СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК

Гарантування продовольчої безпеки держави, забезпечення сталого розвитку та збалансованого продовольчого ринку, нарощування експортного потенціалу АПК, ефективне функціонування та збільшення виробництва продовольчих товарів значною мірою залежить від належного фінансового та кредитного забезпечення аграрного сектору країни та її регіонів. Разом з тим попит сільськогосподарських виробників на фінансові та кредитні ресурси не задовольняються повною мірою. З однієї сторони, сільськогосподарські підприємства відчувають дефіцит обігових коштів, мають значну кредиторську і дебіторську заборгованість, поставлені в невигідні умови кредитування. З іншої, не мають гарантій повернення можливих кредитів, характеризуються збитковістю та слабкою фінансовою стійкістю. Тому вирішення вказаних проблем має важливе значення.

Особливу увагу забезпеченню фінансово-кредитними ресурсами підприємств АПК приділяють такі вчені, як О.В. Ґудзь, Л.О. Вдовенко, А.А. Воронкова, О.В. Гривківська, М.Я. Дем'яненко, П.Т. Саблук, М.І. Савлукю Разом з тим вивчення та обґрунтування потребує механізм кредитування та використання сільськогосподарськими підприємствами альтернативних форм та джерел фінансування.

В Україні для аграрних виробників позичкові ресурси є достатньо обмеженими внаслідок:

· зменшення обсягів державної підтримки сільського господарства;

· недоступності кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки;

· сезонного характеру виробництва.

Станом на кінець липня 2010 року загальний обсяг наданих кредитів в сільське господарство становив 26 798 млн. грн., що складає приблизно 6% від загального обсягу наданих кредитів в економіку країни [1]. Такий стан спричинений як суб'єктивними, так і об'єктивними чинниками. Однією з умов отримання кредиту є кредитоспроможність позичальника, тобто гарантія повернення кредиту. При невисокому рівні прибутковості, а частіше збитковості, низької ліквідності активів - сільськогосподарські підприємства є некредитоспроможними. У результаті маємо замкнене коло: відсутність фінансових ресурсів - причина низької ефективності сільськогосподарського виробництва, а це, у свою чергу, унеможливлює отримання кредитних ресурсів. У цьому випадку необхідна розробка та реалізація нових, адекватних сучасним умовам підходів до фінансово-кредитного забезпечення галузі [2].

Більшість науковців виділяє лізинг альтернативу кредитування, яка дає можливість отримати необхідні ресурси та уникнути значних втрат. Але сучасне використання підприємствами лізингових операцій особливо не користується популярністю, що суперечить загальносвітовій практиці. За даними Державної комісії з регулювання фінансових послуг за січень - березень 2010 року фінансовими компаніями та юридичними особами укладено 886 договорів фінансового лізингу на суму 708,4 млн. грн. [3].

Протягом 2008-2010 років укладання договорів фінансового лізингу знизилось майже в 3 рази. При використанні звичайного кредиту підприємство мало б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів. Лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів. За допомогою лізингу підприємство може спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації.

На сьогодні відчувається зростання попиту на операції факторингу, який здатен позитивно впливати на ефективність управління дебіторською заборгованістю підприємства та всіма його активами, відчутно збільшивши обсяги залучення ресурсів. За даними державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, протягом першого кварталу 2010 року фінансові компанії уклали 442 договори факторингу загальною сумою 560,0 млн. грн.

Згідно даних Державного комітету статистики інвестиції в сільське господарство на 1 червня 2010 року склали 3352,7 млн. грн. ( для порівняння на 1 червня 2009 року - 3200, 1 млн. грн.), тобто відбулося збільшення на 5%. [4].

Аграрний сектор України є непривабливим для потенційних інвесторів через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності та ймовірністю неповернення коштів через недосконале управління.

Отже, сільське господарство в Україні має потенційні можливості перетворитися на основного компенсатора негативних наслідків світової фінансової кризи. Світові фінансові потоки після невдач у кредитній сфері спрямовуються в реальний сектор економіки, важливе місце в якому займає сільське господарство. Для того щоб скористатися новими тенденціями, необхідне подальше поглиблення аграрної реформи, вдосконалення форм державної підтримки розвитку галузі.

Для ефективного розвитку агропромислового комплексу необхідно: вирішити проблеми:

· стабільної економічної ситуації в галузі АПК, її фінансуванні та підтримки;

· прибутковості сільськогосподарських товаровиробників;

· забезпечення продовольчої безпеки конкурентоздатних товаровиробників у міжнародному поділі праці.

Література:

1.Бюлетень Національного банку України [Електронний ресурс] - 2010.- №8(209).-Режим доступу до журн.:http://www.bank.gov.ua/Publication/econom.htm

2.Воронкова А.А. Проблеми банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників в Україні / А.А. Воронкова, Л.В. Куцина // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики.-2008.-№2(5).-С.33-37

3.[Електронний ресурс ] - Режим доступу: http://www.dfp.ua/.

4.[Електронний ресурс ] - Режим доступу:www.ukrstat.gov.ua