К.е.н Луцків О.М.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів (Україна)

Регіональна промислова політика: нові орієнтири

В Україні промисловість завжди забезпечувала значну частину валового регіонального продукту. Однак, ситуація в цій сфері залишається складною, її технологічна структура не відповідає сучасним вимогам, є неефективною, економічно та екологічно небезпечною, що зумовлено фізичним та моральним старінням виробничого потенціалу. Це у свою чергу знижує конкурентоспроможність вітчизняної продукції, звужує ринки її збуту та зменшує дохідність виробництва. Саме тому, основну увагу слід зосередити на тому, щоб структурні зміни в промисловості бути спрямовані на вдосконалення пропорцій промислового виробництва та формування структури випуску промислової продукції, яка б відповідає потребам внутрішнього ринку та збалансуванню виробничих потужностей промисловості – на це і повинна бути направлена регіональна промислова політика.

З метою підвищення конкурентоспроможності української промисловості була розроблена Концепція державної промислової політики. Її основною ідеєю є створення конкурентоспроможного промислового комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати основні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави. Вона спрямована на досягнення промисловістю якісно нового рівня розвитку, посилення промислового потенціалу держави, задоволення потреб населення, зростання обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції. Одним з основних напрямків її реалізації визначається регіональна промислова політика, яка спрямована на [1]:

Ø зменшення територіальних диспропорцій, у тому числі відновлення і розвиток промислового потенціалу в депресивних регіонах і малих містах;

Ø узгодження із загальнодержавними пріоритетами потреб формування регіональних і міжрегіональних промислових комплексів, створюваних для розв'язання соціально-економічних, екологічних та інших проблем регіонів;

Ø розвиток міжрегіональної виробничої кооперації.

Регіональна промислова політика є частиною державної промислової політики і визначається перш за все загальнодержавними пріоритетами в підтримці галузей промисловості. Вона є системою відносин між територіальними органами влади і господарюючими суб'єктами щодо забезпечення ефективної роботи підприємств регіону, за рахунок підвищення інноваційної активності і конкурентоспроможності виробництва з метою розширення промислового комплексу на користь підвищення добробуту громадян. Основною її стратегічною ціллю є створення високотехнологічного та конкурентоспроможного промислового потенціалу, який дасть змогу забезпечити зміцнення економічної незалежності та національної безпеки країни, гідний та належний рівень життя населення та сприятимете інтеграції України у систему світогосподарських зв’язків.

Ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку регіонів, які на сьогодні відзначаються суттєвою галузевою, територіальною та функціональною диференціацією. Саме цьому виникає необхідність розробки та реалізації виваженої, інноваційно орієнтованої промислової політики в регіонах. Промислова політика регіону повинна бути побудована індивідуально, враховуючи тип регіону, види господарюючих суб'єктів, критерії вибору пріоритетних галузей промислового виробництва, ступінь державного впливу і інші чинники.

Специфіка регіональної промислової політики полягає в її комплексності. Вона направлена на підвищення конкурентоспроможності регіону, є єдиною системою заходів і важелів для досягнення поставленої мети та повинна визначати контури регіонального регулювання економіки щодо підтримки промисловості і стимулювання інвестиційної активності, а також слугувати основним інструментом досягнення цілей економічного розвитку регіону.

Регіональна промислова політика базується на наступних ключових засадах [2]:

Ø є складовою державної промислової політики і ґрунтується на її правовій основі;

Ø її формування й реалізація здійснюється з урахуванням особливостей регіону;

Ø розробка і реалізація цієї політики здійснюється адміністрацією за сприяння органів місцевого самоврядування, асоціацій, об’єднань промисловців і підприємців

Слід відзначити, що впродовж 1990-х років у світі відбулася докорінна зміна моделей промислової політики. На зміну традиційній промисловій політиці, метою якої було створення і розвиток «пріоритетних» галузей економіки, прийшла нова промислова політика, орієнтована на сприяння зростанню конкурентоспроможності національних компаній-виробників. Відповідно, змінилися форми і інструменти проведення промислової політики. Для традиційної моделі промислової політики були характерні методи прямого державного втручання в економічні процеси: орієнтація на бюджетне субсидування і кредитування підприємств пріоритетних галузей; регулювання цін на сировину і енергію, тарифів природних монополій; вироблення захисних механізмів в зовнішній торгівлі.

Нова промислова політика, навпаки, передбачає створення сприятливих умов для реалізації підприємницької ініціативи, організацію підтримки інвестиційних проектів в інноваційній сфері, вдосконалення інформаційної і транспортної інфраструктури, що забезпечать підвищення економічного потенціалу регіону, а разом з тим і їх привабливості для інвесторів. Тобто вона еволюціонувалася від моделі, орієнтованої на вирішення завдань виживання і стабілізації до моделі інноваційного розвитку, основна мета якої – створення конкурентноздатного регіонального промислового комплексу на базі галузей економіки, що склалися, і з використанням, в якості основних ресурсів знання, інформацію і освіту.

Тобто ринкові умови господарювання ставлять нові вимоги до сучасної промислової політики та зумовлюють необхідність розробки нових підходів до механізму її реалізації. Серед таких підходів можна виділити, наприклад: реалізацію пріоритетних промислових проектів; кластерний підхід який є не лише засобом досягнення таких цілей промислової політики як структурні зміни, модернізація економіки, підвищення її конкурентоспроможності, посилення інноваційної спрямованості, але і могутній інструмент регіонального розвитку.

Слід звернути увагу і на те, що у глобалізованому світу основна увага при розробці промислової політики звертається на: створення умов для формування механізмів економічного саморозвитку, підвищення значущості регіонального управління, стимулювання інноваційної діяльності тощо.

Тобто проблема формування регіональної промислової політики, адекватної вимогам сучасних умов господарювання, ідентифікація ролі і місця промислової політики в системі загальноекономічної та загальнодержавної політики, виявлення сфери компетенції регіональних органів влади є надзвичайно актуальними для підвищення конкурентоспроможності, як промисловості так і економіки регіону загалом.

Література

1. Указ Президента України «Про Концепцію державної промислової політики» // Офіційний вісник України. – 2003. – №7. – С.278

2. Пельтек Л.В. Концептуальні підходи до формування  регіональної промислової політики [Електронний ресурс] / Л.В. Пель так // Державне управління: удосконалення та розвиток, №4, 2011. – Режим доступу до журн.: http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=185

3. Романова О.А. Концепция создания высокотехнологического кластера «Титановая долина» // О.А. Романова, А.А. Оглоблин, Ю.Г. Лаврикові. – Екатеринбург: Ин-т экономики УрО РАН, 2008. – 118 с.