Історія /3. Історія науки і техніки
К.і.н. Бородай І.С.
Інститут розведення і генетики
тварин, Україна
Професор А.К. Скороходько –
основоположник
вітчизняної зоогігієнічної науки
За сучасних умов розбудови національного
тваринництва та вирішення проблеми продовольчої незалежності України
першочергового значення надається зростанню рівня наукового забезпечення цієї
галузі. Серед комплексу біологічних наук, що сприяють кількісному та якісному
поліпшенню племінних ресурсів країни, особливе місце відводиться зоогігієнічній науці, основне
завдання якої полягає у забезпеченні охорони
здоров’я та високої продуктивності
сільськогосподарських тварин на основі розробки та запровадження раціональних
прийомів їх годівлі, вирощування та утримання.
На теренах колишньої Російської імперії окремі
положення гігієни сільськогосподарських тварин були обґрунтовані ще в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття М.І. Лівановим,
М.І. Афоніним, В.І. Всеволодовим,
І.С. Андрієвським, М.Г. Павловим,
С.М. Ходецьким та іншими вченими.
Однак, як наука, зоогігієна
сформувалася лише у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Предтечею
її декларації було створення мережі
зоотехнічних науково-дослідних установ із
спеціалізованими відділами та лабораторіями, а також організація відповідних кафедр при ветеринарних і
зоотехнічних інститутах та факультетах.
Зоогігієна
– наука комплексна, яка виникла на
стику ветеринарії, зоотехнії, загальної гігієни, фізіології та інших наук. Її теоретико-методологічну
основу склали розробки відомих зарубіжних та вітчизняних учених у цих галузях:
М. Петтенкофера, М. Рубнера, К. Флюгге, В. Пресніца,
З. Флері, А. Пруста, А. Бушарда, І.М. Сєченова,
І.П. Павлова, О.П. Доброславіна, Ф.Ф. Ерісмана та ін.
Уперше визначив гігієну сільськогосподарських тварин як науку, систематизував і
узагальнив її основи німецький учений М. Кліммер
у своїй монографії «Ветеринарная гигиена» (1908).
На початку ХХ ст. публікуються перші вітчизняні зоотехнічні керівництва
М.П. Чирвинського, М.Ф. Іванова та інших учених, які розглядають цю
галузь знань, як складову зоотехнії.
Серед когорти вчених, які заклали міцний
фундамент для розвитку зоогігієнічної науки, чільне місце посідає Антон
Каленикович Скороходько (1883-1954), зусиллями якого дослідження у цій галузі
поставлено на серйозну експериментальну основу, створено перші спеціалізовані
кафедру та лабораторію, запропоновано оригінальні наукові розробки. Він також був талановитим педагогом, реформатором вищої сільськогосподарської освіти, громадським та державним діячем.
Формування наукових пріоритетів вченого розпочалося під
час навчання в Уманському училищі землеробства і садівництва. Однак,
за участь у революційному русі студентів він був відрахований і завершив
навчання у 1904 р. у Марийську колишньої Саратовської губернії. Цього ж року
поступає до Харківського ветеринарного інституту, який закінчує у 1909 р. з
відзнакою [5].
Упродовж наступних десяти років Антон
Каленикович виконував обов’язки ветеринарного лікаря Петербурзького,
а потім Херсонського
губернських земств. Провів ряд важливих наукових досліджень, результати яких
детально виклав у наукових працях:
«Состояние животноводства в Елисаветградском
уезде» (1910), «Экономическая убыточность ящура», (1911), «К
вопросу об организации зоотехнической работы» (1913) [3].
У
1918 р. після демобілізації з армії його призначають на посаду головного епізоотолога та завідувача ветеринарним
управлінням Київського губернського
земельного відділу. На основі статистичних матеріалів, що регулярно надходили
до відділу, він поглиблено вивчав стан і перспективи страхування тварин в
Україні, написав низку статей із відповідної тематики, надрукованих у журналі
«Вісник кооперативного страхування».
У
1922 р. А.К. Скороходько закінчує магістратуру при сільськогосподарському
відділенні Київського політехнічного інституту – одного із перших галузевих
вищих учбових осередків, де було відкрито кафедри загального та часткового
скотарства. Отримує ступінь магістра ветеринарних наук, а згодом і звання професора.
Слід відмітити, що вчений відіграв важливу роль у реорганізації цього
багатопрофільного вузу, створенні на його базі ветеринарного факультету, а
згодом і ветеринарно-зоогігієнічного інституту. Він також був засновником і завідувачем першої в Україні кафедри
зоогігієни, відкритої в 1922 р. у його складі [2].
Враховуючи
наукові здобутки Антона Калениковича йому присвоїли звання професора та
призначили деканом ветеринарного факультету. Упродовж 1924-1926 років
він також виконував обов`язки директора інституту. На думку автора статті, цей
період слід розглядати, як найбільш плідний у науковій діяльності вченого. Саме
в ці роки він розробляє перші в країні навчальну програму та підручник з
курсу гігієни сільськогосподарських тварин.
Не менш значним здобутком професора
А.К. Скороходька була організація в 1928 р. за наказом Наркомзему
УСРР першої в Україні лабораторії гігієни сільськогосподарських тварин при Київській зоотехнічній дослідній станції
«Терезине». Деякий час він завідував
цією лабораторію і разом з асистентом І.І. Невжинським провів перші
досліди з вивчення ефективності холодового методу вирощування
сільськогосподарських тварин [1, 9, 10]. За отриманими результатами молодняк, вирощений у цей спосіб, вирізнявся
вищими середньодобовими приростами і нижчою (у середньому на 36,2%)
собівартістю продукції [6].
Незважаючи на значну перевантаженість викладацькою та
науково-дослідною роботою, професора А.К. Скороходька обирають членом
Сільськогосподарського наукового комітету та Науково-консультативної ради при
Наркомземі УСРР, де він очолює ветеринарну секцію. Доповідаючи 4-7 квітня 1928 р. на І сесії
Науково-консультаційної ради він наводить детальний аналіз динаміки зростання
кількості поголів’я сільськогосподарських тварин в Україні за 1913-1927 роки,
поширюваності інфекційних захворювань та статистику загибелі [8].
Наукова діяльність Антона Калениковича розгорталася у
драматичні 20-40-ті роки, коли для розвитку вітчизняної науки визначальними
були принципи її ідеологізації, політизації та канонізації. Через постійне
протиставлення буржуазної та радянської науки, тяжку атмосферу репресій та
начіплювання ярликів, науку було відкинуто на десятки років назад, штучно
відірвано від світової наукової спільноти. Під жорна державної машини потрапив
і професор А.К. Скороходько, якого в 1929 р. звинуватили у
належності до таємної організації «Спілка визволення України», позбавили прав і
вислали до м. Архангельська.
Навіть за тяжких умов учений продовжує напружено
працювати. У 1930 р.
виходить друком його капітальна праця «Гігієна тварини». Цей перший підручник, рекомендований для ветеринарних, зоотехнічних і сільськогосподарських вузів,
чотири рази перевидавався і лишався
настільною книгою кількох поколінь студентів. У 50-ті роки підручник видано
кількома мовами країн Європи та Азії. Окремі його положення не втратили
актуальності й дотепер [7].
Антон Каленикович Скороходько, розробивши методичні
основи викладання першого курсу зоогігієни та ініціювавши створення перших
навчальних та дослідних структур у цій галузі, став фактично її фундатором. У
1930 р. союзний уряд прийняв постанову про введення до навчальних планів
ветеринарних і зоотехнічних інститутів та факультетів окремого курсу гігієни
сільськогосподарських тварин.
Упродовж 1930-1932 років учений завідував гігієнічним
відділом Північно-Крайового науково-дослідного інституту тваринництва, а
в 1932-1944 роках – кафедрою ветеринарії і гігієни Вологодського сільськогосподарського
інституту. У 1934 р. Антона Калениковича поновили в правах, а через два роки
атестаційна комісія ВАСГНІЛ, враховуючи істотний внесок у розвиток зоогігієни
та ветеринарії, затвердила його у вченому ступені доктора ветеринарних наук
(без захисту дисертаційної роботи). У 1935-1937 роках він став старшим
науковим співробітником відділу зоогігієни Всесоюзного інституту
експериментальної ветеринарії (м. Москва) [5].
Аналізуючи програму наукової діяльності вченого, слід
відмітити, що для цього періоду була характерна розробка широкого спектру
проблем, зокрема фізіолого-гігієнічні
норми вирощування молодняку сільськогосподарських тварин, основи санітарно-гігієнічної оцінки зовнішнього середовища, гігієна
корму, гігієнічні вимоги до приміщень сільськогосподарських тварин тощо.
Зазначені напрями знайшли розвиток у таких наукових працях вченого: «Как сохранить молодняк от падежа» (1933), «Как
построить хороший скотный двор» (1934), «Предупреждение малокровия у подсосных поросят длительным применением
сернокислого железа» (1937), «Влияние локальных холодовых раздражений на
температурно-сосудистую реакцию кожи у крупного рогатого скота» (1942) та ін.
Несподіваною
подією було відновлення А.К. Скороходька за рішенням Всесоюзного комітету
у справах вищої школи при Раді Народних комісарів СРСР від 30 червня 1944 р. на
посаді завідувача кафедрою зоогігієни Київського ветеринарного інституту. До
кінця свого життя він очолював цю кафедру. З його іменем також пов’язано
становлення кафедри зоогігієни Білоцерківського сільськогосподарського
інституту, якою він завідував у 1946-1948
роках [3].
Для останнього періоду життєдіяльності
вченого є пріоритетною розробка таких наукових напрямів, як теплорегуляція та
теплообмін у сільськогосподарських тварин за різних умов утримання, специфіка
перебігу фізіологічних процесів у високопродуктивних тварин та ін. З особливим ентузіазмом
Антон Каленикович продовжує дослідження
з вивчення впливу холодового методу на формування біологічних характеристик
сільськогосподарських тварин, розпочаті на
базі Київської дослідної станції тваринництва «Терезине». Результати
досліджень він детально висвітлює у своїх наукових працях: «Динамичность микроклимата в помещениях для
животных» (1949), «Влияние обдувания на температурно-сосудистую реакцию кожи у
крупного рогатого скота» (1949), «Физиологические особенности
высокопродуктивных коров» (1950), «К вопросу о радиационной теплопотере кожи у
крупного рогатого скота (1952), «Зоогігієнічні заходи
– неодмінна умова розвитку громадського тваринництва» (1954) та ін.
Наукові ідеї професора А.К. Скороходька
отримали розвиток зусиллями його учнів: К.О. Левицького,
А.С. Басова, А.А. Шилова, О.Л. Бедрати, Г.Ф. Одошкіної,
Н.О. Караванської, К.С. Єрмолаєвої, М.С. Борща та ін. Їм
належить пріоритет у
розробці питань фізіології, теплорегуляції та теплообміну у
сільськогосподарських тварин за різних умов утримання; особливостей газообміну
і теплопродуктивності у високопродуктивних корів, пов’язаних із різним рівнем
годівлі й утримання; обґрунтуванні фізіолого-гігієнічних норм вирощування
молодняку сільськогосподарських тварин за умов низьких та мінусових температур
тощо [4].
Науковий доробок професора А.К. Скороходька не втратив своєї
актуальності і на сучасному етапі розвитку тваринництва, коли вітчизняний
генофонд охопили кардинальні зміни, пов`язані з інтенсивним завезенням зарубіжного
племінного матеріалу та залученням його високого генетичного потенціалу при
створенні нових високопродуктивних порід на основі складного відтворного
схрещування з місцевою худобою. Стали в нагоді розробки вченого, які вже набули
значення методичних керівництв, щодо забезпечення санітарно-гігієнічних норм
утримання та вирощування високопродуктивних тварин. Обґрунтований ученим метод
холодового вирощування сільськогосподарських тварин широко використовується і
сприяє отриманню високорезистентних та стресостійких особин.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Буркат В. П. Нариси з історії інституту:
монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. – К.: Аграрна наука,
2008. – 556 с.
2.
Діденко
В. В. Нарис історії національного аграрного університету (до сторіччя
заснування) / В. В. Діденко. – К.: Аграрна наука, 1998. – 175 с.
3.
Захаренко
М. О. Видатний вчений, педагог, громадський діяч –
А. К. Скороходько / М. О. Захаренко, В. В. Красій
// Науковий вісник НАУ. – №12. – 1998. – С. 9-14.
6.
Скороходько
А. К. Опыт выращивания новорожденных телят в неотапливаемых помещениях при низких
температурах воздуха (для северной и средней полосы Украины) /
А. К. Скороходько. – К., 1953. – 15 с.