Починкова Марія Миколаївна

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Принципи навчання рідної мови в дистанційному курсі філологічного спрямування з практикуму української мови

Розробка дистанційного курсу філологічного спрямування потребує врахування не тільки загальнодидактичних принципів дистанційного навчання, а й тих, що є специфічними для системи вищої школи та для навчання дисциплін філологічного спрямування. Услід за лінгводидактами (О. Горошкіна, С. Караман, Л. Паламар, М. Пентилюк, Т. Симоненко) виділяємо такі специфічні принципи навчання рідної мови, як: функціонально-стилістичної спрямованості в навчанні мови, комунікативної значущості, взаємозв’язку у вивченні всіх розділів сучасної української літературної мови, актуалізації мовних відомостей, удосконалення різних видів мовленнєвої діяльності, професійної спрямованості.

Принцип функціонально-стилістичної спрямованості передбачає, що запропонований дидактичний матеріал повинен відповідати функціонально-стилістичній спрямованості в навчанні мови й мати значний когнітивно-розвивальний потенціал, передусім це тексти класиків української літератури (О. Гончара, П. Загребельного, Ю. Збанацького, Л. Костенко, М. Рильського, Григорія Тютюнника, Т. Шевченка та ін.) та письменників-земляків (Г. Гайворонської, Б. Грінченка, А. Листопад, І. Савича, І. Світличного, В. Сосюри, Л. Стрельника та ін.), які використано як дидактичний матеріал. Тексти художньої літератури є важливим засобом для розвитку багатого, правильного, образного, емоційного мовлення. Тексти наукового стилю спрямовані на розвиток таких якостей, як правильність, логічність. З огляду на це, такі тексти посідають значне місце в дистанційному курсі філологічного спрямування.

Принципи комунікативної значущості, актуалізації мовних відомостей, удосконалення різних видів мовленнєвої діяльності. В основу дистанційного курсу з практикуму української мови покладено принципи комунікативної значущості, актуалізації мовних відомостей, удосконалення різних видів мовленнєвої діяльності студентів. Реалізація цих принципів вимагає використання у змісті практичних завдань матеріалу, що є максимально наближеним до умов комунікації й дозволяє вдосконалювати вже набуті вміння й навички з різних видів мовленнєвої діяльності. У матеріалі курсу запропоновано такі завдання: „Прослухайте і запам’ятайте правильну вимову”, „Запишіть”, „Прочитайте”, „Законспектуйте”, „Прослухайте й запишіть слова /речення” та ін. Погоджуємося з думкою Т. Симоненко, що одним з основних виявів комунікативної спрямованості є текстоцентризм, тобто прийняття як основного дидактичного засобу текст [3; 186]. Отже, у дистанційному курсі з практикуму української мови, використано тексти різних функціональних стилів та емоційно-експресивних колоритів як провідний засіб навчання.

Принцип професійної спрямованості. Важливим є також принцип професійного спрямування, зумовлений необхідністю добору дидактичного матеріалу, орієнтованого на майбутню професійну діяльність, а також важливістю імітаційного моделювання комунікативних ситуацій, пов’язаних із професійною або навчальною діяльністю. У дистанційному курсі з практикуму української мови його реалізовано під час виконання ситуативних завдань, що моделювали майбутню професійну діяльність: „Уявіть перед собою групу студентів, яким необхідно пояснити тему „Правопис великої літери в уособлених назвах”. На яких моментах Ви б зупинилися докладно? Які б приклади Ви навели?” та ін.

Принцип взаємозв’язку у вивченні всіх розділів сучасної української літературної мови. Під час створення дистанційного курсу з практикуму української мови було враховано специфічні лінгводидактичні принципи взаємозв’язку у вивченні всіх розділів сучасної української мови та функціонально-стилістичної спрямованості у навчанні мови. Вивчаючи теоретичний матеріал курсу, студент актуалізує набуті знання, постійно звертається до попереднього матеріалу, що дає йому змогу усвідомити зв’язок між розділами сучасної української мови.

У зв’язку зі зміною сучасної парадигми освіти, яка передбачає формування в людини цілісної картини світу, з’явилася необхідність у виділенні, крім традиційних принципів навчання, новітніх: гуманізації, гуманітаризації, єдності національного й загальнолюдського, індивідуалізації та диференціації, оптимізації та ін. [1; 5.], на яких і побудовано навчальний процес у ВНЗ. Однак з плином часу ці принципи ввійшли в широкий науковий обіг. Тому вважаємо їх традиційними.

Крім того, зважаючи на специфіку курсу з практикуму української мови, необхідним є врахування методичних принципів навчання орфографії та пунктуації. До таких відносять: зв’язок навчання орфографії з граматикою та фонетикою української мови, пунктуації − із синтаксисом; свідомість та автоматизм у навчанні орфографії; зв’язок навчання орфографії та пунктуації з розвитком зв’язного мовлення; зіставлення звука і його фонетичного оточення; порівняння власних імен і найменувань із загальними; зіставлення семантики слова і структури слова; зв’язок у навчанні пунктуації з розвитком мислення студентів; спостереження за логіко-предметною інформацією в реченні; спостереження за структурою речення; спостереження за ритмомелодикою речення [2; 85, 91].

Література

1. Пентилюк М. Дидактичні основи навчання рідної мови / М. Пентилюк // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. − 2003. − № 12 (68) : Пед. науки. − С. 5–10.

2. Пентилюк М. І. Методика навчання української мови у таблицях і схемах : навч. посіб. / М. І. Пентилюк, Т. Г. Окуневич. − К. : Ленвіт, 2006. − 134 с.

3. Симоненко Т. Теорія і практика формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічного [моногр.] / Т. В. Симоненко. − Черкаси : Вид-во Вовчок О. Ю., 2006, − 328 с.