Право/13. Международное право

Овсіюк М.О.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Діяльність Департаменту публічної інформації ООН у сфері організації діалогу між цивілізаціями

Актуальність теми дослідження. Початок третього тисячоліття засвідчив необхідність розвитку діалогу між цивілізаціями та необхідність пошуку відповідних правових реформ його здійснення. Актуальність даної теми зумовлена тим, що прискорення процесів глобалізації та зміна геополітичних реалій (особливо факт розпаду СРСР та Варшавського блоку, що призвів до закінчення «Холодної війни») випереджають процес розробки міжнародних моделей у даній сфері.

Дана тема досліджується багатьма науковця і в тому числі українськими. Деякі аспекти діалогу між цивілізаціями відображені у працях російських юристів-міжнародників дореволюційного періоду. В даний час аспекти даної теми активно досліджуються українськими, американськими, арабськими науковцями.

Метою даної роботи є аналіз діяльності Департаменту публічної інформації ООН у сфері діалогу між цивілізаціями. Дослідити основні аспекти діяльності Департаменту публічної інформації. Вказати основні напрями діяльності Департаменту у сфері діалогу мі цивілізаціями. Проаналізувати, як діалог між цивілізаціями віддзеркалюється в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та документах ЮНЕСКО.

Об’єктом даної роботи є міжнародна діяльність Департаменту публічної інформації ООН у сфері діалогу між цивілізаціями.

Предметом дослідження є зміст нормативно-правових актів, та міжнародно-правова доктрина.

Історичні аспекти утворення Департаменту публічної інформації

Інформація грає першорядну роль в міжнародних відносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання і розуміння між народами.

Ця роль інформації є тим більше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, де міжнародне співтовариство, завдяки новим відкриттям і значному прогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, які роблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі. Основною функцією ООН є підтримання миру по всьому світі. Для цього потрібне взаєморозуміння між цивілізаціями. Для цієї місії Організацією Об’єднаних Націй був створений спеціальний орган: Департамент публічної інформації (ДПІ). Цей орган є найважливішою ланкою всієї інформаційної системи ООН. На даний час він є одним із найбільших підрозділів у Секретаріаті Організації Обєднаних Націй. У своєму розпорядженні ДПІ має відділення у Європейській штаб-квартирі ООН у Женеві та керує роботою інформаційних центрів оранізації більш ніж у 60 країнах [1].

У резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1946 р., прийнятій у зв'язку зі створенням ДПІ, підкреслювалося, що ООН зможе здійснити свої задачі тільки в тому випадку, якщо народи всього світу будуть цілком поінформовані про її цілі і діяльність. Резолюція встановила перелік тем, що підлягають першочерговому висвітленню як ДПІ, так і іншими інформаційними службами Секретаріату ООН. Серед них - проблеми боротьби за мир, роззброєння, права людини, деколонізація і соціально-економічний розвиток різних країн [4].

На основі даної резолюції 1946 р. Технічним консультативним комітетом з інформації ООН були сформульовані основні напрямки діяльності, функції та структура ДПІ. Робота даного

Функціональна структура ДПІ не раз видозмінювалася і на даний час складається із 3 відділів:

· Відділ новин та засобів масової інформації.

· Інформаційно-пропагандистський відділ.

· Відділ стратегічних комунікацій [7].

Основна проблема ДПІ зв'язана з відсутністю чіткості в постановці його головної задачі, а також недостатньо чітким визначенням цільових аудиторій. Причина цього в тому, що ДПІ має у своєму розпорядженні найбільше число мандатів і обов'язків. Крім того, постійно росте число доповідей, що Департаменту регулярно пропонується представляти. Сюди входять доповіді Комітету з програм і координації, Управлінню служб внутрішнього нагляду, Об'єднаній інспекційній групі та іншим. Загалом, ДПІ одержав від ГА більше 120 мандатів, проводить більше 60 офіційних заходів і, крім того, виконує численні спеціальні прохання Секретаріату.

Діяльність щодо діалогу між цивілізаціями

Слід зауважити, що третє тисячоліття розпочалося саме з року, присвяченого діалогу між цивілізаціями. У своїй резолюції 53/22 від 4 листопада 1998 року Генеральна Асамблея проголосила 2001 Роком діалогу між цивілізаціями під егідою Організації Об'єднаних Націй. У своїй резолюції 55/23 від 13 листопада 2000 року Асамблея просила Генерального секретаря представити їй на її п'ятдесят шостої сесії субстантивні доповідь про перспективи діалогу між цивілізаціями і про діяльність, що має відношення до Року діалогу між цивілізаціями під егідою Організації Об'єднаних Націй (А/56 / 523) [5,6].

Світ умовно можна розділити на дві цивілізації: одна сприймає різноманіття як загрозу, інша бачить в ньому нові перспективи і вважає його невід'ємною частиною процесу зростання. Мета заходів в рамках Року полягає в тому, щоб стимулювати діалог, який сприяв би запобігання, наскільки можливо, конфліктів і в якому брали б участь всі члени суспільства[3].

Для досягнення цієї мети в листопаді 1998 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у своїй резолюції 53/22 запропонувала урядам, системі Організації Об'єднаних Націй та іншим відповідним міжнародним і неурядовим організаціям розробляти і здійснювати культурні, освітні та соціальні програми з метою просування концепції діалогу між цивілізаціями.

У прийнятій 13 листопада 2000 резолюції Генеральна Асамблея ухвалила присвятити два дні пленарних засідань в ході своєї п'ятдесят шостої сесії Року діалогу між цивілізаціями під егідою Організації Об'єднаних Націй і розгляду можливих подальших заходів. Асамблея рекомендувала державам-членам і спостерігачам забезпечити своє представництво на цих засіданнях на максимально високому, по можливості, політичному рівні.

Діалог між цивілізаціями - це процес, що йде всередині цивілізацій і на їх стику, який заснований на загальному участі та колективному бажанні вчитися, відкривати для себе і вивчати концепції, виявляти сфери загального розуміння і основні цінності і зводити різні підходи в єдине ціле за допомогою діалогу.

Поняття діалогу між цивілізаціями є багатозначним, тому, потрібно зосередитися на одному значенні. Головна тема діалогу - зміна умонастрої, що сприймає різноманіття як загрозу[2].

Про усвідомлення необхідності брати до уваги особливості цивілізацій у сфері міжнародних відносин та міжнародного права свідчить утворена у 2005 році в системі ООН «Альянсу цивілізацій», метою якого є сприяння взаєморозумінню і розвитку різних культур та релігій світу.

Діалог між цивілізаціями - це діалог між тими, хто сприймає різноманіття як загрозу, і тими, хто бачить в різноманітті крок на шляху до вдосконалення та зростання. Засадою діалогу між цивілізаціями є забезпечення мирного співіснування в сучасний період.

Важливе місце в розвитку діалогу між цивілізаціями належить міжнародним неурядовим організаціям. Зокрема цією діяльністю займаються Світовий суспільний форум «Діалог цивілізацій», «Діалог Євразія» та ін.

Діалог може допомогти по-іншому поглянути на Організацію Об'єднаних Націй: її універсальність і її відкритість для всіх форм різноманіття можуть допомогти їй стати плідним форумом для успішної реалізації глобального суспільного договору. Такий договір можна було б укласти між тими, хто добивається «участі» у процесі прийняття рішень, і тими, хто прагне надати своїм діям характер «законності». У кінцевому підсумку, «участь» і «законність» є, по всій видимості двома основними елементами цього суспільного договору.

Концепція діалогу між цивілізаціями перебуває в стадії розвитку і потребує розроблення нових міжнародно-правових принципів її реалізації в контексті процесів глобалізації.

Список використаної літератури.

1. Губань Р.В. Міжнародне публічне право. Концепція діалогу між цивілізаціями : навч. посібник / Губань Р.В. – К. : Академія муніципального управління, 2007. – 173 с.

2. Губань Р.В. Принципи міжнародного права і концепція діалогу між цивілізаціями / Р.В. Губань // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 142-145.

3. Губань Р. В. Міжнародно-правові аспекти розвитку діалогу між цивілізаціями : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 04.07.01 «Міжнародне право» / Р.В. Губань – Київ, 2009. – 20, [1] с.

4. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 24 января 1946 года № A/RES/92(I).

5. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 4 ноября 1998 года № A/RES/53/22.

6. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 20 ноября 2000 года № 55/23 2000.

7. Структура Департамента общественной информации [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Информационные центры Организации Объединенных Наций // – Режим доступу до ресурсу : http://unic.un.org/aroundworld/unics/ru/whoWeAre/aboutDPI/structure/index.asp