Неровня Н.В

Науковий керівник: Рибаков В.В.

Моделі демократії

Саме просте визначення демократії – це влада народу. Згідно визначенню американських просвітників, демократія – це влада народу, здійсюєма народом і для народа. В історіі політики ми знайдемо не мало демократичних форм організації сіспільного життя (Афінська демократія в Стародавній Греції, республіканський Рим, міські демократії середніх віків, в тому числі Новгородська республіка, парламентські форми демократії в Англії, демократія Північноамерианських штатів та ін.). Сучасні демократії наслідують багато традицій історичних демократій, разом з тим суттєво відрізняються від них.

Авраам Лінкольн стверджував, що демократія – це влада народу, влада, здцйснювана народом, влада – в інтересах народу. Іншу грань демократії визначав Вінстон Черчиль, коли зауважив, що у демократії багато хиб, але в неї є й одна перевага, яка полягає в тому, що й досі ніхто не винайшов нічого кращого.

Не можливо оразу описати всі існуючі моделі демократії в сучасній теоретичній думці. Концептуалцзація демократії породила велике багатство варіантів: за деякими данними, можна говорити про існування 550 “підтипів” демократії. Фактично сучасна теорія демократії розпадається на багатство внутрішньо пов’язаних між собою процесів, інститутів, поведінки, відносин. Складаючи різні підходи, можна, всеж таки, виділити ряд моделей, які більше за інші попадають в поле зору дослідників. Відзначимо, що вся багатоманітність теоретичних моделей сучасної демократії, якщо говорити про їх світоглядні основи, так чи інакше тяготіє до двох основних теоретичних прадигм, сформованих класиками політичної думки XVII – XIX ст. Мова йде про ліберально-демократичну та радикально-демократичну теорії.

Отже, всі розглянуті та проаналізовані моделі демократії сладають основу для концептуалізації її характеристик. Недивлячись на багатоманітність моделей демократії, можна виділити загальні риси, що притаманні демократичному режиму:

1) існування в суспільстві багатоманітних інтересів та широкого спектра можливостей їх вираження та реалізації;

2) гарантований доступ груп до політичних інститутів;

3) загальне виборче право, що дозволяєгромадянамприймати участь у формуванні представницьких інститутів;

4) контроль представницьких інститутів за діяльністю уряду;

5) згода більшості суспільства відносно політичних норм та процедур;

6) вирішення виникаючих конфліктів мирним шляхом;

7) признання ролі більшості при урахуванні інтереса маньшості.

Демократія виникає та зберігається при наявності деяких умов. По-перше, це високий рівень економічного розвитку. В дослідженнях, проведенних С.Ліпсетом, В.Джекменом, Д.Куртом та інш., доведено, що стабільний економічний рост в кінцевому ітозі призводить до демократії. Згідно статистичним даним, серед 24 країн з високим рівнем доходів лише 3 – недемократичні. Серед Середньоазіатських країн нараховується 23 демократії, 25 диктатур та 5 країн є в стані преходу до демократії. З 42 країн з низьким економічним рівнем розвитку та низим рівнем доходу лише 2 можуть бути названі демократичними. По-друге, це наявність толерантності в суспільстві, повага прав політичної меншості. По-третє, це згода сусільства відносно таких базових ціностей як права людини, право власності, повага честі та гідності людини і т.ін. По-четверте, це орієнтації значної частини населення на політину участь (перед усім у формі виборів) або, говорячи іншими словами, домінування активіської культури.

Література:

Нагорная Н.Е Современные модели демократии