Товариства підтримки бідних студентів
у вищих навчальних закладах України другої
половини ХІХ століття
Прояви
благодійності в Україні існували здавна, поступово переростаючи в стійкі
традиції, що живуть століттями й переходять із покоління в покоління як найкращі
здобутки людства. У стародавні часи благодійність виявлялась переважно у
вигляді милостині, турботи про знедолених та допомоги церкві (пожертви,
будівництво храмів, особиста праця на користь храму тощо). Однак із середини
ХІХ століття під впливом соціальних та політичних змін відбувається зміна
світогляду суспільства, посилюється його активність у різноманітних сферах і,
зокрема, на ниві благодійності. Поле благодійної діяльності привертає увагу
маси людей, які не мали можливості виявити себе в політиці чи інших сферах
громадського буття. Суспільство починає розуміти, що його допомога необхідна не
лише церкві і може відбуватися не тільки за її посередництвом. Тому в ХІХ
столітті відбувається поступова секуляризація благодійної діяльності. Поняття “благодійність”
розширює свої межі й починає включати в себе нові галузі. Серед них – допомога
студентам вищих навчальних закладів.
Товариства
допомоги студентам вищих навчальних закладів виникають наприкінці ХІХ століття,
коли дещо спростилася процедура реєстрації нових благодійних товариств. У
шістдесятих роках відбулася передавання права затверджувати статути благодійних
спілок від імператора до міністерств. Ініціатива створення подібних об’єднань
належала людям, безпосередньо зв’язаним із вищою освітою – професорам
університетів, викладачам, випускникам тощо. Усі філантропічні об’єднання, що
виникали в цей час, у своїй діяльності керувалися такими принципами:
легальність діяльності й підзвітність місцевій та центральній владі,
аполітичність, надання фізичної та моральної допомоги, діяльність у межах
законів, демократичність організації й діяльності, фінансова замкненість на
колі своїх членів, зрідка отримання допомоги від земств, адміністрації міста,
інших державних структур, прагнення встановити зв’язки з іншими установами.
Ці
товариства надавали допомогу в такому вигляді: оплата навчання, надання
навчальних посібників та письмових приладь, одягу, взуття, як виняток – надання
грошей та платні за проживання. При наявності можливостей надавалися
безкоштовні обіди, студентам надавали квартири та роботу на час навчання.
Допомога надавалася тим особам, що найбільш потребували її, після того, як рада
товариства розглянула кандидатури на її отримання з урахуванням успіхів у
навчанні та поведінки.
Одним із найбільш відомих
та активних організацій було товариство допомоги студентам університету св.
Володимира, засноване 4 серпня 1881 року. Воно мало на меті допомагати
студентам під час навчання та один рік після навчання. Протягом 1891-1892
навчального року товариство видало позички 460
студентам, при чому деякі зверталися по допомогу двічі. Сума позик, що
надавалася одному студенту, коливалася від 1 до 150 крб. на рік. Протягом цього
року було близько 90% прохань від студентів на отримання позик для оплати права
слухати лекції, а інші – за квартири, на лікування і т. і. Було створене
бюро по забезпеченню студентів роботою. Товариство існувало у тому числі й на
пожертви. Так, професори університету пожертвували частину гонорару за лекції у
сумі 1001 крб., промислові товариства міста Києва надали близько 1000 крб.
(усього на суму 3692 крб.). “Перше та Друге Товариство” пароплавства по Дніпру
пожертвувало товариству сотні білетів для роздачі та продажу за зниженими
цінами студентам університету св. Володимира. Пані Куколь-Яснопольська
пожертвувала на безкоштовні обіди для студентів 100 крб. На честь 10-річчя
існування товариства було створено капітал ім. почесного члена товариства
М.Х.Бунгє у кількості 1451 крб., зібраний переважно за підпискою серед
мешканців Києва. У спеціально найнятій для бідних студентів їдальні харчувалося
39 осіб, на що витрачено 288 крб. Для поповнення коштів товариства, його
членами були проведені гуляння, музично-танцювальні вечори, концерти та вистави, прибуток від яких склав 6375 крб. [1].
Товариство допомоги
нужденним студентам Київського політехнічного інституту розпочало свою діяльність
у березні 1903 року. Засновником був директор інституту, вчений В.Л.Кірпічев. У
1903 році товариство створило склад навчальних посібників, а у 1908 – бюро працевлаштування,
яке протягом свого існування забезпечило роботою 777 студентів. Вже протягом
1903 року товариство витратило на допомогу бідним студентам 3480 крб., а 1908
року воно допомогло 479 особам на що витратило 2112 крб. У 1908 році створено
студентський гуртожиток на 30 місць, у 1909 – студентська їдальня. Товариством
була заснована стипендія імені Л.М.Толстого. Протягом 1903-1912 років надана
допомога 4614 особам на 55110 крб. [2,62].
Крім товариств
допомоги нужденним студентам у вищих навчальних закладах виникали земляцтва –
спочатку напівлегальні, а пізніше – легальні об’єднання студентів за
територіальним принципом. Однією з цілей цих товариств
була допомога бідним землякам. Протягом 1908-1909 років при Київському
політехнічному інституті утворилося п’ятнадцять земляцтв: Рівненське,
Полтавське та інші. Члени земляцтва сплачували по п’ять карбованців на семестр
для допомоги бідним студентам: надання позик, створення бюро праці, бібліотеки
та іншого. З 1913 року у Харкові утворилися Луганське та Саратовське земляцтва,
а у 1919 році при Харківському технологічному інституті діяло двадцять
земляцтв. При Київському комерційному інституті діяло дев’ять земляцтв:
Одеське, Кавказьке, Катеринославське, Уральське, Донське, Воронезьке,
Варшавське, Каса вірменів, Українська громада.
Товариства допомоги
бідним студентам пов’язані з пореформеним розвитком шкільництва. Вища освіта
стала більш доступною для вихідців з різних прошарків населення, завдяки чому в
студентів збільшилася необхідність в отриманні сторонньої допомоги.
Громадськість відреагувала створенням цілої низки різноманітних товариств
допомоги студентським масам. Держава не могла допомогти всім студентам, що
потребували цього, тому стимулювала створення й розвиток благодійних товариств
(була спрощена процедура реєстрації благодійних організацій, особи, що
займалися благодійництвом отримували певні державні привілеї, навіть
дворянство). Крім того, благодійні організації були засобом спрямування енергії
суспільства в напрямок, далекий від політики. Істотною відмінністю від
діяльності благодійних товариств попередніх років було те, що одержувач
допомоги, за поодинокими випадками, не отримував гроші готівкою й повинен був
повернути позику протягом певного часу після завершення навчання. Цими заходами
товариства прагнули забезпечити надання допомоги в наступні роки. Крім того,
кошти, які отримували товариства у вигляді пожертв або прибутків від концертів,
вистав, продажу друкованих видань, не витрачались одразу, а складали певний
капітал, відсотки з якого використовувалися для допомоги нужденним.
2.
Отчет общества взаимного вспомоществования учащим и
учившим в начальных народных училищах Киевской губернии. Год 3-й. – К.:
Типография газеты “Киевские Отклики”, 1911. – 34с.
3.
Устав Общества попечения и скорой помощи нуждающимся
учащимся в высших учебных заведениях г. Киева. – К., 1909. – 16с.