Экономические науки /15. Государственное регулирование экономики

Ватаман А. В.

Науковий керівник: Безродна С. М.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Дослідження ролі та значення державного регулювання цін на сучасному етапі розвитку економіки

Постановка проблеми. Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці. Тому, на сьогоднішній день, перед кожною країною стоїть завдання врахувати усі вище перечисленні чинники, для того щоб сформувати свою політику державного регулювання цін так, щоб вона могла задовольнити як інтереси держави, так і інтереси суб’єктів вільного ринку.

Метою дослідження є аналіз ролі та значення державного регулювання цін на сучасному етапі розвитку економіки, а також виявлення шляхів вдосконалення цінової політики України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням ролі та значенням державного регулювання цін на сучасному етапі присвячені праці таких учених, як А. В. Волошенко [4], О.В. Покатаєва [6], М. Артус [3], Л.Ф. Чернева [5], Д.М. Стеченко [7], Ю.Г. Тормоса [8] та інші.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні переважає державне регулювання цін на ринку економічних факторів, а також регульованих цін та цін на продукцію підприємств природних монополій. До них належать тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги, квартирна плата, послуги зв'язку та ін. При цьому на рівень цін на найважливіші товари безпосередньо впливає співвідношення попиту і пропозиції у межах рівня, встановленого державою. В Україні державне регулювання цін і тарифів здійснюється відповідно до Законів України «Про ціни та ціноутворення»(1990) [1] та постанов Кабінету Міністрів України (КМУ) [2] та інших нормативно-правових актів.

Процес регулювання цін є постійно діючим, але відбувається з періодичним його посиленням або послабленням залежно від періодів спаду або зростання економіки. Адже під час кризових ситуацій, що призводять до високого рівня інфляції, збільшення грошової маси та дефіциту товарів, спостерігається більш посилене державне втручання в економіку країни. Схожа ситуація була у Великобританії після закінчення Другої світової війни, де регулювання підлягало майже 60 % усієї продукції, та Австрії, де регулювання цін здійснювалося у 100%-му розмірі [6]. З поступовим зменшенням кризових явищ державне втручання у процеси ціноутворення послаблюється даючи, таким чином, змогу суб’єктам ринку повноцінно здійснювати свої функції. Нажаль, дивлячись на ситуацію, що склалася на сучасному етапі економічного розвитку в Україні, ринок не в змозі самостійно розробити таку політику ціноутворення, яка б діяла не тільки в його інтересах, а й в інтересах суспільства та держави.

Державна політика регулювання ринкових цін на продукцію суб’єктів господарювання має кілька варіантів вирішення. Зокрема, встановлення мінімальної фіксованої ціни з обов’язковим задоволенням потреб на рівні попиту зумовлює необхідність державної дотації коштів виробникам цієї продукції. Можливий інший варіант – встановлення фіксованої ціни, що забезпечує задоволення потреб на рівні попиту і бездотаційну діяльність цих суб’єктів господарювання. Проте такі цінові вирішення не є досконалими і мають свої недоліки, зокрема вони не стимулюють економію витрат і витрат на організацію управління.

Дослідження показують, що найважливішими регулюючими заходами держави у сфері ціноутворення, які забезпечують узгодження економічних інтересів та відповідно впливають на рівень фінансової стійкості суб’єктів господарювання, є:

- розробка загальних принципів, методів, нормативів та рекомендацій щодо обґрунтування і встановлення цін на економічні блага;

- введення спеціальних форм регулювання цін на окремі види товарів, що мають важливе значення для держави;

- здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання правових норм, законів і правил формування ринкових цін та антимонопольного законодавства;

- регулювання окремих елементів ціноутворення (встановлення мінімальної заробітної плати, фіксованих відсоткових ставок нарахувань на заробітну плату тощо ).

Система цін, що функціонує в економіці України, є недосконалою. Це зумовлено відображенням у ціноутворенні застарілої структури виробництва і споживання. Недоліки регулювання системи цін негативно впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Ліквідація цих недоліків передбачає дотримання таких вимог:

- гнучкість;

- відносна стабільність заходів державного регулюючого впливу на формування системи ринкових цін;

- динамічність державної цінової політики.

Як було вище зазначено, держава втручається у процеси ціноутворення на ринку задля задоволення соціально-економічних потреб суспільства. Оскільки, внаслідок недосконалої економічної системи України, ринок прагне задовольнити лише свої потреби ( отримати максимальний прибуток), що може призвести до збільшення інфляції та зменшення заощаджень покупців. Саме тому, в умовах, що склалися основною метою державного регулювання соціально-економічного розвитку через формування ринкових цін є:

а) забезпечення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією на товарному ресурсному та інших ринках;

б) здійснення антикризового і антиінфляційного регулюючого впливу держави на розвиток економіки;

в) створення сприятливих умов для здорової конкуренції і розвитку підприємництва.

Ступінь державного втручання залежить від рівня стабільності грошової одиниці, розвитку конкуренції та характеру зовнішньоекономічної та соціальної політики держави.

Для кращого уявлення ситуації, що склалася в умовах державного ціноутворенні на сучасному етапі розвитку, слід розглянути індекси споживчих цін за 2011 рік на основі графіків і таблиць, а, також, порівняти їх з індексами 2008-го, 2009-го та 2010-го років (Таб.1).

Таблиця 1.

Індекси споживчих цін у відсотках за 2011 р.

№	Види послуг	Місяці
		Січень	Лютий	Березень
1	Продукти харчування та безалкогольні напої	100,9	99,6	102,0
2	Алкогольні напої, тютюнові вироби	100,3	102,2	100,9
3	Одяг і взуття	100,0	99,7	99,8
4	Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	100,0	123,3	100,9
5	Предмети домашнього вжитку, побутова техніка	100,5	100,2	100,2
6	Охорона здоров’я	100,4	100,8	100,6
7	Транспорт	102,0	102,0	104,6
8	Зв’язок	100,0	100,0	100,0
9	Відпочинок і культура	100,0	101,8	100,8
10	Освіта	100,6	100,0	100,6
11	Різні товари та послуги	100,4	100,1	100,4

Досліджуючи дані з таблиці 1, не можливо чітко прослідкувати тенденцію, щодо збільшення або ж навпаки, зменшення індексу споживчих цін як характеристики зміни загального рівня цін в країні. Проте можна прослідкувати тенденцію значного зниження цін на продукти харчування та транспорт. Ця зміна відбулася внаслідок того, що регулювання цін на цей вид товарів і послуг здійснюється шляхом надання широкого кола повноважень місцевим органам виконавчої влади, що дає їм можливість швидко реагувати на зміни в ціновій політиці, а також здійснювати регулювання цін зважаючи на територіальні особливості регіону. Але державному регулюванню підлягають, також, і тарифи на ресурси до яких належать електроенергія, опалення та водопостачання, оскільки, їх вартість включається у собівартість товарів першої необхідності. Таким чином збільшення або ж, навпаки, зменшення цін на тарифи призведе до підвищення ціни на продукти харчування, одяг, лікарські засоби та інші товари першої необхідності. Як свідчить рисунок 1 ціни на комунальні послуги знизились у порівнянні з 2009 роком, у якому простежується значне підвищення за цим показником. Саме, тому потрібно розробляти таку політику встановлення цін, яка б змогла урахувати матеріальне становище громадян та можливості сплачення існуючих цін і тарифів. У свою чергу ціни на освіту мають тенденцію до збільшення, що пояснюється змінами у законодавстві, яке ввело Міністерство освіти і науки України. Усі вище перечисленні зміни краще спостерігати на рисунку 1.

Рис.1 Індекси споживчих цін у відсотках за 2008-2011рр. в Україні

Висновки. Аналізуючи існуючу систему державного регулювання цін, слід зазначити, що ця система потребує подальшого вдосконалення: по-перше, зміні підлягає Закон України « Про ціни і ціноутворення », який був прийнятий ще у 1990-х роках, який не враховує тенденції розвитку економіки на сучасному етапі. Основними його вадами є: обмежений перелік методів державного регулювання цін, відсутність розподілу повноважень між центральними і місцевими органами влади. По-друге, поширювати не лише владно - розпорядчі методи державного регулювання цін, а й практикувати домовленість між владою та суб’єктами господарювання в рамках соціального партнерства.

На мою думку, при встановлені державою цін не слід забувати й про методи неопосередкованого впливу, таких як: непряме оподаткування товарів; пільгове кредитування сільгоспвиробників та вітчизняних промислових підприємств які виробляють товари першої необхідності. Підвищення ефективності дії механізму регулювання системи цін вимагає подальшого дослідження не лише окремих елементів механізму і їх сукупної взаємодії, а й визначення сфери та міри державного втручання в цей процес.

Література:

1. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 № 507-XII, зі змінами і доповненнями.

2. Про затвердження Положення про Міністерство економіки України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 777.

3. Артус М. Державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин // Світ фінансів.- 2009.- №4 (21).- с.128-134.

4. Волошенко А. В. Визначення та принципи цінової політики України // Актуальні проблеми економіки.- 2009.- №12 (102).- с.45-50.

5. Лисова Н.А., Чернева Л.Ф. Управление ценами: Учеб. пособие. – М.: КНОРУС, 2006. – 200 ст.

6. Покатаєва О. В. Державна регуляторна політика щодо механізму ціноутворення на товари і послуги для населення // Держава та регіони.- 2009.- №3.- с.142-149.

7. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник.- 3-тє

вид., випр. – К.: Знання, 2006. – 262 ст.

8. Тормаса Ю.Г. Ціни та цінова політика: Навч.-метод. посібник. для самост.

вивч. дисц. – К..: КНЕУ, 2003. – 91 ст.