Экономические науки/7.Учет и аудит

К.е.н., доц. Присяжнюк С.В., Нечипоренко Ю.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна Витрати на ремонт реконструкцію і модернізацію основних засобів у порівнянні з міжнародною практикою.

Основні засоби є невід'ємною частиною майна будь-якого підприємства, без яких неможливе здійснення господарської діяльності. Тому для підтримки об'єктів основних засобів у робочому стані, а також досягнення оптимальних показників фінансово-господарської діяльності власникові потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію основних засобів.

Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємств, зниження витрат виробництва та обігу вимагають поліпшення використання основних засобів. Процес поліпшення основних засобів повинен забезпечити не лише розширення обсягів виробництва продукції, а й суттєве зростання продуктивності праці, швидке впровадження в практику нових технічних рішень.

Проблеми обліку поліпшення основних засобів є предметом пильної уваги економічної науки. Вагомий внесок в розробку теоретичних основ і концептуальних методичних підходів до проблеми обліку поліпшення та ремонту основних засобів, сутності ремонтів, їх класифікації на підприємствах України внесли, зокрема, вчені економісти М.Т.Білуха, С.Ф.Голов, О.М.Голованов, В.П.Завгородній, В.М.Кужельний, В.Г.Линник, В.В.Сопко, Л.К.Сук, М.Г.Чумаченко та ін. Але, з прийняттям нового Податкового кодексу України відбулися істотні зміни в даній ділянці обліку [1]. Тому необхідним є поглиблене вивчення обліку витрат на ремонт, модернізацію і реконструкцію основних засобів в світлі прийняття нового Податкового кодексу України.

Метою статті є вивчення особливостей обліку витрат на ремонт, модернізацію і реконструкцію основних засобів в українському законодавстві в порівнянні з міжнародними стандартами. Насамперед визначення поняття витрат на ремонт, модернізацію і реконструкцію основних засобів; а також висвітлення цих понять у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Запропонована в Положенні бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» методологія відображення в обліку витрат на ремонт, реконструкцію і модернізацію основних засобів була запозичена з МСБО 16 з метою гармонізації вітчизняного обліку з міжнародним.

Слід зазначити, що не зважаючи на запозичення з міжнародного досвіду змісту ПБО 7, чіткого визначення понять модернізації, ремонту й інших видів поліпшень у законодавстві України немає. Але в ряді відомчих нормативних актів такі роз'яснення є. Наприклад, у листі Держказначейства України «Про облік вартості робіт з модернізації комп'ютерного устаткування» від 31.07.2006 р. зазначено, що модернізація й реконструкція – це комплекс робіт, який передбачає зміну техніко-експлуатаційних даних необоротних активів з метою підвищення їх техніко-економічного рівня. У ПБО 7, у Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, під поняттям модернізації розуміють поліпшення технічних параметрів устаткування з метою збільшення строку корисної експлуатації або виробничої потужності. [4]

Щодо терміна «ремонт», то такого визначення також немає в законодавстві. Значення цього слова можна знайти у відомчих актах. У листі Держбуду України «Про віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального й поточного ремонтів» надано визначення термінів:

– поточний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичну й своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зношування конструкцій та інженерного устаткування;

– капітальний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає заміну, відновлення й модернізацію конструкцій і устаткування будов у зв'язку з їх фізичною зношеністю й руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будови і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта [5].

Згідно з МСБО 16, подальші видатки на основні засоби визнаються активом, якщо вони покращують стан і підвищують оцінений спочатку рівень його продуктивності. Прикладами таких покращень, внаслідок яких збільшаться майбутні економічні вигоди від використання активу, можуть бути:

1) модифікація об'єкта з метою збільшення терміну його корисної експлуатації, включаючи зростання виробничої потужності активу;

2) підвищення експлуатаційних властивостей запасних частин механізмів з метою суттєвого покращення якості виробленої продукції;

3) впровадження нових виробничих процесів, які сприяють значному скороченню первісно оцінених витрат на основну діяльність [2].

Перелічені критерії відповідають поняттю "модернізація". Отже, капіталізації підлягають витрати, пов'язані з покращенням, модернізацією, добудовою, дообладнанням основних засобів. Прикладами таких покращень можуть бути: встановлення більш потужного двигуна на кораблі чи автомобілі, укріплення фундаменту будівлі тощо.

Витрати ж на ремонт та обслуговування основних засобів спрямовані на відновлення або збереження майбутніх економічних вигод, які підприємство очікує від первісних оціночних нормативних показників активу. До таких витрат відносять витрати на поточний ремонт, технічний огляд, мастильні матеріали тощо. Вони вважаються необхідними, такими, що спрямовані на підтримання основних засобів у робочому стані. Витрати на ремонт визнаються як поточні витрати, тому що скоріше відновлюють, ніж покращують первісні оціночні нормативні показники активу.

Розглядаючи такі документи як МСБО 16 та ПБО 7 можна зробити висновок, що українська практика витрат на поліпшення основних засобів була запозичена з міжнародного досвіду. Також на сучасному етапі більшість підприємств України не ставить перед собою завдання зменшення витрат на ремонт основних засобів, а тому в цьому напрямку необхідно поліпшувати систему обліку і контролю, яка б дозволяла приймати ефективні управлінські рішення та попереджувати нераціональні витрати.

Література:

1. Податковий Кодекс України Із змінами, внесеними згідно із Законом №4057-VI (4057-17 ) від 17.11.2011

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку16 «Основні засоби»

3. Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби » від 27.04.2000 №92 зі змінами та доповненнями від 09.12.2011

4. Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів від 30 вересня 2003 року № 561 із змінами і доповненнями від 31 березня 2008 року N 498.

5. Про віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального чи поточного ремонту від 15.07.2009 року N 9/9-1056