Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ОГЛЯД ТЕОРІЙ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Важливе місце у системі теоретичного підґрунтя інноваційного розвитку промисловості займають теорії інноваційного підприємства. Цією проблемою займалися багато відомих науковців, серед яких: А. Бернштейн, В. Лазонік, А. Маршалл, Р. Нельсон, С. Уінтер, В. Циганов та ін.

Характеристика основних теорій інноваційного підприємства подана на рис. 1.

Рис. 1. Основні положення теорій інноваційного підприємства

До складу даної групи теорій входять наступні теорії інноваційного підприємства: неокласична теорія інноваційного підприємства (А. Маршалл, В. Лазонік), теорія максимізації вартості фірми (Ф. Модільяні), процесуальна теорія інноваційного підприємства (М. Хаммер, А. Бернштейн), ресурсна теорія (Г. Хамел, К. Прахалад), еволюційна теорія (Р. Нельсон, С. Уінтер), теорія організаційного розвитку (Р. Блейк), когнітивна теорія (М. Поланьї), теорія адаптивних систем (В. Фомін, В. Циганов).

Зміст неокласичної теорії інноваційного підприємства Вільяма Лазоніка полягає в тому, що інноваційне підприємство, виробляючи значно якіснішу та менш витратну продукцію у порівнянні з конкурентами, здійснює активний вплив на технологічні та ринкові умови й одержує конкурентні переваги, але в довготерміновому періоді. Проте таке підприємство характеризується більш високим рівнем постійних витрат у короткотерміновому періоді, що створює невизначеність і більш високі витрати на одиницю продукції у порівнянні з конкурентами. Більш високий рівень постійних витрат пояснюється проведенням інноваційним підприємством науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт або іншими заходами, спрямованими на генерування інновацій, у тому числі і вищими витратами на ринкову інформацію та витратами на висококваліфіковані трудові ресурси. Але в майбутньому стратегія “високих постійних витрат” дає можливість створювати більш якісну та менш витратну продукцію, що дозволяє інноваційному підприємству у певних випадках досягати монопольного становища на ринку.

Згідно теорії максимізації вартості фірми інновації виступають джерелом зростання майбутньої вартості інноваційного підприємства. Але це потребує вираження трансформації інновацій у нову ринкову вартість у вигляді економіко-математичного моделювання. У процесуальній теорії інноваційного підприємства його функціонування відображається як бізнес-процес, під яким розуміють будь-яку діяльність, що має вхідний продукт, додає вартість до нього, та забезпечує вихідний продукт для внутрішнього або зовнішнього споживача [1].

Відповідно до ресурсної теорії Прахалада і Хамела ключові компетенції (сукупність здібностей, навиків, ноу-хау, технологій підприємства) є визначальними для виживання підприємства на ринку і його розвитку. Ряд послідовників цієї теорії вважають ключові компетенції як чинник інноваційного розвитку підприємств. Еволюційна теорія виходить із твердження про динамічність економічної системи, що властиво також шумпетеріанству. Основне положення еволюційної теорії економічних змін Р. Нельсона і С. Уінтера полягає в тому, що інноваційне підприємство розглядається як сукупність процедур (рутин), яке воно навчилось реалізовувати у процесі свого еволюціонування. Звідси випливає, чим більше таких процедур у підприємства, тим більш раціонально воно функціонує на ринку. Причому ці процедури (рутини) для кожного підприємства є індивідуальними і унікальними. У теорії організаційного розвитку досліджуються взаємозв’язки між типом організаційної структури управління на підприємстві і ступенем його інноваційного розвитку. Постулатом когнітивної теорії інноваційного підприємства є трактування знань, вмінь, креативних здібностей як рушійної сили інноваційного розвитку підприємства. В теорії адаптивних систем інноваційне підприємство розглядається як інтерактивна система (що самонавчається), гнучка до змін у зовнішньому середовищі свого функціонування.

Отже, огляд теорій інноваційного підприємства дає змогу зробити висновок, що ключовим фактором успіху підприємства на ринку є знання та інновації.

Література:

1. Бізнес-процес. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.

2. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посібник / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов – К.: ЦУЛ, 2012. – 448 с.