Методика наведення та подолання навісної переправи на заняттях зі студентами

Навісна переправа - метод подолання протяжних перешкод (річок, каньйонів, ущелин, ярів) за допомогою здвоєної мотузки закріпленої між двома опорами по різні боки від перешкоди.

Наша методика базується на методі показу та розказу. Ми намагаємось продемонструвати правильність виконання тих чи інших дій при наведенні переправ, та пояснити чому це робиться саме так, як це можна зробити по іншому, як виправити помилки та як забороняється робити. Для кращого засвоєння студентами правильності наведення переправи ми поділили цей процес на декілька окремих етапів, які можливо краще контролювати та виправляти в ході навчання з кожним окремим студентом.

Для наведення навісної переправи перше що необхідно знати студентам це, яку саме перешкоду необхідно буде долати, адже в залежності від ць ого зміниться і сам спосіб подолання, а саме організації безпеки (страховки) для першого учасника.

Якщо переправа буде наводитись через річку, то окрім страхувальної мотузки першому учаснику необхідно буде організувати ще й супровід. Для організації таких дій необхідно буде залучити три особи – двоє на страховці і один на супроводі. Страховка має здійснюватись на пряму (без використання будь-якого гальмівного пристрою), але в рукавицях та вище по течії від супроводу. Кінці обох мотузок мають бути ні до чого не закріплені зі сторони страхуючих та супроводжуючого, а з іншої сторони їх необхідно буде карабіном пристібнути до спини першого учасника. Відстань між страхуючими та супроводжуючим повинна бути не менша ніж половина ширини річки. Для того щоб студенти це краще зрозуміли та запам`ятали ми постійно змінюємо напрямок течії та ролі кожного з них, вказуємо на помилки які вони допускають при новій організації вище описаних дій, та на прикладі пояснюємо чому це має бути саме так.

Але якщо переправа буде наводитись через яр, то першому учаснику необхідна буде лише правильно організована страховка. Для цього на опору потрібно буде завісити вантажну петлю, виконану зі здвоєної мотузки діаметром 10мм, завісити в неї гальмівний пристрій та продіти крізь нього страху вальну мотузку. Один кінець мотузки кріпиться навколо опори, а інший в грудну частину страхувальної системи. Страхуючий стає вусом самостраховки в вантажну петлю, та в рукавицях по трохи видає мотузку.

Наступне що необхідно знати, це правильне кріплення переправи до опори на цільовій ділянці. В спортивному туризмі досить багато способів кріплення мотузки до опори. Та з кожним роком правила змінюються і деякі вузли які перелічені в Настановах зі спортивного туризму вже не є актуальними по тій чи іншій причині. Це насамперед пов`язано з намаганням поліпшити безпеку туристів як на змаганнях так і на маршруті. І тому при наведенні будь-яких переправ, при кріпленні мотузки до опори кожен вузол має бути підстрахований карабіном, що викликає деякі незручності, а сам вузол перетворюється в тій чи іншій мірі на «карабінну удавку». При виборі способу кріплення ми пояснюємо студентам що в першу чергу вузол має бути таким щоб він легко розв`язувався під навантаженням та не міг пошкодити мотузку. Правильність кріплення вони перевіряють самі намагаючись розв`язати навантажену мотузку, а ми в свою чергу вказуємо їм на недоліки та показуємо як це все зробити швидше та краще.

Наступний крок, це безпосереднє наведення переправи, а саме її натягування. В залежності від довжини перешкоди, та висоти вихідного та цільового берега, ми вибираємо найбільш швидкий та ефективний спосіб. Будь-яку переправу необхідно наводити за допомогою поліспасту.

Поліспаст - вантажопідйомний пристрій, що складається з декількох груп блоків, зібраних в обойми, що послідовно огинаються мотузкою. Поліспаст призначений для збільшення сили, що додається для переміщення вантажу. Принцип дії заснований на використанні дії важеля або блоку.

Поліспасти бувають різними. Якщо довжина переправи не дуже велика, а береги достатньо високі, то достатньо буде використати карабінний поліспаст. Якщо ж все навпаки, то необхідно буде складати поліспаст з використанням блоків, для кращої натяжки мотузок та запобіганню їхнього провису і подальшого торкання рельєфу під час подолання перешкоди. В залежності від кількості блоків що використовуються в системі поліспасту його ділять на простий та складний. Чим складнішим буде поліспаст, тим менше зусиль необхідно буде прикласти для натягування перил. В зв`язку з цим, з міркувань безпеки, в спортивному туризмі є обмеження по кількості осіб що натягують переправу, щоб запобігти обриванню мотузок. При складанні поліспасту необхідно слідкувати за тим як рухається мотузка крізь блоки, щоб уникнути перекручувань та додаткового тертя. Після того як ми склали поліспаст, нам необхідно правильно під`єднати його до перильних мотузок навісної переправи. Для цього ми нав`язуємо подвійний схоплюючий вузол на дві мотузки одночасно та кріпимо до них один кінець поліспасту. Інший кінець ми кріпимо до вантажної петлі яка закріплена у нас на опорі. На кожні 10 метрів перешкоди необхідно розпускати поліспат на 1 метр, для того щоб під час натяжки звести блоки до купи та не втратити натяг під час кріплення з вихідного берегу.

Схоплюючий вузол просувається від опори в бік перешкоди. Кілька учасників беруться за вантажну мотузку і приступають до натяжки.

При великій довжині переправи, високій еластичності мотузки або при малій відстані від опори до перешкоди не вдається досягти хорошої натяжки перил незважаючи на те, що всі блоки поліспаста зійдуться разом. В цьому випадку натяжка припиняється, схоплюючий вузол знову просувається від опори в бік перешкоди і натяжка триває. Головне завдання під час натяжки це звести блоки поліспасту максимально близько один до одного, щоб завадити провису під час кріплення мотузок.

Після того як досягнута необхідна ступінь натяжки, вантажна мотузка заводиться навколо опори. На ній в'яжеться вузол "вісімка" . В петлю вузла замикається карабін. Місце вузла вибирається з таким розрахунком, щоб пристебнути карабін за вантажну мотузку навколо опори якомога ближче до неї.

Студенти діляться на групи та відпрацьовують даний етап постійно міняючись ролями, для того щоб кожен засвоїв на скільки важлива та чи інша дія, і як її найкраще виконати.

Після проходження ними перешкоди по навісній переправі, необхідно її стягнути на цільову ділянку перешкоди. Для цього, як правило, останній учасник кріпить кінець супроводу, або окрему мотузку потрібної довжини, до «ковзаючого» карабіну що закріплює її. І після проходження переправи розв’язує вузол на цільовій ділянці і тягне за закріплену до карабіну мотузку. Силами команди всі мотузки витягуються на цільову ділянку та забухтовуються.