Юлія Федоренко

Полтава

Моделювання життєвих та ігрових ситуацій у процесі вивчення іноземних мов

Соціально-історична мінливість успішності комунікації підтверджує необхідність постійної дослідницької роботи в області теорії та технології комунікації. Комунікативна спрямованість навчання перебуває у центрі уваги педагогічної та методичної науки, але у реальному процесі навчання комунікативна спрямованість здійснюється недостатньо. Заучування учнями мовленнєвих зразків не гарантує можливість їх адекватного використання у процесі спілкування. Оскільки навчання іноземної мови ми можемо лише наблизити до реального спілкування, ми говоримо про максимальне наближення умов спілкування до реальних життєвих ситуацій спілкування, тобто його моделювання. Вивченням питання моделювання життєвих та ігрових ситуацій  займались такі видатні педагоги та психологи: В. Рубцов, А. Маркова, Л. Карпенко, А. Сиденко, С.Ю. Ніколаєва, І. Носаченко, Л.А. Онуфрієва; О. Бігич, О.Коломінова, О. Леонтьєв, Р. Мартинова, О. Негневицька, З. Никитенко, Т. Полонська, С. Роман, В. Карташова, Н. Горлова, О. Гвоздєв, Ж. Ронже, М. Браун, У. Пенфільд, Л. Робертс, В. Сингер та інші дослідники.

Спілкування людей між собою — надзвичайно складний процес. Неефективність у спілкуванні може бути пов'язана з повною або частковою відсутністю певного комунікативного уміння. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які обізнані з умовами, в яких відбувається комунікація. Мовленнєві ситуації, а також комунікативно-ситуативні задачі дозволяють впливати на формування висловлювань, стимулюють учнів до створення текстів, викликають у них потребу у висловленні. Одиницею організації навчального матеріалу і навчального процесу є ситуація, що розглядається в широкому соціокультурному контексті, тобто  з включенням елементів, що дозволяють створити умови для прилучення учнів до культури країни досліджуваної мови, до психології її носія.

Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретних факторів об’єктивного і суб’єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування (В.Л.Скалкін) [1]. Комунікативна ситуація – це ситуація мовленнєвого спілкування двох та більше людей. Комунікативна ситуація має певну структуру. Її складовими є: адресант; адресат; стосунки між адресантом та адресатом та зв'язана з цим тональність спілкування (офіційна – нейтральна – дружня ); мета спілкування; засоби спілкування (мова чи її підсистема - діалект, стиль, а також невербальні засоби – міміка, жести); спосіб спілкування (усний/письмовий, контактний/дистантний); місце спілкування. Все ці складові є ситуативними змінними. Зміна значень кожної з цих змінних приводить до зміни комунікативної ситуації і, відповідно, до варіювання засобів, які використовують учасники ситуації, та їх комунікативної поведінки в цілому.

Спілкування, яке є основною метою навчання іноземної мови, є ситуативним, адже воно завжди відбувається в певній ситуації. Ситуації є чудовою основою для навчання спілкування, тому в них задаються умови та ролі, які моделюють реальні життєві ситуації. Ми розглядаємо моделювання як вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка замінює оригінал, ті його сторони та властивості, які є предметом наукового інтересу [2]. Моделювання — це опосередкований метод наукового дослідження об'єктів шляхом вивчення їхніх копій, моделей, коли безпосереднє вивчення їх з певних причин неможливе, ускладнене, чи недоцільне. Метод моделювання надзвичайно розширює можливості наукового пізнання, оскільки дає змогу наочніше уявляти досліджувані явища, "наближати" їх, усувати шкідливий вплив супровідних сторонніх факторів, тобто досліджувати їх у "чистому вигляді". Виділяють дві групи моделей: матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі — це природні об'єкти, що підпорядковуються у своєму функціонуванні природним закономірностям. Ситуативне спілкування, модельоване спілкування відноситься саме до матеріальних моделей. Ідеальні — фіксуються у відповідній знаковій формі і функціонують за законами логіки, які, зрештою, є відображенням матеріального світу. До ідеальних моделей належать результати логіко-математичного та інформаційного моделювання, що здійснюється засобами математики, математичної логіки та кібернетики.

Чи можна навчитися спілкуватися, використовуючи для цього тільки свій реальний досвід? Так, і зробити це можна за допомогою гри. Гра — це модель життєвої ситуації, зокрема спілкування, у процесі якого людина набуває певного досвіду. До того ж, роблячи помилки в штучній ситуації спілкування, людина не відчуває відповідальності, а у реальному житті — так. Це дає змогу більше пробувати, шукати ефективні форми взаємодії і не боятися «поразки» [3].

Ігрове моделювання — це моделювання реальних ситуацій під час гри. В ігровому моделюванні беруть участь люди (за термінологією ігрового моделювання «гравці»), які виконують роль акторів, залучених до предметної області [3]. До структури рольової гри входять: а) ролі, узяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних  речей ігровими, умовними; г) реальні відносини між граючими; д) сюжет (зміст) — область дійсності, умовно сприймана в грі. Т.І.Олійник виділяє такі компоненти структури рольової гри є: 1) ролі, 2) модельована навчаль­но-мовленнєва ситуація і 3) рольові дії [2].

Гра активізує прагнення дітей до контакту один з одним і вчителем, створює рівні умови в розмовній діяльності, руйнує традиційний бар'єр невпевненості. В іграх учні оволодівають такими елементами спілкування, як вміння почати бесіду, підтримати її, перервати співбесідника, в потрібний момент погодитися з його вмінням чи відкинути його, вміння цілеспрямовано слухати співбесідника, задавати запитання й т. ін. Рольова гра вчить бути чутливим до соціального використання іноземної мови. Гарним співбесідником часто є не той, хто краще користується структурами, а той, хто може найбільш чітко розпізнати (інтерпретувати) ситуацію, в якій знаходяться партнери, урахувати ту інформацію, яка вже відома (із ситуації, досвіду) і вибрати ті лінгвістичні засоби, які будуть найбільш ефективні для спілкування. Практично весь навчальний час в рольовій грі відведено на розмовну практику, при цьому не тільки той, хто говорить, але й той, хто слухає максимально активний, так як він повинен зрозуміти і запам'ятати репліку партнера, співвіднести її з ситуацією, визначити, наскільки вона релевантна ситуації, і правильно відреагувати на репліку. Ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів учнів, сприяють свідомому засвоєнню іноземної мови. Вони сприяють розвиткові таких якостей, як самостійність, ініціативність; вихованню почуття колективізму. Учні активно, захоплено працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх друзів, а вчитель тільки керує навчальною діяльністю.

Список використаних джерел

1.               Скалкин В.Л. Системность и типология упражнений для обучения говорению// Иностр.яз в школе. – 1979. - №2. С. 19-25.

2.               Василенко М., Щеголь В. Граючись – виграємо. Використання гри як основного методу навчання іншомовного спілкування на початковому етапі// English lesson: з досвіду викладання. – 2003. - №1. – с. 104-105.

3.               Бардакова Ю.В., Цехановська В.О., Шевченко В.О, Шевченко Т.А. Граємо на уроці: Методика використання ігор на уроках іноземної мови // Посметодика. 1993 - №2 – С. 39 – 43.