Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Бялківська Я.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Проектні технології як інструмент формування соціокультурної комунікативної компетенції перекладачів: визначення перспектив

Обставини життєдіяльності і функціонування постіндустріального суспільства зумовили необхідність реформування освіти відповідно до потреб сучасності. Людство ХХІ століття вже не може обмежуватися конгломератним співіснуванням його представників. Взаєморозуміння і вирішення спільних завдань як результат усвідомлення зростаючої взаємозалежності дотепер розділених кордонами і культурами націй становить кредо подальшого розвитку і прогресу. Тому вища освіта на сьогоднішньому етапі не може залишити поза увагою ті складові професійної компетенції, які сприятимуть ефективній міжнародній комунікації нового покоління спеціалістів і які належать до лінгвосоціокультурного простору. Безумовно, фахівцями, без участі яких на сьогодні не обходиться міжкультурна взаємодія, є перекладачі, що виконують у ній роль посередників. Проте для ефективної підготовки перекладацького контингенту необхідна саме культурологічна спрямованість навчання, яка, згідно з усім зазначеним, є суспільно обумовленою.

У цьому відношенні постає питання застосування таких методів навчання, які дозволять не тільки раціонально організувати здобуття професійної кваліфікації майбутніми перекладачами, але й нададуть можливість грамотно інтенсифікувати педагогічний процес. Однак визначення оптимальних методів потребує врахування обсягу поняття «соціокультурна комунікативна компетенція» для того, щоб зміст навчання відповідав формі, а форма корелювалася зі специфікою конкретного змісту. Також доцільним бачиться окреслення цілей, яким слугує дана компетенція.

Зауважимо, що в сучасній дидактиці немає єдиної загальноприйнятої дефініції соціокультурної компетенції. Підходячи до інтерпретації з різних позицій, дослідники доповнюють один одного. В Альвіно Фантіні [4] серед компонентів цієї комунікативної компетенції знаходимо такі особистісні риси, як гнучкість, відкритість, емпатія, ґрунтовність та виваженість суджень і оцінок, вміння встановлювати контакт і співпрацювати для спільної користі, позитивне ставлення, а також усвідомлення себе та інших в системі культурно детермінованих відносин. Річард Бріслін [7], який займається вивченням крос-культурної комунікації, в систему спрямованості особистості включає відмову від етноцентризму, неупередженість суджень, толерантність та мотивацію. Ф. Хоз та Д. Кіелі [7], в свою чергу, виділяють наступні передумови успішної взаємодії з іноземною культурою: навички міжособистісних відносин, орієнтацію на їх встановлення та особистісну і культурну ідентичність, що пов’язані з упевненістю в спілкуванні, відкритістю до взаємодії з іншими культурами, відсутністю бажання втратити власну ідентичність.

В принципі, перелік складових можна продовжувати і деталізувати, проте головним є те, що, з одного боку, соціокультурна компетенція перекладача являє собою досить об’ємне і містке утворенням, а, з іншого, основною метою її функціонування є забезпечення максимально комфортних умов міжмовної та міжкультурної взаємодії, а також найбільш ефективного посередництва в міжнаціональному спілкуванні. Дані аспекти повинні стати орієнтирами у використанні відповідних методів та засобів під час навчання майбутніх перекладачів. Це стосується також і визначення змісту навчання.

Торкаючись питання змістового наповнення, можна з певністю сказати, що воно виглядає більш однозначним. Для здобуття відповідної кваліфікації студенти перекладацьких факультетів повинні вивчати культуру, передусім, з позицій її мовної репрезентації. За слушним зауваженням В.І. Антонова [1], мова – це лінгвокультурологічний феномен, основний носій і потужний ретранслятор культурних цінностей, що слугує ефективним регулятором і координатором суспільних відносин та лексично й семантично охоплює всю багатогранність культури. Американський соціолог Нейл Смелзер зазначає, що всі елементи культури (поняття або концепти, відношення елементів дійсності один до одного, цінності, правила, в тому числі санкції і норми) можуть бути виражені в мові [2]. Звідси випливає, що майбутні перекладачі, досліджуючи культуру крізь призму мови, матимуть достатній матеріал для того, щоб дійти релевантних висновків про матеріальні й духовні цінності тих представників світової спільноти, мова яких вивчається.

Цілком очевидно, що зміст навчання тісно пов'язаний з навчальними методами. Як уже зазначалося, соціокультурна компетенція перекладачів є досить об’ємним утворенням, а її формування вимагає суттєвих затрат часу та значних зусиль від усіх учасників педагогічного процесу. Все це зумовлює, як було сказано вище, необхідність зробити навчання більш інтенсивним. Останнє, проте, ставить досить жорсткі вимоги до суб’єктів навчання, які не можуть бути реалізовані поза ефективним плануванням, високою мірою відповідальності за власні навчальні дії, вмінням вирішувати проблемну ситуацію та здатністю швидко і якісно аналізувати інформацію.

При цьому виникає необхідність обрати для поставлених освітніх завдань найбільш оптимальні навчальні технології. Цілком очевидно, що поряд з усталеними необхідно використовувати ті методи, які дозволять не тільки інтенсифікувати процес здобуття професійної кваліфікації, але й підготовлять майбутніх спеціалістів до функціонування в нових умовах. Ми вважаємо, що саме проектне навчання має значно більший коефіцієнт ефективності; до того ж, за певних умов, застосування методу проектів не вимагає докорінних змін навчального плану. Пояснимо: проекти можуть підсумовувати, узагальнювати та поглиблювати зміст вивченого. Оскільки робота над проектом є комплексною діяльністю, що передбачає дослідження певного аспекту навчальної проблемної ситуації, пов’язана з аналізом інформації, її переробкою та синтезом у новій якості, проектна робота є логічним підбиттям підсумків в опануванні окремо взятої теми чи, взагалі, роботи за семестр або курс. Усе сказане робить проекти ефективними інструментами контролю, що можуть використовуватися як поряд із традиційними засобами перевірки професійно релевантних знань, умінь та навичок, так і замість них. Крім цього, з їх залученням до навчального процесу з’являються додаткові стимули до здобуття професійної кваліфікації через творчість й особистісне відкриття, що сприяє пом’якшенню стресовості дії ущільнення робочого графіку на студентів.

Проаналізуємо потенціал методу проектів, який може бути використаний для формування соціокультурної комунікативної компетенції студентів перекладацьких факультетів. Щоб зробити перспективи навчання більш прозорими наведемо декілька ситуацій з вираженим культурним підґрунтям, в яких перекладачі можуть брати безпосередню участь. Розглянемо, наприклад, процес переговорів і підписання договору, що досить часто супроводжується непростими умовами комунікації. Носії культур з моделлю активної участі в розмові схильні висловлюватись інакше, ніж їх колеги, що представляють культури з пріоритетним стилем уважного слухача [3]. Означена відмінність може спричиняти труднощі та призводити до непорозуміння так само, як і наявність/відсутність в діловому етикеті преамбули перед обговоренням справ. Іншим прикладом культурно детермінованої комунікативної ситуації є переклад пов'язаний з інтернаціоналізацією продукту. Остання покликана зробити його доступним широкому загалу з різним світоглядом і передбачає культурну нейтралізацію супровідної документації. А локалізація, навпаки, ґрунтується на засадах представлення продукції з урахуванням культурних особливостей кожного окремо взятого ринку збуту [6].

Звертаючись до міжнародної та міжкультурної комунікації, можна справедливо назвати її утрудненою, оскільки в єдиному мовному просторі стикаються досить різні, а іноді й зовсім протилежні культурні традиції. Переклад, приміром, у мовній парі українська-англійська не обов’язково відбуватиметься між представниками української та англосаксонської культур. Така взаємодія може мати місце і в тому випадку, коли англомовні учасники спілкування належать до будь-якої іншої культури, носії якої спілкуються англійською.

У цьому зв’язку визначимо перспективи реалізації методу проектів в навчанні перекладачів культурно обумовленої комунікації. Переговори між представниками різних націй за участю одного або декількох фахівців з перекладу можуть бути змодельовані у проектному навчанні. Крім того, студенти, використовуючи сукупний потенціал групи під час роботи над проектом, отримують додаткові можливості для дослідження етикетних особливостей даної форми спілкування в різних культурах. У рамках мовної пари «українська-англійська» можуть зіткнутися українська пострадянська та американська культури, українська та британська, українська та канадська, українська та австралійська. Хоча переговори належать сфері ділової комунікації і досить часто звернені до вирішення саме економічних питань, проте нерідко вони інтегрують у собі елементи науково-технічного дискурсу, що виявляє їх придатність до використання в ролі рамкової комунікативної структури під час підготовки галузевих, в тому числі технічних перекладачів.

Послуговуючись тим же принципом, в якості матеріалу для проектних завдань можна використовувати супровідну документацію та інформацію рекламного характеру вже існуючої в країні продукції з наступним її аналізом, перекладом та адаптацією відповідно до ринкових вимог і побажань «замовника» щодо інтернаціоналізації чи локалізації продукту. Безперечно, майбутні перекладачі перед виконанням проектів такого плану повинні ознайомитись з ідеями та засадами інтернаціоналізуючого та локалізуючого перекладу.

Крім визначених, можемо назвати й інші причини, з огляду на які звертання до проектних технологій для формування соціокультурної перекладацької компетенції є виправданим. По-перше, міжнародне спілкування проходить під знаком співпраці й об’єднання зусиль у вирішенні спільних питань на користь всіх учасників. Проектна навчальна діяльність надає таку можливість, оскільки робота над проектом може відбуватися досить успішно у групах. Безперечно, тут неможливо обійтись без позитивного налаштування на пізнання «чужого». Клаус Ганзен наголошує на тому, що ставлення до «чужого» є проекцією ставлень до себе [5]. Ставлення до себе формується в процесі соціалізації, тобто в колективі і під його впливом. Виконуючи спільну пізнавальну діяльність і перебуваючи у взаємозалежності, майбутні перекладачі реалізують досить важливі для системи особистісних ставлень потреби – приналежність до групи, відповідальність за її діяльність, переживання спільних позитивних емоцій з приводу досягнень та визнання заслуг. Проекція схвалення власної особистості з великою мірою вірогідності відбуватиметься на іноземну культуру, вивчення якої може сприйматися як один із засобів формування такого позитивного ставлення до себе.

По-друге, виконання проектів пов’язане з розгалуженою системою звітності і розвитком рефлективних умінь. Для формування соціокультурної компетенції перекладачів це має суттєве значення, оскільки рефлексія пов’язана з самоаналізом, визнанням впливу культурного оточення на власну поведінку, і сприяє усвідомленню відмінностей у взаємодії та спілкуванні представників різних націй. За свідченням Вільяма Самнера, культуру можна зрозуміти тільки у її власному контексті на основі аналізу особистих цінностей, тобто керуючись принципами культурного релятивізму [2].

Тут важливо підкреслити, що соціокультурна комунікативна компетенція, яка експлікується, головним чином, у декларативних знаннях про іноземну культуру, а також у свідомому ставленні до особливостей культури власного народу, надає майбутнім експертам з міжмовної взаємодії надзвичайно багатий матеріал для проектної дослідницької роботи. Це і культурні стереотипи, і специфіка клішованості мислення у представників різних націй, і їх лінгвоетнічні картини світу, і мовленнєва поведінка, і комунікативні шаблони. До того ж, стимулюючі та пізнавальні проекти можуть бути побудовані на матеріалі дослідження культурних вимірів за шкалами індивідуалізму-колективізму, маскулінності-фемінності, уникнення неоднозначності, довгострокової-короткострокової орієнтації за Г. Хофстеде. Проте, звичайно ж, виконання проектів повинно відбуватися відповідно до потреб майбутніх перекладачів і вимог даного фаху.

Викладене дозволяє дійти висновку, що застосування проектних технологій у процесі формування соціокультурної комунікативної компетенції перекладачів є багатообіцяючим, якщо розглядати їх з позиції раціоналізації навчання та використання потенціалу різнопланових, виконуваних ними функцій. Як уже зазначалося, метод проектів може бути і ефективною формою організації педагогічного процесу, і дієвим засобом контролю. Крім того, він може слугувати інструментом систематизації та формування навичок управління інформацією культурологічного плану, а також досить добре корелюється з опануванням культурно значимих мовних одиниць і розвитком умінь коректного сприйняття культурологічних відмінностей майбутніми перекладачами в процесі міжнаціональної взаємодії. Шляхи подальшої розробки даної проблеми полягають, на нашу думку, в практичній реалізації усього закладеного у проектне навчання потенціалу та збиранні емпіричних даних про його використання на перекладацьких факультетах задля об’єднання зусиль викладачів на шляху створення новітньої культурологічно спрямованої моделі навчання фахівців з перекладу.

Література:

1. Антонов В.И. Язык и культура: особенности этносемантической интерпретации [электронный ресурс] / В.И. Антонов // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 2001. – №2. – С. 50-59. Режим доступа: http://www.philos.msu.ru/vestnik/philos/art/2001/antonov_lang.htm

2. Смелзер Н. Социология: пер. с англ. / Нейл Смелзер. – М.: Феникс, 1998. – 688 с.

3. Якимчук А.П. Лінгвокультурна комунікація як випробування для перекладача [електронний ресурс] / А.П. Якимчук. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/2023/1/17.pdf

4. Fantini A.A. About Intercultural Communicative Competence: A Construct [electronic resource] / Alvino A. Fantini. Access mode: http://www.sit.edu/SITOccasionalPapers/feil_appendix_e.pdf

5. Hansen K.P. Kultur und Kulturwissenschaft / Klaus P. Hansen. – 3. Auflage. Tübingen: A. Franke Verlag. – 2003. – 405 S.

6. Hoeft Ch. Kommunikationsfallen im Übersetzungsprozeß: Darstellung, Erkennung und Lösung möglicher Probleme beim Übersetzen von Fachtexten / Christian Hoeft. Saarbrücken: VDM Verlag Dr. Müller. – 2008. – 145 S.

7. Matveev A.V. The Perception of Intercultural Communicative Competence by American and Russian Managers with Experience on Multicultural Teams [electronic resource] / Alexei V. Matveev. – 2009. – 209 pp. Access mode: http://etd.ohiolink.edu/send-pdf.cgi/Matveev%20Alexei%20V.pdf?ohiou1014904559