Гроза М.Е., Дашевська Л.М.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Використання комунікативного підходу у навчанні іноземної мови як засобу розвитку комунікативної компетентності у студентів немовних вузів

Глобальні зміни в політичній, економічній, культурній та інших сферах життя суспільства істотно впливають на підготовку фахівців різних галузей. Сучасне суспільство вимагає від молодого фахівця готовності до вирішення проблем теоретичної та практичної значущості, подальшого професійного та кар’єрного росту, конкурентоспроможності в мінливих умовах ринку праці.

В останні роки кількість соціальних інститутів (вузів, організацій, підприємств), інтегруючих в міжнародний освітній і професійний простір, збільшується, що сприяє більш тісній взаємодії представників різних культур.

Слідуючи сучасним вимогам до освіти, неможливо обмежити формування професійної компетентності тільки засобами спеціальних предметів, так як вони не забезпечують розвиток деяких компетентностей. Наприклад, комунікативної, інформаційної, міжкультурної та ін.. У зв’язку з цим необхідно цілеспрямовано використовувати засоби і можливості інших предметів для формування комплексу компетентностей майбутнього фахівця. Йдеться про зростання ролі гуманітарних предметів, зокрема, іноземної мови у професійній підготовці фахівця з метою формування і розвитку у нього комунікативної компетентності, як необхідної складової глобальної стратегії особистісного та професійного становлення і розвитку індивіда.

У сфері професійної діяльності дуже багато залежить від умінь реалізувати себе через спілкування: встановити ділові відносини; повідомити і роз’яснити свої думки і припущення; адекватно зрозуміти своїх колег, керівників і підлеглих; конструктивно вирішити конфлікт. Випускник освітнього закладу повинен володіти високим рівнем комунікативної компетентності, який дозволяв би йому безперешкодно користуватися іноземною мовою для здійснення поточних завдань, майбутнього просування і досягнень.

Виникає потреба внесення професійно-орієнтованих змін до викладання іноземної мови в немовних вузах. Численні дослідження вчених показали, що особистісна орієнтація освітнього процесу, що передбачає тісну взаємодію викладача і студента, стимулює формування у останніх професійно-діяльнісної компетентності. Таким чином, необхідно забезпечити педагогічні умови, що сприяють розвитку і підтримці у майбутніх фахівців стійкого інтересу до вивчення іноземної мови.

Говорячи про формування професійних компетентностей, не можна не відзначити той факт, що цей процес проходить успішно лише на тлі особистої зацікавленості студента в процесі навчання. Традиційно навчання іноземної мови в немовному вузі було орієнтоване на читання, розуміння і переклад спеціальних текстів, а також вивчення проблем синтаксису наукового стилю, визначалося стандартною освітньою програмою. В рамках іншомовної підготовки необхідно врахувати специфіку майбутньої професійної діяльності студентів. Для ефективної підготовки випускників вузу до професійної діяльності в умовах міжкультурної взаємодії повинна бути розроблена комплексна програма навчання, що враховує міждисциплінарні зв’язки. Процес навчання іноземним мовам повинен йти відповідно до програм спеціальних дисциплін і включати в себе елементи професійної діяльності, професійної освіти і ситуацій професійного спілкування. У цьому випадку рівень мотивації студентів до вивчення іноземних мов зросте, а як наслідок, збільшиться результативність навчання.

Усвідомлюючи, що знання і кваліфікація стають пріоритетними цінностями в житті людини в умовах інформаційного суспільства, сучасний фахівець повинен прагнути бути в курсі розвитку своєї професійної галузі у світовій практиці, а для цього не завжди достатньо володіти інформацією рідною мовою. Звідси зростаюча значущість навчання іноземними мовами, формуванню комунікативної компетентності.

Вирішуючи комунікативну задачу за допомогою іноземної мови, сучасний фахівець не може задовольнятися набором мовних штампів і елементарних навичок перекладу. В рамках вербального процесу фахівець повинен вміти вислухати і зрозуміти мову співрозмовника, аргументовано висловити свою позицію, спростувати або довести той чи інший факт, формулюючи при цьому свої ідеї чітко і логічно. Користуючись мовою як засобом, фахівець вирішує конкретні комунікативні завдання в рамках своєї професійної компетентності.

У контексті навчання іноземним мовам необхідно знайомити студентів з культурою інших народів, їх звичаями, традиціями, нормами поведінки. Введення подібних елементів у процес навчання буде сприяти підготовці студентів до ефективних міжкультурних контактів на рівні повсякденного міжособистісного спілкування. Необхідно формувати практичні навички та вміння, які б дозволили вільно розуміти представників інших культур.

Процес мовної підготовки доцільно починати з освоєння студентами початкових знань і навичок в рамках іноземної мови: його фонетичного, граматичного ладу, правил і найбільш уживаних одиниць лексики. Однак, вже на даному етапі можна говорити про активне використання комунікативного методу, який буде спрямований на розвиток комунікативних навичок, що дозволяють реалізувати ряд необхідних у повсякденному спілкуванні інтенцій: знайомитися, представлятися, вибачатися, нагадувати, змінювати тему (напрямок) бесіди, завершувати розмову, запитувати і повідомляти інформацію: задавати питання або повідомляти про факт або подію і т.д. Таким чином, мова іде про реалізацію мовленнєвого акту говоріння в процесі усної комунікації між двома або більш особами.

У зв’язку з цим, комунікативний підхід до навчання студентів немовних вузів іноземної мови сприяє формуванню у них комунікативної компетентності як ключової професійної, впливає на їх світогляд, систему цінностей, вміння мислити. Поступово освоюючи основи комунікативної компетентності, студент досягає найвищого ступеня автономності в організації своєї майбутньої діяльності, забезпечивши собі тим самим перший крок до успіху.