Матвєіщева А. А., Золотухіна О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Туган-Барановського, Україна

Проблеми створення систем управління якістю на підприємствах України

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та курс на інтеграцію до Європейського Союзу вимагає суттєвого прискорення процесів поліпшення управління якістю. На даний час у світі зареєстровано понад 800 тис. систем управління якістю та 110 тис. систем екологічного управління, в тому числі у Європі майже 380 тис. систем управління якістю, що безумовно підтверджує загальний позитивний їх вплив на конкурентоспроможність продукції та послуг [1].

Основоположним документом України, що визначає пріоритетні напрямки і стратегію вирішення проблем якості, є Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції ( товарів, робіт, послуг ), яка була розроблена відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції». Державна політика у сфері якості спрямована:

1. На опрацювання ефективного соціально-економічного механізму запровадження систем управління якістю.

2. На визначення заходів правового регулювання, механізмів фінансування, кредитування і державної підтримки підприємств, що запроваджують системи управління якістю.

3. На підвищення якості життя населення країни.

Проблема підвищення якості продукції актуальна для всіх вітчизняних підприємств, тому що від її рішення залежить ефективність національної економіки. Існує декілька невирішених проблем:

· не відбувається відчутних масштабних змін якості життя населення на краще;

· залишається недосконалою система державного захисту прав споживачів;

· відсутність довіри на міжнародному ринку до результатів випробувань і сертифікації, виконаних в українських лабораторіях та органах сертифікації.

Якість не перетворилась на загальнонаціональну ідею. За інформацією Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), Україна відстає від держав Європи і світу щодо впровадження систем управління якістю. Вона посідає 36-те місце у світі та 18 в Європі за кількістю сертифікованих систем [2].

Тому метою статті є висвітлення основних проблем, які виникають під час впровадження систем управління якістю на підприємстві.

На сьогодні стратегічними пріоритетами для України є вдосконалення національної системи технічного регулювання та споживчої політики, адаптації законодавства України відповідно до практики країн-членів СОТ та ЄС з метою усунення технічних бар’єрів у торгівлі, підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Зараз суб’єкти господарювання продовжують використовувати майже 16 тис. застарілих стандартів і до 30тис. галузевих нормативних документів колишнього СРСР, затверджених до 1992 року [1]. Але для того щоб не втратити зовнішні ринки, необхідно адаптувати діючі стандарти і паралельно розробляти нову нормативну базу, гармонізовану з європейською.

Стандартизація – це встановлення правил, загальних принципів чи характеристик стосовно різних видів діяльності або результатів (тобто продукції, процесів, послуг); це основа технічного регулювання, яка дозволяє раціонально використовувати технічні та людські ресурси, враховувати умови захисту природного середовища. Вона спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері на користь і за участі всіх зацікавлених сторін [3]. Відповідно до міжнародної практики в Україні створено мережу (153) технічних комітетів стандартизації у різних сферах економіки.

Як показав час, глобальна економіка вимагає зняття не тільки бар'єрів, що створюються встановленням тарифів і квот, а й технічних бар'єрів, якими є стандарти і процедури оцінки відповідності. Зі вступом у СОТ Україна взяла зобов’язання до 2012 року реформувати систему технічного регулювання, яка базується на стандартизації, оцінці відповідності та метрології, з метою подолання технічних бар'єрів в торгівлі з країнами-членами СОТ.

Рішеннями Ради Європи з метою спрощення процедури оцінки відповідності продукції був введений глобальний підхід, який базується на модульному підході. З восьми модулів лише у трьох відповідність підтверджується сертифікатом, виданим третьою стороною, а для інших п’яти модулів основним документом підтвердження відповідності продукції є декларація виробника (постачальника) про її відповідність визначеним вимогам щодо безпеки людей.

У рамках адаптації законодавства України до законодавства ЄС відповідно до вимог СОТ внесено зміни до законів «Про стандартизацію» та «Про підтвердження відповідності», прийнятих у 2001 році. Набула чинності (січень 2006 року) нова редакція Закону України «Про захист прав споживачів». Ці документи започаткували новий етап стандартизації та процедури оцінки відповідності.

На сьогодні в Україні прийнято 30 технічних регламентів, а до 2012 року планується впровадити ще 24 [1].

Ефективним інструментом підвищення якості продукції вітчизняних підприємств слід вважати впровадження та сертифікацію систем управління якістю за моделями, регламентованими міжнародними стандартами ISO 9000. Ці стандарти є основою нових підходів до управління бізнесом у всьому світі. Зараз стандарти ISO 9000:2000 прийняті у понад 90 країнах світу, застосовуються будь-яким підприємством незалежно від їхнього розвитку і сфери діяльності. Стандарти мають універсальний характер, вони не пропонують абсолютних вимірних критеріїв якості для кожного окремого виду продукції, а визначають лише методологію функціонування системи, яка, у свою чергу, повинна забезпечувати високу якість продукції та послуг. Чим більше систем якості, тим ефективніше розвивається економіка країни. Сучасна система управління якістю повинна бути пристосована до функціонування в не прогнозованому економічному середовищі.

Таким чином Україні належить ще багато зробити з питань впровадження та сертифікації систем управління якістю, щоб наблизитись до високорозвинених країн зважаючи на те, що традиційні методи управління вже не достатньо ефективні, постає завдання розроблення методологічних підходів, які б допомогли вітчизняним підприємствам здійснити необхідні перетворення. Насамперед, це подальше вдосконалення системи менеджменту підприємств на основі принципів та критеріїв якості, покладених в основу стандартів ISO серії 9000; підвищення рівня згармонізованості національних стандартів з міжнародними та європейськими; застосування принципів загального управління якістю (TQM) у практичний діяльності.

Література:

1.http://www.dssu.gov.ua

2.http://www.iso.org

3.Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. №2408-ǀǀǀ// Відомості Верховної Ради. -2001. -№31. –С. 145.