Физическая культура и спорт/ 2.

Развитие физической культуры и

спорта в современных условиях.

К. п. н. Осіпова І. В., Бандура В. А., студ. Ociпoв Є. В.

Лікарсько-педагогічний контроль за студентами, віднесеними до спеціальної медичної групи та ЛФК.

Південноукраїнський національний педагогічний університет, Україна.

Лікарський контроль - науково-практичний розділ медицини, який вивчає стан здоров’я, фізичного розвитку, функціонального стану організму тих, що займаються фізичними вправами і спортом. Головне завдання лікарського контролю - забезпечення правильності високої ефективності навчально-тренувальних занять і спортивних заходів.

Лікарський контроль покликаний виключити всі умови, за яких можуть з’являтися негативні впливи від занять фізичними вправами і спортом на організм тих, що займаються. Лікарський контроль є обов’язковою умовою попередження травматизму в процесі фізичного виховання студентів і здійснюється відповідно до «Положення про лікарський контроль за фізичним вихованням у вузі». Лікарський контроль у вузі проводиться в наступних формах:

- регулярні медичні обстеження і контроль за тими, що займаються фізичними вправами і спортом;

- лікарсько-педагогічні спостереження за студентами під час занять і змагань;

- санітарно-просвітницька робота, пропаганда фізичної культури та здорового способу життя;

- профілактика спортивного травматизму та захворювань;

- проведення комплексних та відновлювальних заходів.

Для студентів медичне обстеження проводять перед початком навчального року один раз на рік. Для осіб, які мають відхилення у здоров’я - 2 рази на рік, а для осіб, що активно займаються спортом - 3 - 4 рази на рік. Щорічні лікарські огляди студентів дозволяють вивчити стан здоров’я, фізичний розвиток та функціональні можливості найважливіших систем організму, а також встановити медичну групу займаються студентів. Встановлений багаторічною практикою лікарського контролю розподіл тих, що займаються відбувається на групи:

- основну (без відхилень у стані здоров’я);

- підготовчу (без відхилень, але з недостатнім фізичним розвитком і підготовленістю);

- спеціальну (мають відхилення у стані здоров’я і вимагають обмеження фізичних навантажень).

Це дозволяє правильно дозувати фізичні навантаження в процесі занять з фізичного виховання відповідно до стану здоров’я тих, що займаються. Лікарсько-педагогічний контроль передбачає нагляд лікаря безпосередньо в процесі навчальних, тренувальних занять, під час спортивних зборів і змагань та включає:

- оцінку організації та методики проведення занять фізичними вправами з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, загальної фізичної підготовленості та тренованості;

- оцінку впливу занять, тренувань, змагань на організм студентів;

- перевірку умов санітарно-гігієнічного утримання місць занять, обладнання, а також спортивного одягу і взуття студентів;

- перевірку заходів профілактики спортивного травматизму, виконання правил безпеки.

Результати лікарсько-педагогічного спостереження для усунення виявлених недоліків доводять до відома керівників підприємств, установ, навчальних закладів, спортивних організацій, викладачів фізичного виховання, тренерів.

Одним з головних завдань лікарського контролю є встановлення тісного контакту в роботі між лікарем і викладачем фізичного виховання (тренером). Такий контакт найкраще можна здійснювати в процесі лікарсько-педагогічних спостережень. Цю форму діяльності лікаря часто ще називають лікарсько-педагогічним контролем, маючи на увазі, що лікар зобов’язаний цікавитися змістом навчальних, тренувальних занять і систематично бути присутнім на цих заняттях.

Спостереження лікаря в ході навчально-тренувальних занять безпосередньо в спортивній залі, на майданчику та інших місцях занять фізичним вихованням мають дуже велике значення. Лікар може дати істотні вказівки викладачеві фізичного виховання про характер фізичного навантаження як для всієї групи, так і для окремих осіб тих, що займаються фізичними вправами. Таке навантаження може бути надмірним, що не відповідає силам і підготовленості студентів. У результаті спостереження лікар може виявити ознаки перевтоми і вчасно попередити його шкідливі наслідки.

Іноді, однак, коли заняття з фізичного виховання проводиться менш інтенсивно і загальне навантаження може бути явно недостатнім, ті, що займаються фізичними вправами, багато стоять або сидять, а вправи виконують тільки окремі студенти. Таке положення може створитися при недостатньості інвентарю для занять або неправильній побудові заняття. При цьому виправдовує себе метод хронометражу заняття. Лікар встановлює спостереження над 1 - 3 студентами протягом усього заняття. За допомогою секундоміра він відзначає час, витрачений на виконання всякого роду вправ. Окремо відзначають час, витрачений на відпочинок, пояснення викладача, очікування своєї черги, тощо.

Г. А. Мінасян запропонував метод безперервного хронометричного спостереження, який проводять наступним чином. Перед початком заняття (тренування) визначають частоту пульсу в спокої, в положенні сидячи (за 10-секундним відрізкам часу протягом хвилини). З моменту подачі команди, що сповіщає про початок заняття, включають секундоміри і ведуть безперервне спостереження. Отримані дані заносять у протокол, складений за формою, прийнятою для запису результатів функціональної проби серцево-судинної системи. При цьому кількість хвилин відповідає тривалості хронометріруємого заняття. Запис ведуть так: якщо обстежуваний виконує фізичне навантаження, то в клітці відповідної хвилини і 10-секундного відрізка часу заняття ставиться тире (-); у разі відпочинку, якщо обстежуваний перебуває далеко від хронометриста і немає можливості визначити частоту пульсу в ту ж клітку записують нуль (0), а при підрахунку частоти пульсу - отримане число, наприклад 15, 14, 13 (на протязі уроку хронометрист намагається вибрати місце, найбільш близьке до обстежуваній).

У підготовчій частині заняття, коли заняття бувають груповими та потоковими, через кожні 3-5 хвилин по команді методиста включають 10-20 секунд відпочинку, під час якого визначають частоту пульсу; потім заняття продовжують. Востаннє частоту пульсу визначають перед закінченням підготовчої частини заняття і вертикальною лінією виділяють кількість хвилин.

В основній частині, коли заняття проводять індивідуально (гімнастика, легка атлетика, тощо), хронометрист розташовується поруч з обстежуваним і, безперервно визначаючи частоту пульсу, записує отримані дані в протокол спостереження. Показник пульсу обстежуваного після закінчення роботи на снаряді (гімнастика) обводять кружечком, що дозволяє згодом хронометрістру визначити число підходів обстежуваного до снаряда. Пульс підраховують до підходу черги обстежуваного до роботи на снаряді; потім обстежуваний виконує фізичне навантаження тривалість якої відзначають в протоколі рисками (-). Після виконання вправи обстежуваний займає початкове місце поруч з хронометрістом, який починає знову підраховувати пульс, тощо. При заміні снарядів у протоколі роблять відповідний запис. Аналогічно підготовчої частини, відокремлюють кількість хвилин основної частини уроку. У заключній частині, якщо її проводять, як і в підготовчій частині, хронометраж здійснюють в тому ж порядку, як і в підготовчій частині.

По команді, що сповіщає про кінець заняття, хронометрист зупиняє секундомір і записує в протоколі тривалість заняття. Востаннє вираховують показник частоти пульсу і заносять його до протоколу.

Згодом цифрові значення протоколу спостереження зображують графічно. Цей метод з підрахунку пульсу в процесі заняття і за його відновлення дає найбільш точні відомості про реакцію організму на навантаження, що в свою чергу дозволяє методично правильно будувати заняття, стосовно розподілу навантаження. Має значення визначення так званої фізіологічної кривої заняття, яка представляє собою графічне зображення навантаження, яка визначається шляхом підрахунку пульсу в різні періоди проведення заняття. У другій половині заняття пульс частішає до 140-150 ударів за хвилину, а в кінці заняття він повинен досягти вихідної величини.

Присутній на заняттях з фізичного виховання, лікар зобов’язаний перевіряти, наскільки заняття відповідають віку і статі тих, що займаються, а також програмним вимогам. Особливо велике значення лікарсько-педагогічний контроль має в організації правильного спортивного тренування.

Найважливішим завданням лікарсько-педагогічного контролю є надання допомоги викладачам і тренерам у постановці навчально-тренувального процесу. Аналізуючи і узагальнюючи свої спостереження, лікар може допомогти тренеру повніше розкрити функціональні можливості окремих спортсменів і підказати найбільш вірні і швидкі шляхи і засоби для підвищення їх спортивно-технічних результатів. Для вирішення цих питань лікарю необхідно:

- періодично зіставляти результати медичних обстежень з данними педагогічних спостережень;

- систематично разом з викладачами (тренерами) аналізувати правильність обраних методів тренувань;

- разом з викладачами (тренерами) регулярно обговорювати результати окремих занять та підсумки тренувань за певний період часу;

- обговорювати й уточнювати разом з викладачами (тренерами) індивідуальні плани тренувань, особливо тоді, коли тривалі заняття не досягають намічених цілей;

- вивчати умови зовнішнього середовища, в якому проводять тренування, домагаючись його оздоровлення та відповідності завданням навчально-тренувальних занять;

- допомагати викладачам фізкультури і тренерам підвищувати спеціальні знання в області медицини, анатомії, фізіології, гігієни.

Лікарсько-педагогічні спостереження допомагають лікарю розширити свої уявлення про стан здоров’я спортсменів, ступень їх тренованості, характер навчально-тренувальних занять; все це значно зближує лікаря та викладача фізкультури (тренера) у здійсненні поставлених перед ними спільних завдань.