Коваленко А.Г., Зуєв К.О.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

Інтегративна ідеологія як мобілізаційний фактор процесів державотворення

Аналіз сучасної ситуації дозволяє констатувати, що сьогодні в політиці України простежується наявність певних позитивних тенденцій. В цей час ще не можна говорити про ідеологічну єдність населення нашої країни, що, в свою чергу, унеможливлює усвідомлення певною частиною населення українських національних інтересів, і призводить до свідомої чи несвідомої відмови у сприянні їхній реалізації.

З іншого боку, на сучасному етапі вже назріла необхідність формування інтегративної ідеології як своєрідного мобілізаційного фактора процесів державотворення та становлення громадянського суспільства.

Уведене в обіг російськими науковцями поняття «інтегративна ідеологія» у вітчизняному суспільствознавстві залишається малодослідженим, але, незважаючи на це, можна констатувати певне зростання наукового інтересу до ідеологічної ситуації в Україні загалом і питанню інтегративної ідеології зокрема.

На теренах колишнього СРСР проблеми формування інтегративних ідеологій виникли в процесі державотворення та після ейфорії «деідеологізації», яка завершила падіння тоталітарної системи. Починаючи з «круглих столів», на сторінках газет та журналів українські вчені О.Валевський, Б.Парахонський, М.Попович; російські дослідники Г.Водолазов, А.Галкін, М.Горшков та ін. широко обговорювали проблеми інтегративних ідеологій.

Проблемні аспекти консолідуючої ідеології в українському суспільстві та визначення її певних елементів знайшли відображення в роботах вітчизняних суспільствознавців: О.Бабкіної, А.Білоуса, І.Варазара та ін.

Необхідність подібної ідеології в Украйні задекларована не тільки суспільствознавцями. Про потребу в державницькій ідеології неодноразово у своїх виступах наголошував другий Президент України Л.Д.Кучма та урядовці.

Однак, незважаючи на такий, що посилюється, науковий інтерес до питань ідеологічного розвитку України, ту ще залишається чимало проблем, які є малодослідженими. Зокрема це стосується тієї ролі, яку інтегративна ідеологія відіграє у національному відродженні України, а також тих цінностей, на яких подібна ідеологія має базуватися.

У зв’язку з цим, головною метою є розгляд різних підходів до визначення інтегративної ідеології, виділення основних цінностей, на яких вона має базуватися та аналіз ролі цієї ідеології у зміцненні української національної ідеї при переході країни до сталого економічного та соціально-політичного розвитку.

Дійсно, є підстави стверджувати, що єдиний духовний простір виявився розірваним, був утрачений національний консенсус по базових культурних і моральних цінностях, що перетворилися з непорушних основ життя в предмет дискусії. Але, незважаючи на песимізм більшості подібних висловлювань, можна водночас дійти до висновку про те, що в Україні можливим і необхідним є формування інтегративної ідеології, яка має стати об’єднавчою ідеологією українського перехідного суспільства. Дати йому поштовх до подальшого розвитку.

Деідеологізація, що виникла на тлі краху Радянського Союзу поступово розмила самі механізми ідейної консолідації суспільства. Різко знизилася роль інститутів, що традиційно виконували в суспільстві морально-регулятивну і «соціалізуючи» функції – родини, релігії и церкви, армії, школи та ін.. наслідком дискредитації попереднього історичного досвіду став колосальний розрив між поколіннями, національна історія була демонізована, а механізми передачі культурного досвіду зруйновані.

Як підсумок ціннісної кризи в очах значної частини суспільства були загублені цінності традиційної моралі, права, освіти і науки, замість яких затвердилися антисоціальні нігілістичні установки. Суспільство виявилося нездатним до консолідації, до усвідомлення і відстоювання власних інтересів у діалозі з державною владою.

У зв’язку з цим виникає питання про те, що саме повинно стати «ядром» нової «інтегративної» ідеології, які з ідей, цінностей, і форм світогляду повинні стати її основою.

Формування інтегративної ідеології має відбутися еволюційним шляхом. Еволюція ідеології є результатом потреби подолання історико-культурної дискретності, узгодження реалій сучасності та традицій.

Україні необхідна державницька ідеологія, що має соціальну спрямованість: посттоталітарна свідомість не схильна ідентифікувати власне «я» з уявленнями про обов’язок перед державою. І все-таки соціальна спрямованість інтегративної ідеології здатна забезпечувати певну цілісність суспільства. При цьому дана ідеологія повинна відповідати наступним вимогам:

1. Не може ґрунтуватися на конкретних цінностях та характеристиках класової, національної, соціальної чи партійної належності.

2. Інтегративна ідеологія повинна володіти особливим динамізмом, який би постійно забезпечував співставлення позитивного і негативного.

3. Інтегративна ідеологія повинна всіляко підтримувати і пропагувати позитивні соціальні зрушення.

4. Ідеологічні настанови і стратегічні цілі повинні бути доступними для масової свідомості.

5. Інтегративна ідеологія повинна підкріплюватися реальним економічним зростанням.

Отже, ідеологія має виступати в ролі суспільного інтегратора і координатора у відцентрово спрямованій свідомості окремих соціальних груп.

Література

1. Основы политической науки. Под ред. В.П.Пугачева. – М., 2005.

2. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии. – М., 2008.