Экономические науки\ Государственное регулирование экономики

Кравченко О.П., Шукало А.С., Романішина М.А.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах

Територіальні відмінності у формуванні доходів та видатків бюджетів різних рівнів вимагають збалансованості місцевих бюджетів через систему бюджетного регулювання. Основна мета якого полягає в забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків закріплених законодавством та бюджетними ресурсами які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Слід зазначити, що збалансованість бюджетів супроводжується міжбюджетними відносинами, які виникають в середині бюджетної системи між бюджетами різних рівнів.

Забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку країни неможливе без створення обґрунтованої системи міжбюджетних відносин. Оскільки в Україні є проблеми в системі міжбюджетних відносин то існує об’єктивна необхідність вивчити зарубіжний досвід, який можна буде використати для удосконалення міжбюджетних відносин в Україні. Саме це й свідчить про актуальність даної теми дослідження та її практичне значення.

Теоретичним основам організації міжбюджетних відносин присвячено праці багатьох відомих українських та зарубіжних науковців, серед яких О.Василик, В.Кравченко, С.Кондратюк, І. С. Волохова, В. Рябошлик, В.В. Прядко, С. В. Юшко, І.Луніна, С. Юрій, О. Опарін та ін. Однак, як ми вже згадували існує низка нерозв'язаних проблем в даній сфері, що потребують подальшого дослідження.

Метою даної статті є обґрунтування об'єктивної необхідності існування системи міжбюджетних відносин, визначення стану міжбюджетних відносин в зарубіжних країнах, виявлення позитивних і негативних сторін в процесі міжбюджетних відносин.

Досліджуючи проблеми та особливості механізму міжбюджетних відносин, потрібно підкреслити, що однією з найважливіших проблем є створення моделі організації міжбюджетних відносин в країні. Модель міжбюджетних відносин – це інституціональний підхід до визначення організаційних основ взаємовідносин між державними і місцевими органами влади, який пов’язаний із політикою уряду або регіональної адміністрації у вирішенні питання розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи.[1]

Зарубіжна практика організації міжбюджетних відносин ґрунтується на двох основних моделях: бюджетного федералізму та бюджетного унітаризму. Ключовим фактором, що складає основу моделі є форма державного устрою. Бюджетний федералізм існує в країнах з федеральним державним устроєм.[2]

Для країн з унітарним державним устроєм характерна організація міжбюджетних відносин на принципах бюджетного унітаризму. Суб’єктами міжбюджетних відносин в таких країнах є центральні органи влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування є однією з умов успішного здійснення міжбюджетних відносин країн. Самоврядування повинно узгоджуватись з діяльністю центральних органів. До предметів ведення місцевого самоврядування віднесене широке коло питань, в тому числі: володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю, місцеві фінанси, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету тощо.[5]

У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики. За допомогою трансфертів здійснюється фінансове вирівнювання, фінансуються так звані агентські послуги (делеговані повноваження), забезпечуються послуги місцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальних стандартів. Трансферти дозволяють компенсувати втрати окремих громад через додаткові витрати на послуги, якими користуються жителі інших територіальних колективів. Є трансферти, що надаються центральним урядом органам влади регіонального та місцевого рівня. Є також трансферти, що надаються місцевій владі регіональними урядами.[6]

Збалансованість місцевих бюджетів, яка досягається в результаті міжбюджетних відносин, забезпечує підвищення рівня життя населення та їх соціальну захищеність, рівний доступ до суспільних послуг і соціальних гарантій у всіх регіонах по всій території країни, сприяє стійкому економічному розвитку держави.[4]

Таблиця 1. Структура доходів бюджетів органів місцевого самоврядування (у % до загальної суми надходжень)

Країни	Податкові надходження	Неподаткові надходження	Трансферти
Федеративні держави
Австралія	35	33	28
Австрія	45	34	29
Німеччина	60	26	14
Іспанія	35	54	15
Канада	59	22	20
США	47	29	26
Швейцарія	48	26	15
Унітарні держави
Великобританія	15	13	70
Данія	53	38	7
Ірландія	5	79	28
Ісландія	73	8	17
Італія	38	49	12
Нідерланди	13	67	20
Норвегія	44	38	18
Франція	45	33	18
Швеція	74	20	5

Як видно з таблиці 1 в федеративних державах трансферти складають 15-30% місцевих бюджетів, а основним джерелом наповнення бюджету є податкові надходження. В більшості унітарних держав трансферти складають 5-20% місцевих бюджетів, а основним джерелом наповнення бюджету є неподаткові надходження. В той же час у Великобританії місцеві бюджети на 70% складаються з трансфертів.[3]

Отже, основних інструментів міжбюджетних взаємовідносин у зарубіжних країнах можна виділити такі:

- Розподіл окремих видів податків між рівнями влади ;

- Пайова участь різних рівнів влади в розподілі доходів від окремих видів податків;

- Використання різними рівнями влади спільної бази оподаткування й участь у розподілі окремих податків на основі власних ставок оподаткування;

- Система загальних і спеціальних трансфертів.

Підсумовуючи вище викладене, слід зазначити що ефективність системи міжбюджетних відносин у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності дохідних джерел видатковим потребам усіх рівнів бюджетів. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов’язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання.

Література

1. Макогон В. Д. Формування доходів місцевих бюджетів у зарубіжних
країнах //Наукові праці НДФІ - 2008. - №1 (42)

2. Миргородська, Л. О. Фінансові системи зарубіжних країн:Навч. посібник / Л. О. Миргородська. - К : Центр навчальної літератури, 2008. - 240с.

3. Назаров, В. Перспективи реформирования российской системи межбюджетных отношений (в свете зарубежного опыта) / В. Назаров // Вопросы экономики. - 2010. -№9. -С.112-127.

4. О бюджетной политике ЕС после расширения // Діловий вісник. - 2007. — №2. -С.6-7

5. Слухай, С. В. Зарубіжний досвід організацій місцевих фінансів /С. В. Слухай, О. В. Гончаренко // Фінанси України. - 2009. - №7. - С. 12-20.

6. Старостенко, Н. Розподіл бюджетних ресурсів між рівнями влади / Н. Старостенко // Фінанси України. - 2007. - №6. - С.38-45.