ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКУ БАНКУ

УДК Сарафанов Р.Р. ХНЕУ

Анотація. У статті розглянуті теоретичні визначення сутності прибутку , джерела, що його формують та запропоновано узагальнююче визначення прибутку банку.

Аннотация. В статье рассмотрены теоретические определения сущности прибыли банка, источники, которые его формируют и предложено обобщенное определение прибыли банка.

Annotation. In the article deals with the theoretical definition profitability of the bank in the treatment of various authors and sources, which it is formed.

Ключові слова: прибуток банку, активи банку, інвестиційні операції, зменшення витрат.

Ефективність банківської діяльності залежить від його здатності приносити прибуток, чистий дохід. Збільшення прибутку банківського сектору, є одним з найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності банку, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб банку. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Проблемам забезпечення прибутковості та фінансової стійкості банків в ринковій економіці присвячено праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких:, О. Біла, О. Водолазська, О. Вовчак, М. Головачук, О. Дзюблюк, В. Загорський, О. Заруба, В. Іванов, В.Кротюк, В. Корнєєв, В. Кочетков, О. Лаврушин, Ю. Масленченко, А. Мороз, Л. Примостка, Г. Панова, П. Роуз, А. Селіванов, Дж. Сінкі, Т. Смовженко, Г. Табачук, Н. Шульга, Р. Тиркало, В. Соскі, О. Ширинська, Р. Шіллер, та ін.

Об’єктом дослідження являються методичні підходи до визначення прибутковості банку.

Предметом дослідження є прибуток банку.

Головною задачею комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів.

Водолазська О.А. вважає, що прибуток є основним внутрішнім джерелом формування капіталу банку, який забезпечує його розвиток [2]. В системі джерел формування капіталу прибутку належить головна роль. Чим вищий рівень генерування прибутку банку в процесі його діяльності, тим менші потреби його в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, а при інших рівних умовах - тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції банку на ринку. При цьому, на відміну від інших внутрішніх джерел формування капіталу банку, прибуток є постійно відтворюваним джерелом. Його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.

Згідно з визначенням Мороза А.М. прибуток банку – це різниця між його валовими доходами та валовими витратами [1]. Отже для комерційних банків забезпечення прибутковості – це першочергова задача, яку ставить перед собою вище керівництво. Іноді як цільовий показник вибирається абсолютний показник прибутку, але частіше всього використовують відносні показники, на зразок доходу на одну акцію, або прибутки на акціонерний капітал. Цільові показники розраховуються, як правило, на основі результатів колишньої діяльності і в зіставленні з показниками інших банків.

Кротюк В.Л. визначає прибуток банку як найважливіше джерело задоволення соціальних потреб суспільства [4]. Соціальне значення прибутку проявляється перш за все в тому, що кошти, які перераховуються до бюджетів різних рівнів в процесі їх оподаткування, виступають джерелом реалізації різних загальнодержавних та місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально незахищених верств населення. Крім того, це значення проявляється в задоволенні частини соціальних потреб персоналу за рахунок отриманого банком прибутку. Нарешті, певна соціальна роль прибутку проявляється в тому, що він слугує джерелом зовнішньої благодійної діяльності банку, що спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

Селіванов А.О. вважає, що банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків [4]. Отже він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базовою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складається з прибутку від основної діяльності, валового прибутку, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, не передбачені доходи і витрати та чистий прибуток, які залишаються у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Заруби О. визначає, прибуток банку є критерієм ефективності фінансової діяльності [3]. Індивідуальний рівень прибутку банку в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати фінансову діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку банків характеризує ринковий та інші зовнішні чинники, які визначають ефективність діяльності і є основними регуляторами "переливу" капіталу в галузі з більш ефективним його використанням, а це сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб.

На думку Головачук М.В., прибуток – це головне джерело зростання ринкової вартості банку [2]. Здатність вартості капіталу до самозростання забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого банком прибутку, тобто його спрямуванням на приріст активів. Чим вищі сума та рівень капіталізації отриманого банком прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його активів, а відповідно і ринкова вартість банку в цілому, яка визначається при його продажу, злитті, поглинанні та в інших випадках.

Тиркало Р.І. зазначає, що прибуток банку створює базу для економічного розвитку держави в цілому [5]. Механізм перерозподілу прибутку банку через податкову систему дозволяє наповнювати доходну частину бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного та місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати заплановані програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу "багатство держави характеризується рівнем багатства її населення" також пов'язана зі зростанням прибутку банку, який забезпечує збільшення доходів його засновників, менеджерів та персоналу.

Висновки: Таким чином банківський прибуток – це основне джерело формування виплат дивідендів своїм акціонерам, він якляється базою підвищення добробуту банківських працівників, а також створення створення фондів банку. Він формується за рахунок здійснення розрахункових, кредитних, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він важливий для всіх учасників економічного життя і залежить від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями, питомої ваги непроцентних доходів, поточних витрат, а також від структури активів і пасивів.

Отже прибуток банку залежить від ефективності використання його власних, залучених коштів, а також від рівня велечини доходів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально і ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

Література:

1. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр., і доп./ А.М. Мороз, М.І., Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред.. д-ра екон. наук, проф. А.М., Мороза. – К.:КНЕУ, 2002. – 476 с.

2. Водолазська О.А., Головачук М.В. Банківські операції: навчальний посібник /Водолазска О.А. – К.: Знання, 2004. – 324 с.

3. Заруба О.М. Банківські операції / О. Заруба. – К.: Знання, 2002 –286 с.

4. Селіванов А.О., Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Банківське право України: навчальний посібник / За заг. ред. Селіванова А.О. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 384 с.

5. Тиркало Р.І. Банківська справа: підручник / Тиркало Р.І. – К.: Знання, 2000. – 219с.

Студент 4 курсу, 2 групи Сарафанов Р.Р.

Научний керівник, к.е.н., доц. Кузенко Т.Б.

Зав. кафедри, к.е.н., проф. Журавльова І.В.