Історія/ 2. Загальна історія

к.і.н., доцент Александрова Г.І., студентка 4 курсу Самаренко Т.К.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії в середній школі

В сучасних умовах пріоритетним напрямком розвитку дидактики середньої школи на Україні є підвищення ефективності освітнього процесу. У зв'язку з цим система історичної освіти на Україні зорієнтована на розвиток особистості учня, на розвиток його логічного мислення в процесі засвоєння історичних знань. Парадигма нової освітньої моделі вимагає від учнів самостійного мислення, вміння ставити і розв’язувати проблемні завдання, вміти аналізувати і порівнювати історичні факти, явища та процеси. Самостійність мислення учнів тісно пов’язана із засвоєнням прийомів логіки, творчим мисленням. А основним аспектом логічного мислення, його підвалинами є критичне мислення. Тому проблема розвитку критичного мислення учнів є однією з актуальних та складних в діяльності сучасної середньої школи.

Критичне мислення – явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображаються морально-етичні наставляння, соціально-політичні риси, оцінний досвід, ціннісні орієнтири, знання, способи розумових і практичних дій. Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті. Навчити учнів мислити критично – означає навчити їх самостійно робити висновки та знаходити альтернативне рішення. Навчальний процес на засадах критичного мислення повинен бути  побудований таким чином,  щоб учні могли: висловлювати власні судження, виділяти головне та робити порівняння, оперуючи доказами та конкретними фактами; виконувати певні дослідження, вивчаючи окрему навчальну тему; відокремлювати правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, самостійно ставити запитання, формулювати проблему й альтернативні способи її творчого рішення. Система розвитку критичного мислення, на думку відомих вчених І.Я. Лернера, М.М. Поспелова, С.О. Терно, передбачає особливу структуру уроку: кожен урок повинен мати три фази – актуалізацію (передбачення), побудови (конструювання) знань та консолідації. Розвиток критичного мислення відбувається у чотири стадії: 1) просте оцінне судження (нижчий рівень); 2) формулювання двох протилежних поглядів та прагнення до «золотої середини»; 3) демонстрація невідповідності твердження загальноприйнятим положенням і принципам; 4) багатофакторний аналіз (найвищий рівень критичного мислення) [3, с. 192].

Для розвитку критичного мислення старшокласників вчителю слід забезпечити комплекс умов: мотивацію; ознайомлення учнів з правилами критичного розмірковування; систематичне розв’язування проблемних задач; регулярне створення для учнів ситуацій вибору; діалог у процесі розв’язування ситуацій вибору; поєднання методів контролю з наступною груповою та індивідуальною рефлексією; демократичний стиль спілкування, який надає учню право на помилку, моделює ситуації виправлення помилок. Дотримання цих вимог забезпечить усвідомленість, самостійність, рефлексивність, обґрунтованість, контрольованість та самоорганізованість мислення.

Розвиток критичного мислення передбачає керування вчителем методикою розвитку критичного мислення, яка включає: визначення мети діяльності, спрямованої на опанування навиками критичного мислення; створення атмосфери співробітництва на кожному з етапів діяльності, забезпечення діалогу; представлення змісту програмового матеріалу у вигляді системи проблемних задач; визначення методів та методичних прийомів щодо навчання правил критичного мислення та розв’язування проблемних задач; організацію навчання шляхом індивідуальних, групових та фронтальних форм роботи; використання посібника, пам’яток, задач як засобу навчання; поєднання методів усного та письмового контролю та самоконтролю; розробку критеріїв оцінювання рівня розвитку критичного мислення старшокласників.

Одним з основних засобів розвитку критичного мислення на матеріалах з історії України та всесвітньої історії є розв’язання проблемних завдань. Це різноманітні за змістом і обсягом види самостійної навчальної роботи з вирішенням конкретної проблеми, які виконуються учнями за вказівкою вчителя. У науковій методичній літературі виділяють чотири види проблемних задач: обґрунтоване висунення розв’язків проблем, що вирішували відомі історичні особи; встановлення ступеня обґрунтованості різних історіографічних оцінок; ретроальтернативістика; визначення та переформулювання проблем минулого [3, c. 178]. Наприклад, на уроці з історії України (11 кл.) з теми «Соціально-економічне становище в Україні в 1953 – 1964 рр.» вчитель може запропонувати учням вирішення такого проблемного завдання: «Які помилки М.Хрущова в економіці могли вплинути на усунення його з посади керівника держави?».

В якості проблемного завдання може виступати ретроальтернативістика – побудова можливих альтернативних сценаріїв розвитку реальних подій у минулому. На уроці історії з теми «Українська революція 1917 – 1918 рр.» (історія України 10 кл.) учні можуть вирішити таке завдання: «Побудуйте альтернативні сценарії розгортання подій за часів Центральної Ради, зокрема з’ясуйте, за яких умов Центральній Раді вдалося б утримати владу».

Важливим прийомом розвитку критичного мислення є організація вчителем роботи учнів з історичними документами. Формування в учнів умінь працювати з текстами як джерелом знань відкриває можливості для поглибленого осмислення учнями провідних питань історичного розвитку та формування прийомів розумової діяльності і навчальної роботи. Для учнів 10-11-х класів робота з історичними документами передбачає творчий характер, вони повинні: вміти відбирати необхідний матеріал з декількох документів для самостійного вирішення навчального завдання; вміти зіставляти історичний документ з іншими історичними джерелами; вміти зіставляти історичні документи, що відображають різні погляди на одну подію; вміти виявляти причинно-наслідкові зв'язки подій і фактів, відображених в історичному документі; вміти здобувати з декількох історичних документів необхідну інформацію, узагальнювати і аналізувати; вміти вільно оперувати інформацією, видобутої в результаті аналізу декількох історичних документів. Важливе значення при опрацюванні джерел інформації мають наступні завдання: аналіз змісту тексту; оцінка ступеня достовірності викладених у тексті відомостей; визначення точки зору автора на події; надання оцінки джерела та інформації, що в ньому міститься. Наприклад, даний алгоритм проведення аналізу джерела можна запропонувати учням на уроці при опрацюванні вилучення з «инструктивной речи председателя Реввоенсовета РСФСР Л.Троцкого перед коммунистами-агитаторами, выезжавшими для работы в Украину» на уроці історії з теми «Відновлення більшовицького режиму в кінці 1919 – на початку 1920 рр.» (історія України 10 кл.).

Значний вклад у розробку методики організації та проведення лабораторно-практичних робот з історії зробив К.О. Баханов. Він відзначав, що на такому типі уроку учні можуть досліджувати археологічні знахідки за їх описами, літописи, юридичні акти та оцінювати минулі історичні події Лабораторно-практичну роботу у старших класах слід проводити за наступною структурою: актуалізація знань і корекція опорних уявлень; мотивація навчальної діяльності; усвідомлення змісту; виконання роботи; узагальнення та систематизація; підбиття підсумків [1, c. 140]. Наприклад, на уроці історії вчитель може організувати лабораторно-практичну роботу за наступною темою: «Окупаційний режим в Україні» (історія України 11 кл.), на якій учні будуть працювати з наступними джерелами інформації: вилучення із листа Гітлера до Муссоліні, 21 червня 1941р; із «Зеленої папки» Герінга; із виступу Герінга в Берліні; із виступів Гітлера; із записів доктора Ветцеля.

Для розвитку критичного мислення на уроці історії при вивченні історичної теми вчитель може запропонувати учням завдання на добір аргументів «за» і «проти», яке доцільно виконувати поділивши клас на малі групи. Одна група висловлює аргументи «за», інша – «проти». Наприклад, на уроці історії України вчитель може надати учням таке завдання: «О.Бойко пише: «Навіть російські історики сучасності зазначають, що поява Акта про незалежність України та відмова від принципів Союзу значною мірою були зумовлені проімперськими діями лідерів РРФСР». Чи погоджуєтеся ви з ними, чому?» [2, c. 6].

На уроках з історії, учням можна дати завдання на історичну ретроспективу, тобто аналіз минулих подій, визначення власного ставлення до них та аргументованого доказу. Наприклад, на уроці з всесвітньої історії при вивченні теми «Перша світова війна» учням можна дати наступне завдання: «Докажіть, дійсно чи ні, Перша світова війна мала загарбницький характер. На уроці з історії України з теми: «Тенденції розвитку економіки України в др.пол. 90-х на поч. 2000-х рр.» вчитель може надати учням таке завдання: «Зробіть припущення, наскільки Програма з виходу із кризи президента Л.Кучми могла бути ефективною».

Одним із видів практичної роботи старшокласників на уроках історії є вирішення відкритих історичних задач за методикою А.Гіна. Відкриті задачі допомагають активізувати інтерес до вивчення теми, сприяють самоосвіті учнів. Наприклад, до теми «США і Канада» учням можна запропонувати таку відкриту задачу: «У 70-х рр. ХХ ст. встановилася приблизна рівновага між двома світовими блоками. Був проведений ряд результативних американо -радянських зустрічей. Почався процес розрядки озброєння. Питання: відрекомендуйте себе на місці керівників наддержави. Як США і СРСР могли наочно продемонструвати всьому світу свою згоду на довгострокову мирну співпрацю?». Учні повинні самостійно знайти правильну відповідь на запитання.

Уроки з історії в старших класах можна проводити у формі «круглого столу». Наприклад, учням 10 кл. можна надати таке проблемне завдання: «Порівняйте Жовтневу революцію 1917 р. у Росії і Велику Французьку революцію. Знайдіть спільне та відмінне». При цьому учні готують додатковий матеріал, самостійно працюючи з історичними джерелами, довідковою літературою. Урок, проведений у такій формі сприяє розвитку логічного мислення, формуванню в учнів навичок колективної співпраці та вмінь порівнювати історичні події та процеси, дискутувати, аргументовано доводити свою точку зору.

Процес розвитку критичного мислення повинен мати не епізодичний, а системний характер. Вивчення кожної теми з курсу історії України та всесвітньої історії передбачає відпрацювання відповідних логічних операцій, законів логічного розмірковування, методів історичного пізнання, загальнометодологічних принципів, стратегій та процедур на різних етапах вивчення історії.

Таким чином, розвиток критичного мислення – це багатоаспектний, системний та тривалий процес навчання учнів. Він передбачає спрямовану, організовану та поетапну розумову діяльність учнів під керівництвом вчителя. Оволодіння основними принципами та операціями логічного мислення дозволить учням виробити новий критичний стиль мислення, який буде допомагати аналізувати проблеми в будь-якій сфері життя та знаходити їх оптимальне вирішення.

Література:

1. Баханов К.О. Професійний довідник вчителя історії. – Х.: Основа, 2011. – 239 с.

2. Пометун О.І. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2012. – № 2. – С. 3-7.

3. Терно С. О. Розвиток критичного мислення старшокласників у процесі навчання історії. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. — 275 с.