
з найбільших експортерів робочої сили. Україна зайняла п’яте місце в світі за
кількістю трудових мігрантів після Мексики (11,9 млн. мігрантів), Індії
(11,4 млн. мігрантів), Росії (11,1 млн. мігрантів), Китаю,
(8,3 млн. мігрантів).
Таблиця 1
Міграційний рух
населення у 2011 році
|
|
Число прибулих |
Число вибулих |
Приріст |
|
|
Осіб |
||||
|
Україна |
31684 |
14588 |
17096 |
|
|
Автономна Республіка
Крим |
2941 |
765 |
2176 |
|
|
області |
|
|
|
|
|
Вінницька |
1252 |
447 |
805 |
|
|
Волинська |
485 |
289 |
196 |
|
|
Дніпропетровська |
2218 |
1087 |
1131 |
|
|
Донецька |
3032 |
1454 |
1578 |
|
|
Житомирська |
524 |
356 |
168 |
|
|
Закарпатська |
290 |
360 |
-70 |
|
|
Запорізька |
1247 |
672 |
575 |
|
|
Івано–Франківська |
664 |
396 |
268 |
|
|
Київська |
1473 |
276 |
1197 |
|
|
Кіровоградська |
361 |
224 |
137 |
|
|
Луганська |
1357 |
955 |
402 |
|
|
Львівська |
601 |
563 |
38 |
|
|
Миколаївська |
607 |
293 |
314 |
|
|
Одеська |
3293 |
726 |
2567 |
|
|
Полтавська |
689 |
274 |
415 |
|
|
Рівненська |
221 |
246 |
-25 |
|
|
Сумська |
515 |
240 |
275 |
|
|
Тернопільська |
374 |
361 |
13 |
|
|
Харківська |
1293 |
825 |
468 |
|
|
Херсонська |
423 |
249 |
174 |
|
|
Хмельницька |
724 |
301 |
423 |
|
|
Черкаська |
726 |
275 |
451 |
|
|
Чернівецька |
644 |
258 |
386 |
|
|
Чернігівська |
799 |
263 |
536 |
|
|
м.Київ |
4080 |
2202 |
1878 |
|
|
Севастополь
(міськрада) |
851 |
231 |
620 |
|
|
На 10000 осіб наявного населення |
||||
|
Україна |
6,9 |
3,2 |
3,7 |
|
|
Автономна Республіка
Крим |
15,0 |
3,9 |
11,1 |
|
|
області |
|
|
|
|
|
Вінницька |
7,6 |
2,7 |
4,9 |
|
|
Волинська |
4,7 |
2,8 |
1,9 |
|
|
Дніпропетровська |
6,7 |
3,3 |
3,4 |
|
|
Донецька |
6,9 |
3,3 |
3,6 |
|
|
Житомирська |
4,1 |
2,8 |
1,3 |
|
|
Закарпатська |
2,3 |
2,9 |
-0,6 |
|
|
Запорізька |
6,9 |
3,7 |
3,2 |
|
|
Івано–Франківська |
4,8 |
2,9 |
1,9 |
|
|
Київська |
8,6 |
1,6 |
7,0 |
|
|
Кіровоградська |
3,6 |
2,2 |
1,4 |
|
|
Луганська |
5,9 |
4,2 |
1,7 |
|
|
Львівська |
2,4 |
2,2 |
0,2 |
|
|
Миколаївська |
5,1 |
2,5 |
2,6 |
|
|
Одеська |
13,7 |
3,0 |
10,7 |
|
|
Полтавська |
4,6 |
1,8 |
2,8 |
|
|
Рівненська |
1,9 |
2,1 |
-0,2 |
|
|
Сумська |
4,4 |
2,1 |
2,3 |
|
|
Тернопільська |
3,4 |
3,3 |
0,1 |
|
|
Харківська |
4,7 |
3,0 |
1,7 |
|
|
Херсонська |
3,9 |
2,3 |
1,6 |
|
|
Хмельницька |
5,5 |
2,3 |
3,2 |
|
|
Черкаська |
5,6 |
2,1 |
3,5 |
|
|
Чернівецька |
7,1 |
2,8 |
4,3 |
|
|
Чернігівська |
7,3 |
2,4 |
4,9 |
|
|
м.Київ |
14,5 |
7,8 |
6,7 |
|
|
Севастополь
(міськрада) |
22,3 |
6,1 |
16,2 |
|
Державна політика в сфері трудових міграцій повинна
спиратися на принцип забезпечення прав людини та досягнення стандартів гідної
праці для економічно активного населення, бути спрямованою на усунення загроз
національній безпеці, мінімізацію міграційних втрат, трансформацію сучасного
стихійного процесу інтеграції України в світовий ринок праці на врегульований,
сприяння інтеграції України до ЄС, підвищення міжнародного авторитету України. З метою
приведення національної нормативно%правової бази до міжнародних норм і
стандартів необхідно розробити проект закону про ратифікацію уже підписаної
Україною Європейської конвенції про правовий статус трудящих мігрантів 1977 р.,
визначити етапи підготовки до приєднання до конвенцій МОП: №97 про
трудящих%мігрантів; № 143 про зловживання у сфері міграції та забезпечення
трудящим%мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення; № 179 про найм і
працевлаштування моряків; № 181 про приватні агентства зайнятості. Підвищення
ефективності державної політики у сфері трудових міграцій потребує адекватного
інформаційного забезпечення, організації дієвого моніторингу міждержавних
трудових міграцій[5].
Висновки. Активізація
участі держави у розв’язанні міграційних питань не повинна обмежуватися лише
посиленням контрольних функцій, чого, вочевидь, недостатньо. Роль пасивного
спостерігача і наглядача має змінитися. Необхідним є комплексний підхід, пошуки
нових шляхів і механізмів, розробка нестандартних ініціатив. Нова політика у
сфері трудової міграції має розроблятися за участі всіх її суб’єктів, тобто
центральних та місцевих органів влади, соціальних партнерів, неурядових
організацій, самих мігрантів.
Список літератури
1.
Ґенеза
ринкової економіки: терміни, поняття, персоналії. За наук. ред.
Г.І. Башнянина, В.С. Іфтемічука. – К.: «Магнолія плюс», 2004. –
688 с.
2.
Держкомстат
України http://www.ukrstat.gov.ua/
3.
Організація
економічного співробітництва та розвитку http://www.oecd.org/
4.
Основи
економічної теорії / Федоренко В.Г., Ніколаєнко Ю.М., Віденко О.М. та ін.- К.,
2005.- 511с.
5.
Офіційний сайт Міжнародної організації
праці http://www.ilo.org.ua/DocLib/Публікації/Leaflet_1_Ukr.pdf