Экономические науки/6.Макроэкономика.

Бикова О.Р., Штефано А.П.

Науковий керівник: Господінова О.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Конкурентні позиції України в міжнародному економічному просторі

Актуальність проблеми. Високий рівень конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації та поглиблення тенденцій регіоналізації є важливою умовою ефективного розвитку української економіки. Дотримання цієї умови сприятиме посиленню конкурентних переваг порівняно із іншими країнами світу, збільшенню надходження прямих іноземних інвестицій, а також підвищенню адаптивності економічної системи до зовнішніх змін. Дослідження рівня конкурентоспроможності економіки, методів її визначення та зв’язок із динамікою зростання на різних етапах економічного циклу є актуальним, оскільки якість тих чи інших оцінок і ступінь їх відповідності сучасним економічним реаліям суттєво позначаються на ґрунтовності стратегічних рішень держави на всіх рівнях економіки.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Джерелами вивчення сильних та слабких сторін економік країн світу слугували результати рейтингових досліджень Всесвітнього економічного форуму та інших міжнародних організацій.

Метою статті є дослідження та оцінка рейтингу України у міжнародному економічному просторі, визначення сильних та слабких сторін економіки порівняно із іншими країнами світу, аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на структурні процеси, а також розроблення пропозицій стосовно підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни за умов активізації інтеграційних процесів і посилення тиску глобальної конкуренції.

Конкурентоспроможність країни — це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами. Рівень конкурентоспроможності країни визначається за різними методиками. Провідними міжнародними організаціями, які займаються ранжуванням країн за рівнем конкурентоспроможності є Всесвітній економічний форум (World Economic Forum) та Інститут розвитку менеджменту (The International Institute for Management Development).

Для оцінки конкурентоспроможності економік країн світу Всесвітній економічний форум використовує індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI), який поєднує як макро-, так і мікроекономічні фактори. Відповідно до цієї методики, країна отримує оцінку, яка базується на розрахунку за 12 основними критеріями: державні установи, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та початкова освіта, вища освіта і навчання, ринок товарів, ринок праці, фінансовий ринок, рівень розвитку і використання технологій, обсяг внутрішнього ринку, розвиток бізнесу та інновацій [2, 13].

При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності (ІГК) використовуються як статистичні дані, що є у відкритому доступі, так і результати опитування керівників бізнесу в країні. Таким чином, індекс багато в чому відображає думку тих людей, які приймають рішення про інвестування в країну.

Використовуючи дані звіту про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму [3], проведемо огляд рейтингу країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2009-2010 роки (табл. 1).

Таблиця 1

Рейтинг країн світу за індексом глобальної

конкурентоспроможності за 2009-2010 роки

Країна	2009 рік	2010 рік
	Місце	Місце	Індекс
1	2	3	4
Швейцарія	1	1	5,63

Продовження табл. 1

1	2	3	4
Швеція	4	2	5,56
Сінгапур	3	3	5,48
США	2	4	5,43
Німеччина	7	5	5,39
Російська Федерація	63	63	4,24
Румунія	64	67	4,16
Україна	82	89	3,90
Грузія	90	93	3,86
Молдова	-	94	3,86

Згідно даних табл. 1 Україна з індексом 3,9 займає 89 місце серед 139 країн світу. Даний індекс є навіть нижчим від середньосвітового індексу, який становить 4,18. Україна залишилася позаду таких країн як Швейцарія, Швеція, Сінгапур, США, Німеччина, Російська Федерація, Румунія. Минулого року Україна посіла 82 місце з індексом 4,0 серед 133 країн, тобто протягом року країна втратила сім позицій.

Проаналізуємо рейтинг України за 2009-2010 роки у розрізі складових індексу глобальної конкурентоспроможності [3] за допомогою табл. 2.

Таблиця 2

Рейтинг України у розрізі складових індексу

глобальної конкурентоспроможності за 2009-2010 роки

Складові індексу глобальної конкурентоспроможності	2009 рік	2010 рік	Зміна позиції України у порівнянні з минулим роком
1	2	3	4
1 група: Інститути	120	134	-14
2 група: Інфраструктура	78	68	+10
3 група: Макроекономічна стабільність	106	132	-26
4 група: Охорона здоров'я та початкова освіта	68	66	+2
5 група: Вища та професійна освіта	46	46	0
6 група: Ефективність товарних ринків	109	129	-20
7 група: Ефективність ринку праці	49	54	-5

Продовження табл. 2

1	2	3	4
8 група: Розвиненість фінансового ринку	106	119	-13
9 група: Технологічна готовність	80	83	-3
10 група: Обсяг ринку	29	38	-9
11 група: Конкурентоспроможність бізнесу	91	100	-9
12 група: Інновативність	62	63	-1

Як видно з табл. 2, втрата позицій України в рейтингу зумовлене погіршенням становища за 9 з 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності. Так, за групою “Інститути” позиція України знизилася на 14 пунктів. Це пов’язано з тим, що за складовими групи “Інститути” низькими є наступні складові: ефективність законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захист прав власності (135 місце), незалежність судової влади (134), марнотратство державних коштів (131), марнотратство суспільних фондів (129), платежі та хабарі (127 місце), тягар державного регулювання (125), довіра до правоохоронних органів (122), суспільна довіра до політиків (122), організована злочинність (116), прозорість державної політики (114), захист прав інтелектуальної власності (113). Найбільше падіння Україна продемонструвала за групами “Макроекономічна стабільність” та “Ефективність товарних ринків”, опустившись за рік відразу на 26 і 20 позицій відповідно. За фактором “Макроекономічна стабільність” Україна посіла 132 позицію, на що вплинуло погіршення ситуації у сфері державних фінансів, зокрема за дефіцитом бюджету Україна посіла 134 місце, втративши 66 позицій, за державним боргом – 52 місце, падіння на 25 позицій. Не надійним залишається рівень національних заощаджень – 96 місце або погіршення на 24 позиції. Низьку оцінку отримала ситуація з інфляцією в Україні (134 місце). Негативна ситуація присутня і на фінансових ринках України (119 місце, 106 – у 2009).

Також у звітному періоді значного падіння Україна зазнала за групою “Ефективність товарних ринків”, опустившись на 20 сходинок та зайнявши 129 місце у рейтингу, порівняно з минулим періодом. При цьому найгірших результатів Україна досягла за такими показниками як: ефективність податкової системи (136 місце), витрати на аграрну сферу (135), застосування торгівельних бар’єрів (126), домінування ринкових відносин (128), ефективність антимонопольної політики (126), тягар митних процедур (131), кількість процедур, необхідна для початку бізнесу (99) тощо. Спостерігається зниження конкурентних переваг національної економіки за такою складовою ІГК як розвиненість “Розвиненість фінансового ринку”. Це зумовлено низькою надійністю банківської системи (138 місце – найнижчий показник серед країн у рейтингу), легкість отримання кредиту (130), регулювання фондового ринку (127), обмеження на рух капіталу (125), доступність (за ціною) фінансових послуг (122) тощо.

За оцінками Всесвітнього економічного форуму низьким також є рейтинг України за групами “Конкурентоспроможність бізнесу” та “Обсяг ринку” – 100 та 38 місце відповідно. Порівняно з минулорічними результатами Україна втратила по 9 пунктів в обох групах. Основними факторами, що перешкоджають веденню бізнесу в Україні за дослідженням результатів опитування топ-менеджерів компаній є податкове законодавство, політична нестабільність, корупція, неефективна бюрократія, злочинність, важкий доступ до фінансування, інфляція. В динаміці також прослідковується зниження рейтингу нашої держави за “Технологічною готовністю” та “Інновативністю” на 3 та 1 пункти відповідно.

Проте Україні вдалося зберегти такі конкурентні переваги, як високоосвічене населення, гнучкий та ефективний ринок праці, перспективний за обсягами внутрішній ринок. Українська інфраструктура піднялася на 10 позицій вгору, зайнявши 68 місце, охорона здоров’я і початкова освіта піднялись на дві позиції - до 66 місця, а вища й професійна освіта залишилися на 46 місці. Перелік конкурентних переваг економіки України охоплює лише 16 позиції (23 позиції у 2009). Окремі позитивні показники наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Конкурентні переваги економіки України за оцінками

Всесвітнього економічного форуму

Показник	Місце (найвище – 1, найнижче – 39)
Індекс правового забезпечення	6
Покриття вищою освітою	8
Практика найму та звільнення працівників	18
Якість залізничного сполучення	25
Зайнятість жінок у приватному секторі	32
Індекс: обсяг внутрішнього ринку	37
Індекс: частка на зовнішньому ринку	37
Інноваційна спроможність	37
Тарифні бар'єри	40

Отже, як видно з вищенаведених даних (табл. 3) конкурентні переваги економіки України в основному мають соціальну спрямованість, що є позитивним.

У цілому результати рейтингу свідчать про необхідність здійснення ряду поетапних заходів з метою підвищення конкурентоспроможності економіки України. На першому етапі необхідно спрямовувати зусилля на наближення продуктивності праці до рівня високорозвинених країн світу. Основним завданням для національних компаній мають стати збереження наявного потенціалу конкурентоспроможності та розширення виробництва за рахунок впровадження сучасних технологій і нових продуктів, насамперед, в секторах, в яких це принесе найбільшу віддачу. Другий етап – це етап який повинен буде сформувати стабільне конкурентне середовище на основі міжнародних норм і стандартів, яке спонукає до продуктивної конкуренції на глобальному рівні та надає можливості для ефективної конкурентної поведінки вітчизняних суб’єктів господарювання. Третій етап полягає у інноваційному зростанні. Він має на меті перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів за інноваційними напрямками економічного розвитку, на формування основних засад інформаційного суспільства [1, 44]. Таким чином, забезпечення конкурентоспроможності української економіки потребує насамперед активізації економічної діяльності. Тільки на цьому шляху Україна зможе на гідних засадах інтегруватися у світове співтовариство, забезпечити необхідний рівень економічної безпеки та добробуту населення.

Список використаної літератури

1. Ряба О.І., Шумило Н.М. Конкурентоспроможність України та напрями її підвищення / О.І. Ряба, Н.М. Шумило // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 2. – С. 44-47.

2. Уніят А.В. Критерії та оцінка конкурентоспроможності країн на міжнародному рівні / А. Уніят // Галицький економічний вісник. – 2009. – № 2. – С. 7-13.

3. Всесвітній економічний форум [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.weforum.org.