Економічні науки / Економіка підприємства

Ісмаїлов Р.Г.

Харківський національний економічний університет, Україна

Удосконалення управління елементами оборотних активів підприємства

Оборотний капітал є одним з основних об'єктів управління на підприємстві. Це пов’язано з необхідністю постійного активного впливу на параметри його елементів з метою усування небажаних відхилень від заданих оптимальних режимів роботи, для підтримки внутрішньої упорядкованості і динамічної рівноваги з зовнішнім середовищем.

Динаміка зміни розміру (вартості) кожного елементу, який входить у склад оборотного капіталу, відображає різноманітний індивідуальний їх стан, а саме, абсолютну величину, індивідуальні зміни, темпи росту і темпи приросту. В цьому проявляються закономірності ймовірного характеру, як наслідок дії внутрішніх та зовнішніх факторів. Це, в свою чергу, багато у чому обумовлює рівень ризику роботи підприємства. Так, наприклад, недостача коштів для придбання виробничих запасів, нагромаджені значні суми коштів у незавершеному виробництві і готовій продукції, критичний об'єм короткострокової кредиторської заборгованості різними суб'єктами господарства і динаміка цих показників є потенційно негативними явищами, які можуть паралізувати виробничу діяльність підприємства, перервати виробничий цикл, привести до труднощів або неможливістю проводити сплату за своїми обов'язками, що, у результаті може стати причиною банкрутства [1].

Визначення найбільш ризикових з позиції управління елементів обігового капіталу створить передумови для визначення першочергових напрямів управлінських дій, спрямованих на їх ефективне використання.

Під ризиком розуміється невизначеність у досягненні позитивного результату. Рівень цієї невизначеності повинен мати свою межу. Для оцінки кількісного рівня ризику вважаю за доцільне використовувати такі показники: середнє значення та величина його змінюваності, які визначаються за допомогою середньоквадратичного відхилення та коефіцієнту варіації [2].

Зазначені показники слід вивчати та аналізувати в динаміці абсолютних значень і по відносним характеристикам: темпам росту і темпам приросту, які визначаються ланцюговими індексами. Останні дозволяють виявити не тільки закономірність динаміки, зростання або зниження, окремих елементів оборотного капіталу у часі, а і оцінити інтенсивність цієї динаміки, тобто визначити прискорення або сповільнення. Показник середньоквадратичного відхилення в цьому випадку можна прийняти як межу ризику, а коефіцієнт варіації – як індикатор рівня стійкості системи та її елементів [3].

Зміна абсолютних значень елементів оборотного капіталу свідчить про індивідуальну поведінку кожного з його складових при збереженні у певний проміжок часу загальної тенденції зростання або зниження.

Методика дослідження оборотного капіталу з використанням показників темпів росту і темпів приросту відображає динамічну сутність елементів оборотного капіталу, виявляє їх тенденції. Значення середньоквадратичних відхилень і коефіцієнтів варіації дозволяє оцінити ризики господарської діяльності підприємства: чим менше значення коефіцієнту, тим менше ризик показника відносно середньої оптимальної величини, а значить менше ризик виникнення незвичайних ситуацій.

Успішну діяльність підприємства на ринку, його фінансовий стан у значній мірі визначають обсяг, склад, структура й ефективність використання оборотних коштів. Визначальною рисою оборотних коштів є те, що це суто вартісна категорія, авансована вартість, яка перебуває в обороті підприємства одночасно на всіх стадіях і забезпечує безперервний кругообіг фондів. У результаті руху оборотні кошти досягають безперервності процесів виробництва й обігу та прибутковості підприємства.

Таким чином, поповнення оборотних коштів підприємств вимагає кардинальних кроків з боку як владних структур держави, так підприємств.

Для оцінки рівня ризику в управлінні окремими елементами оборотного капіталу для підприємства, що є об’єктом дослідження рекомендовано проводити такий перелік дій:

1) дослідити динаміку значень вартості елементів оборотного капіталу;

2) визначити середнє значення за кожним з показників;

3) визначити середньо-квадратичне відхилення за кожним показником;

4) визначити коефіцієнт варіації для кожного з показників;

5) обрати елементи оборотного капіталу з найбільшим рівнем ризику управління ними спираючись на занесення коефіцієнтів варіації (чим вище значення коефіцієнту тим більш ризиковим та невизначеним є управління).

При апробації вказаного методу на одному з підприємств було встановлено, що динаміка абсолютних значень його виробничих запасів свідчить про їхній ріст на протязі періоду, який досліджувався, при цьому зафіксовано узгодженість в управлінні запасами та готової продукції. Динаміка змін інших елементів оборотних активів підприємства є різною: незавершене виробництво та грошові кошти мають тенденцію до скорочення їх сум, а дебіторська заборгованість та готова продукція до зростання. Характеристики мінливості показників мають середні значення, що характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства як нормальну, але схильну до нестабільності. Коефіцієнт варіації коливається від мінімального значення 19,96 % по незавершеному виробництву до 38,46 % по дебіторській заборгованості, що свідчить про можливу нестабільність та ризиковість управління цим елементом оборотного капіталу.

Таким чином викладені рекомендації щодо проведення оцінки ризику в управлінні окремими елементами оборотного капіталу з використанням економіко-математичних методів можуть забезпечити активний вплив на параметри елементів оборотних коштів підприємства з метою усування небажаних відхилень від заданих оптимальних режимів роботи, підтримку внутрішньої упорядкованості.

Література:

1. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 490 с. 2. Теория статистики: Учебник /Под ред. проф. Шмойловой Р.А. - 3-е изд., перераб. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 560 с. 3. http://ru.wikipedia.org