Экономические науки / 6. Маркетинг и менеджмент

Коваленко Р.С., науковий керівник: Іванченко Г.В.

Винницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особисті якості ефективного менеджера

„...менеджеру повинна бути притаманною дуже рідкісна комбінація талантів… Він має вивчати дійсне у світлі минулого для пояснення майбутнього” (Дж. Кейнса)

Центральною фігурою в системі управління будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує власне організацією (підприємством), окремим видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, у якій її члени отримують стимул до активних дій та досягненні максимальних результатів.

В теорії менеджменту, менеджерами називають спеціалістів, що, використовуючи різноманітні методи і тактику управління, сприяють досягненню організацією або підприємством певних цілей. Отже, менеджмент – це тип науково-практичного управління, тобто керівництва людьми і виробництвом, що дозволяє виконувати поставлені завдання найбільш гуманним і економічним шляхом. Оскільки завданням менеджменту є досягнення певної мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми ставимо перед собою мету вдосконалення організації, не виокремивши цілей, то ризикуємо запропонувати кращі засоби виконання непотрібних функцій або кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих результатів.

Мистецтво вибору і формулювання правильної (вірної) мети, управління процесом її реалізації, включаючи оцінку досягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого менеджера-керівника. Неможливо намагатись управляти людьми, якщо керівникам і підлеглим чітко не визначені цілі. Управляти, а отже спонукати інших до досягнення ясної мети, не змушуючи інших робити те, що вважає правильним лише управлінець.

Одним з основних завдань менеджера є створення стимулів для людини, за наявності яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Таким чином, випливає ще один принцип менеджера: управляти так, щоб вести до успіхів інших.

У зв’язку з багатогранністю діяльності управлінця важливо визначити, якими особистісними якостями повинна володіти людина, щоб кваліфіковано та успішно здійснювати функції менеджменту. Більшість науковців серед провідних визначають домінантність, впевненість, емоційну стабільність, стресостійкість, креативність, прагнення до досягнень, відповідальність, комунікабельність, толерантність та етику.

Крім того, сучасний менеджер, повинен навчитись володіти психологічними закономірностями створення іміджу, знати типологію особистості і правила спілкування, специфіку взаємодії особистості і групи в системах управління, класифікувати фактори ефективності професійної діяльності, виділяти психологічні особливості стратегії розвитку підприємства, здійснювати психологічний аналіз управлінської діяльності, розробляти методи удосконалення систем управління [13, с.54].

Перехід від «наукового менеджменту» до «менеджменту людських ресурсів» створює необхідність формування керівника нової якості, керівника-менеджера, який активізує працівників своєю довірою, консультаціями з персоналом, залученням виконавців у процес спільної управлінської діяльності. Якщо хтось із його команди не може з будь-яких причин виконати важливе завдання, він виконує її сам, бо вкладає душу у свій бізнес. Якщо бізнес приносить задоволення, то його не делегують, ним живуть [7].

Бачимо, що менеджери – це ті люди, які знаходять з іншими спільну мову, тими хто з розумінням ставиться до інших, викликає довіру, симпатію і володіє харизмою. Є керівники, до яких тягнуться і яким довіряють, їх раді бачити і зустрічають з усмішкою, з ними не бояться поділитися своїми проблемами, розповісти про наболіле. А є керівники, яких цураються, бояться, обходять стороною, про яких потайки розповідають анекдоти. Однак, кожному керівнику, незайвим було б спробувати подивитися на себе очима підлеглих і оцінити ті свої якості, які викликають у них або довіру і приязнь, або відчуженість і страх.

Менеджер – висококваліфікований спеціаліст, який володіє знаннями щодо механізмів самоорганізації суспільства та його осередків, які приводяться в дію людьми, працює за допомогою людей і, що дуже важливо, здобуває результат в інтересах людей. Ось чому, більшість людей вважає, що керівник – це людина, яка дає відповіді на питання, тому єдина найбільш корисна річ, якої можна навчитися в якості керівника – припинити розмовляти та почати слухати.

Тому, наступним з головних завдань менеджера є ефективна організація праці підлеглих. Мистецтво керівника проявляється не лише в координуванні, налагодженні комунікацій і напрямку діяльності підлеглих, а й в умінні делегувати їм повноваження, у відповідальності, у наданні права висловити і відстоювати свою думку, зберігаючи за собою функцію контролю.

Головне для успішної управлінської діяльності – це здатність менеджера до співчуття, «емоційного резонансу», розуміння почуттєвого стану іншого суб’єкта, здатність сприймати ситуацію очима іншої людини, чути й відчувати, як вона та викликати відповідні почуття колег. Управлінська діяльність потребує емпатії розвинутої душевності, чуттєвості, сентиментальної відкритості керівника задля спроможності трансмісії ірраціонального культурного досвіду людства, який є невід’ємним компонентом будь-якої культури [2, c.199].

Менеджери повинні володіти здібностями до інновацій, конструктивного мислення, багатої уяви, створення оригінальних проектів, вміти навчати і розвивати підлеглих, при цьому формуючи і створюючи нові робочі місця [12, c.125]. Відомий менеджер Л. Якокка вважав: «Головна причина, по якій здатним менеджерам не вдається кар’єра, криється в тім, що вони погано взаємодіють зі своїми колегами і підлеглими». Важливою функцією майбутнього керівника є формування навичок спільної управлінської діяльності і доведення їх до виконавців. Від коректності та своєчасності управлінських рішень залежить ефективність діяльності всього колективу.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що менеджер – це лідер, який має знання та здібності, високий рівень культури, чесність, рішучість характеру, здатність бути зразком у всіх відношеннях, в т.ч. здатний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції. Розуміння менеджером моделі своєї поведінки у якості лідера, розуміння можливості її зміни – важливий напрямок реалізації програми розвитку лідерських якостей.

Література:

1. Марігодов В.К. Педагогіка і психологія: аспекти активізації творчості і готовності до професійної діяльності: навчальний посібник / В.К. Марігодов –Севастополь: Севастопольського НТУ, 2009. – С. 269-270.

2. Надюк Н.М. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / [за ред. Максименка С.Д.] –К.: Логос, 2011. – т. 7, вип. 9 – С. 66-72.

3. Помиткіна Л.В. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / [за ред. Максименка С.Д.]. – К.: Логос, 2010. – т. 7, вип. 13 – С. 124-129.

4. Третьяченко В.В. Управлінські команди: методологія та теорія, формування і розвиток: [монографія] / В.В. Третьяченко – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2009. – С. 54-63.