Економічні науки /1. Банки та банківська система

Нікель М. І., науковий керівник: Попова І. В.

Донецький наіональний університет економіки та торговлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

На сучасному етапі розвитку банківської системи України, який характеризується посиленням конкуренції та високою часткою іноземного капіталу, одним з пріоритетних завдань для вітчизняних банків є забезпечення їхнього розвитку і стабільного функціонування. Діяльність банку відбувається за умов постійно змінюваної загальноекономічної та соціально-політичної ситуацій, які по-різному впливають на стабільність діяльності банків та ефективності виконання ними своїх функцій. За таких умов діяльність банків та управління нею не може зводитись до простого реагування на зміни, що відбуваються на основі мі набутого досвіду.

Окремі аспекти діяльності банків висвітлено в працях вітчизняних учених: І. Бушуєвої, О. Васюренка, О. Вовчак, В. Гейця, В. Герасимчук, О. Дзюблюка, О. Заруби, А. Карчевої, М. Козоріз, В. Кочеткова, Б. Луціва, В. Міщенка, А. Мороза, Л. Примостка та інш.

Проблема стійкості банку має актуальність для нинішнього процесу, який відбувається в світі – світова фінансова криза. Стійкість – це здатність банку без затримок і в будь-якій ситуації на ринку виконувати взяті на себе зобов’язання. У свою чергу стійкість та ефективність усієї банківської системи визначаються стійкістю та ефективністю кожної окремої банківської установи [23].

Стійкість комерційного банку залежить від великої кількості факторів, які визначають можливості його нормального функціонування і мають розглядатися в комплексі як єдина система. Ці фактори класифікують за такими ознаками: за ставленням до діяльності комерційного банку – зовнішні, внутрішні; за напрямом впливу – негативні, позитивні; за змістом – політичні, соціальні, економічні, організаційні; за тривалістю впливу – постійні, форсмажорні; за можливостями впливу – нерегульовані, регульовані. Саме тому питання стійкості повинне розглядатися в проекції «історія банку – його місія і цілі – управління – поточні результати – перспективи». Тільки такий комплексний підхід на базу врахування результатів рейтингу та інформації, яка дозволяє всебічно проаналізувати всі фактори впливу на діяльність банку, може стати відправною точкою для достовірного аналізу фінансового стану банку та висновків щодо його стійкості та ефективності.

До особливостей фінансового стану банківської системи України на сучасному етапі, що негативно впливають на її діяльність і розвиток, можна також віднести досить високу вартість фінансового посередництва, недостатність стимулів для вкладання коштів населенням, певну невизначеність у сфері зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків, невирішеність питань, пов’язаних з банківською таємницею та захистом клієнтури. Важливим показником фінансової безпеки держави є стабільність і конвертованість національної валюти. Цього можна досягти за наявності досконалого валютного законодавства, достатніх резервів національного банку, ефективної валютної політики в державі [30].

Щоб підвищити ступінь стійкості банківської системи, стримати експансію зарубіжного капіталу на внутрішньому кредитному ринку і пригальмувати процес нарощування зовнішніх зобов’язань до складу економічних нормативів, якими регулюється діяльність банків в Україні, доцільно ввести показник мультиплікатора банківського капіталу як максимально можливої суми боргових зобов’язань банку перед нерезидентами. Визначення допустимого обсягу банківських зобов’язань на основі розміру регулятивного капіталу дасть змогу частково нівелювати проблеми в діяльності комерційних банків, які схильні до проведення надмірно ризикових операцій із залученими коштами та ігнорують макрофінансові ризики стрімкого нарощування зовнішніх боргів для економіки загалом.

Для вдосконалення методів управління фінансовою стійкістю комерційних банків необхідно:

- активно впроваджувати та вдосконалювати методи управління інструментами фінансової стійкості, з урахуванням досягнень світової банківської практики і національних особливостей розвитку банківського сектору й фінансового ринку;

- загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку. Для їх проведення банку необхідні, по – перше, залучення клієнтів, які бажають отримати кредит. У теперішній час для банків України це є проблемою, так як у світі спостерігається нестабільна фінансова ситуація.Напевно недоцільно буде перераховувати заходи щодо залученян нових клієнтів, адже в Україні крім безробіття і неможливості виплачувати кредити також спостерігається величезний підрив довіри населення до банківських установ;

- збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані “робочі” активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму “неробочі”. До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними.

- зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

- зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

- зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги – вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

- правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.

Підсумовуючи, зазначимо, що основними напрямками зміцнення фінансової стійкості банків є наступні: підвищення рівня їх капіталізації; поліпшення якості активів, створення довготермінової ресурсної бази для обслуговування потреб реального сектору; забезпечення виваженості оперативних дій структурними підрозділами банку; розроблення та вдосконалення методів управління ризиками.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вовчак О., Меда Н. Фінансова стратегія розвитку банку як передумова ефективності його діяльності // Банківська справа. – 2008. - № 3. – С. 23-36

2. Гебель В.В. Особливості формування банківських ризиків на ринку регіональних активів в Україні //Аудитор України. - 2007. - № 16. - С.12-14

3. Диба М. І. Капіталізація банківської системи як чинник підвищення надійності економіки України // Фінанси України. – 2008. - № 3. – С.77